Рішення № 76376019, 29.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р. Справа№0540/5286/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: не з’явився

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрод-Донбас” до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2018 року №Ю-4-23, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрод-Донбас» (надалі – позивач, ТОВ «Агропрод-Донбас») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі – ГУ ДФС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4-23 від 05 травня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що місцезнаходженням позивача є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства позивач під час проведення АТО звільнений від обов’язку сплати єдиного внеску законом, за умови подання відповідної заяви до органу доходів та зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, у зв’язку зі зверненням позивача до податкового органу за місцем обліку із заявою від 17.02.2017 року вих. № 73 про звільнення від виконання обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, останній є звільненим від виконання вказаних обов’язків.

Також позивачем отримано сертифікати Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин на підприємстві з 05 квітня 2016 року.

За таких обставин позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску з 01 червня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а відповідач неправомірно вимагає від нього виконання визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов’язків зі сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

19.07.2018 року відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов за змістом якого останній зазначає, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Не сплачена своєчасно сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів.

Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на 30 квітня 2018 року становила 1 595 831,00 гривень, тому ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу.

Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015р. № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014р. “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 10-53-р діяло з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року. Таким чином, вищезазначені зміни до Закону №2464 –VI внесені Законом №1669-VII втратили чинність згідно із Законом №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

Крім того посилання позивача на ЗУ “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року №1669-VII та розпорядження КМУ від 02.12.2015 року №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція” як на підставу скасування вимоги є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов’язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року підготовче проваження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 29 серпня 2018 року.

Представник позивача до судового засідання не з’явився про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, навів доводи рівнозначні викладеним у запереченні на позовну заяву, просив суд відмовити у її задоволенні.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, суд встановив наступне.

ТОВ “Агропрод-Донбас” (код ЄДРПОУ 36810547, 85564, Донецька область, Мар’їнський район, с. Новомихайлівка, вул.. Леніна, 64, перебуває на обліку Мар’їнської ОДПІ як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-15-03-14562, дата взяття на облік: 02.11.2009 (відповідно інформаційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

17 лютого 2017 року ТОВ “Агропрод-Донбас”звернувся до Мар’їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області із заявою № 73 про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (надалі закон № 2464).

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до Торгово-промислової палати України з заявою щодо отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин та отримав сертифікат від 05 квітня 2014 року № 448/05.0-4 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача з 01 червня 2014 року.

05 травня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4-23, яка станом на 30 квітня 2018 становить 1595831,00 грн.

Згідно розрахунку суми недоїмки за вимогою, від 05.05.2018 № Ю-4-23, яка сформувалась станом на 30.04.2018 року, остання виникла за період серпня 2016-березень 2018 року.

Згідно наданих відповідачем даних ІКП позивача недоїмка по нарахованим самостійно платником сумам ЄСВ за період 22.08.2016-20.04.2018 у загальному розмірі складає 1595831.00 грн.

Предметом спору у справі є правомірність винесення відповідачем вимоги №Ю-4-23 від 05 травня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 1595831.00 грн.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

При ухвалені судового рішення судом встановлено, що такими обставинами є встановлення статусу позивача як платника єдиного соціального внеску, з'ясування місцезнаходження позивача, факт звернення останнього із заявою про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На підставі письмових доказів, перелічених вище та досліджених у судовому засіданні у порядку ст.ст.211, 217 КАС України, судом встановлено, що позивач зареєстрований у якості платника єдиного соціального внеску за реєстраційним номером 05-15-03-14562, дата взяття на облік: 02.11.2009, перебуває на обліку у Мар’їнській ОДПІ, місцезнаходження позивача – Мар’їнський район, с. Новомихайлівка, із відповідними заявами останній звертався до податкового органу 18.11.2016 року та 17.02.2017 року.

Встановлені обставини відповідачем не заперечуються.

Недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2018 року складає, згідно спірної вимоги складає 1595831.00 грн.

За зазначених обставин, правова позиція суду обгрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, ( в редакції чинній на час спірних правовідносин) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов’язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-3 (в подальшому пункту 9.4):

“Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються”.

В примітках до п 94 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” закону №2464 зазначено, що розділ VIII доповнено пунктом згідно із Законом № 1669-VII від 02.09.2014; пункт 9-3 в редакції Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вважати пунктом 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015.

Норма викладена в п. 94 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” закону № 2464 була чинною на час спірних правовідносин та є чинною на даний час.

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на час спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку органів доходів та зборів, де проводиться АТО, та заява, подана у довільній формі до відповідного органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” Мар’їнський район, с. Новомихайлівка віднесено до населених пунктів на території яких проводиться АТО.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ю-216-23 на загальну суму 1595831,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом визнаються необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 01 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

Суд не приймає наведений аргумент, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 “Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки” (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили для звільнення останнього від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Суд не приймає вказане твердження, оскільки Закон №2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є спеціальним законом. І цей спеціальний закон не передбачає надання доказів настання непереборної сили для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Як зазначалось вище, для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, є достатнім факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана ним у довільній формі до органу доходів та зборів.

Інших умов чи застережень щодо застосування вказаної норми закону №2464 не містять. Таким чином, оскільки судом встановлено дотримання позивачем вказаних вище умов, то відповідно у суду не має правових підстав для постановлення висновку щодо незастосовуваності такої норми до підприємства позивача.

Відповідно ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агропрод-Донбас» шляхом визнання протиправним та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Донецькій області від 05 травня 2018 року №Ю-4-23 на загальну суму 1595831,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрод-Донбас” (85564, Донецька область, Мар’їнський район, с. Новомихайлівка, вул.. Леніна, 64, ЄДРПОУ 36810547) до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2018 року №Ю-4-23 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2018 року №Ю-4-23 в розмірі 1 595 831,00 грн. до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 595 661,00 грн., штраф в розмірі 170,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрод-Донбас” (85564, Донецька область, Мар’їнський район, с. Новомихайлівка, вул.. Леніна, 64, ЄДРПОУ 36810547) судові витрати у розмірі 23 937,47 (двадцять три тисячі дев’ятсот тридцять сім) гривень 47 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 29 серпня 2018 року, повний текст рішення виготовлений 07 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.