Рішення № 76375782, 05.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 161/9410/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 11.11.2017 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 року №37 та зобов'язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 11.11.2017 року, з врахуванням проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 28.05 2014 року по 31.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. Внаслідок мінометного обстрілу отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення лівого і правого плеча, передпліччя, поперекової ділянки, лівої сідниці, лівої гомілки, та на підставі п.4 Указу Президента від 14.01.2015 року №15/2015 з 10.04.2015 року був звільнений з лав ЗСУ.

Витягами із протоколів Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, травм, каліцтв №3281 від 08.09.2015 року та №1900 від 07.07.2017 року встановлено, що наслідки вогнепальних осколкових сліпих поранень у вигляді посттравматичної невропатії та захворювання «Нейроцеркулярна дистонія по змішаному типу зі стійкими помірно вираженими порушеннями, Н-0», отриманні під час виконання військового обов’язку по захисту Батьківщини.

11.11.2015 року медико-соціальна експертна комісія встановила йому 3 групу інвалідності і він набув статусу інваліда війни З групи та йому була виплачена компенсація, в зв’язку з встановленням інвалідності - 206 700 грн.

14.11.2016 року рішенням МСЕК позивачу було продовжено 3 групу інвалідності на 2 роки до 14.11.2018 року.

20.11.2017 року медико-соціальною експертною комісією йому встановлено 2 групу інвалідності, тому він звернувся до ОСОБА_3 оборони, через ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, з заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації, відповідно до чинного законодавства по 2 групі інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по 3 групі.

27.04.2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у призначенні одноразової допомоги, відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 року №37 за посиланням, що у разі зімни групи інвалідності, її причини або ступеня працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової допомоги у зв’язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 11.11.2017 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 року №37 та зобов'язати вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини.

Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що зміна групи інвалідності заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи всудове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини четвертої статті 229 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з 28.05.2014 року по 31.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, в складі 51 бригади, спецпідрозділ «Колос», що підтверджується довідкою військової частини пп В3938 від 20.10.2014 року №7257.

28.07.2014 року під час штурму гори Саур-Могила Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, ОСОБА_2 отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення лівого і правого плеча, передпліччя, поперекової ділянки, лівої сідниці, лівої гомілки, що підтверджується довідкою про обставини травми, виданої ТВО командира військової частини А2331 ОСОБА_4 від 17.09.2014 року № 4609.

На підставі п.4 Указу Президента від 14.01.2015 року №15/2015 позивач 10.04.2015 року був звільнений з лав ЗСУ, що підтверджується витягом з наказу №83 від 10.04.2015 року.

Витягами із протоколів Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, травм, каліцтв №3281 від 08.09.2015 року та №1900 від 07.07.2017 року підтверджується, що наслідки вогнепальних осколкових сліпих поранень у вигляді посттравматичної невропатії та захворювання «Нейроцеркулярна дистонія по змішаному типу зі стійкими помірно вираженими порушеннями, Н-0», отриманні під час виконання військового обов’язку по захисту Батьківщини.

11.11.2015 року медико-соціальна експертна комісія встановила ОСОБА_2 3 групу інвалідності і він набув статусу інваліда війни 3 групи, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №245302.

Відповідно до чинного законодавства йому була виплачена компенсація, в зв’язку з встановленням інвалідності - 206 700 грн.

14.11.2016 року рішенням МСЕК йому було продовжено 3 групу інвалідності на 2 роки до 14.11.2018 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААА № 386755.

У зв`язку з погіршенням стану здоров’я в 2017 році позивач проходив лікування, і його достроково направили на МСЕК.

20.11.2017 року медико-соціальною експертною комісією встановлено йому 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №758515.

Згодом ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 оборони, через ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, з заявою та підтверджуючими документами про виплату мені компенсації, відповідно до чинного законодавства по 2 групі інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по 3 групі.

27.04.2018 року листом №454 його було повідомлено про відмову у призначенні одноразової допомоги, відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 року №37 у зв`язку зі зімною групи інвалідності, її причини або ступеня працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Тобто у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 МСЕК був призначений на 9 днів пізніше дворічного строку, що є незалежною від нього обставиною, позивач позбавлений додаткової компенсації по 2 групі інвалідності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Основного Закону проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час виконання ними обов'язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Положеннями п. 1 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до п. 1 ст. 16-2 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Положеннями п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ закріплено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Пунктом 6 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується ОСОБА_3 оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Положеннями п. 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 975).

Абзацом третім п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Положеннями п. 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 15 Порядку № 975 закріплено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, правовою підставою для винесення оскаржуваної відмови є застосування відповідачем до спірних правовідносин положень абзацу другого п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII у Законі України № 2011-XIІ п. 4 ст. 16-3 доповнено абзацом другим наступного змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У силу статті 58 Основного Закону, норма Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 11.11.2017 року.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Дана правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 (адміністративне провадження № К/9901/5281/17) в аналогічних правовідносинах де відмова відбулася з посиланням на п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ за наявності строку між двома групами інвалідності більше 2 років, які, відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 оборони України про відмову ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності з 11.11.2017 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене п. 37 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 06.04.2018 року №37 та зобов'язати ОСОБА_3 оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 11.11.2017 року, з врахуванням проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності з 11.11.2017 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби. Крім того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати відповідача подавати звіт про виконання даного рішення суду.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду 2 групи з 11.11.2017 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 року №37.

Зобов'язати ОСОБА_3 оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 11.11.2017 року, з врахуванням проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 (43017, Волинська область, місто Луцьк, бульвар Дружби народів, будинок 3, секція 61 А, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_3 оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (43008, місто Луцьк, вул. Теремнівська, будинок 85 а, код ЄДРПОУ 08013516).

ОСОБА_5 Костюкевич

Повне рішення суду складено 10.09.2018 року.