Ухвала суду № 76373923, 11.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

11.09.2018 Справа №607/12511/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді - Черніцької І.М.

при секретарі судового засідання – Бойко І.І.

з участю

представника позивача – адвоката ОСОБА_1

представника Тернопільської міської ради – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари» про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари» до ОСОБА_3, Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів про встановлення строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідністю «Спорттовари» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів про встановлення строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15.02.2018 року.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 25.02.2018 року між Тернопільською міською радою та ОСОБА_3 укладено договори строкового сервітуту, згідно умов якого міська рада надала ОСОБА_3 особистий строковий сервітут для розміщення тимчасових споруд в м.Тернополі по вул. С. Будного пл. 0,0150 га та 0.0056га. Позивач вважає укладені договори удаваними та такими, що не відповідають вимогам Закону. Оспорювані договори містять ознаки договору оренди землі, а саме платне використання земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків передбачених ч.2,3 ст. 134 ЗК. Відтак, спірні земельні ділянки надані в користування відповідачу поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки, лише на підставі рішення земельної комісії. В оспорюваних правочинах відсутні ознаки користування чужим майном (сервітут).

Посилаючись на наведене та те, що оспорювані договори, порушують права позивача на одержання земельних ділянок у власність чи користування, не відповідають вимогам законодавства, просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 чи будь-яким третім особам вчиняти дії направленні на встановлення тимчасових споруд по вул. С.Будного біля ринку «Мотор» до набрання чинності рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що між сторонами спору існує реальний спір щодо використання спірної земельної ділянки відносно якої незаконно укладено договори між Тернопільською міською радою та ОСОБА_3 про встановлення особистого строкового сервітуту.

Так, 25.02.2018 року між Тернопільською міською радою та ОСОБА_3 укладено договори строкового сервітуту, згідно умов якого міська рада надала ОСОБА_3 особистий строковий сервітут для розміщення тимчасових споруд в м.Тернополі по вул. С. Будного пл. 0,0150 га та 0.0056га. Позивач вважає укладені договори удаваними та такими, що не відповідають вимогам Закону, які містять ознаки договору оренди землі, а саме платне використання земельної ділянки.

Зазначив, що оспорювані договори порушують права та законний інтерес ТОВ «Спорттовари» на одержання земельних ділянок у власність чи користування. Позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою щодо проведення аукціону на право оренди спірної земельної ділянки пл. 0,0183 га. На даний час, відповідач вживає всіх заходів щодо встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Відтак, не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії направленні на встановлення тимчасових споруд, може ускладнити виконання рішення суду та забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача. Вважає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням з метою забезпечення реалізації в майбутньому обов’язкових до виконання актів правосуддя та не призведе до порушення прав відповідачів.

Також зазначив, що станом на сьогоднішній день, ОСОБА_3, в порушення умов оспорюваних договорів здійснено заходи щодо встановлення фундаменту, на підтвердження чого надав фотознімки. Посилаючись на наведене, просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник Тернопільської міської ради ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначив, що у випадку порушення ОСОБА_3 умов договорів та встановлення фундаменту, позивачу слід звертатись у відповідні органи держархідбудконтролю.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні заяви.

ОСОБА_4С. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, відзив на позов не подавав.

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору

В силу вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п.4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.02.2018 року між Тернопільською міською радою та ОСОБА_3 укладено договори строкового сервітуту, згідно умов якого міська рада надала ОСОБА_3 особистий строковий сервітут на території по вул. С. Будного в м.Тернополі пл. 0,0150 га та 0.0056га. для розміщення та використання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Об’єктом сервітуту є територія по вул. С. Будного в м.Тернополі пл. 0,0150 га та 0.0056га., розташування та межі якої зазначені у Додатках до договору.

Позивач оспорює вказані договори як такі, що не відповідають вимогам Закону та порушують права позивача.

06 лютого 2018 року позивач звертався до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,0183 га для обслуговування ринку по торгівлі автозапчастин, а саме встановлення малих архітектурних форм та облаштування стоянки автомобілів по вул.С.Будного,38 в м.Тернополі.

В обґрунтування забезпечення позову позивач вказує на те, що існує реальна загроза ефективного захисту та поновлення порушених його прав, так як відповідач здійснює дії по зведенню тимчасових споруд на спірних земельних ділянках.

З долучених позивачем фотознімків встановлено, що ОСОБА_3 вчинено дії щодо влаштування фундаменту на спірній території.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомленим та будь-яких доказів на спростування тверджень позивача суду не надав.

Тернопільська міська рада подала відзив на позов. Вказала, що позов не визнає.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з вимогами п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011 за № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Положеннями ст. 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що між сторонами спору дійсно існує спір щодо земельних ділянок, вчинення ОСОБА_3 дій щодо встановлення фундаменту на спірній земельній ділянці, яка виділена йому для розміщення тимчасових споруд, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії направленні на встановлення тимчасових споруд на земельних ділянках пл. 0,0150 га та 0.0056га. в м.Тернополі по вул. С. Будного біля ринку «Мотор», згідно договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15 лютого 2018 року та Додатків до них, зареєстрованих в книгах реєстрації договорів сервітутів за №1075 та за № 1074 від 21.02.2018 року, до набрання чинності рішення у даній справі.

При цьому, суд враховує те, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду, що саме такий вид забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позивачем вимогами та в той же час є тимчасовим обмеженням та не буде порушувати прав відповідача.

Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині заборони будь-яким іншим третім особам вчиняти дії направленні на встановлення тимчасових споруд на земельних ділянках пл. 0,0150 га та 0.0056га. в м.Тернополі по вул. С. Будного біля ринку «Мотор».

Позивачем не встановлено та не вказано таких третіх осіб, у той час коли ухвала про забезпечення позову має відповідати вимога виконавчого документа, містити найменування та інші відомості щодо боржника.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари» про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари» до ОСОБА_3, Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів про встановлення строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №607/12511/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари» до ОСОБА_3, Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів про встановлення строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди

Заборонити ОСОБА_3 (місце реєстрації: с.Млинська Теребовлянського району Тернопільської області, ЄНОКПП -НОМЕР_1) вчиняти дії направленні на встановлення тимчасових споруд на земельних ділянках пл. 0,0150 га та 0.0056 га. в м.Тернополі по вул. С. Будного біля ринку «Мотор», згідно договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15 лютого 2018 року та Додатків до них, зареєстрованих в книгах реєстрації договорів сервітутів за №1075 та за № 1074 від 21.02.2018 року, до набрання чинності рішення у даній справі.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику, відповідачам, у відповідний відділ державної виконавчої служби, іншим відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання 3 роки.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з

дня її проголошення або складення повного тексу судового рішення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 11 вересня 2018 року.

Головуюча