Постанова № 76372972, 06.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м.Суми

Справа №585/170/18

Номер провадження 22-ц/788/1265/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Державна казначейська служба України, прокуратура Сумської області, Міністерство внутрішніх справ України в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Шульги В.О., в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

18 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, Міністерства внутрішніх справ України в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа: Недригайлівський РВ УМВС України в Сумській області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 255 025 грн. 50 коп. на відшкодування моральної шкоди, 38 500 грн. 00 коп. на відшкодування сплачених сум за надання юридичної допомоги в кримінальній справі та 6 000 грн. 00 коп. судових витрат понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи. Свої вимоги мотивує тим, що 10 березня 2012 року слідчим слідчого відділу Недригайлівського РВ УМВС України в Сумській області відносно нього порушено кримінальну справу №12130010 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін, його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України і по суду виправдано. Унаслідок незаконного перебування під слідством та судом йому було завдано моральної кошти, яку він оцінює в 255 025 грн. 50 коп. Окрім того, були понесені витрати за надані адвокатом юридичні послуги у кримінальній справі в розмірі 38500 грн.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 255 025 грн. 50 коп. на відшкодування моральної шкоди, 38 500 грн. 00 коп. на відшкодування сплачених сум у зв'язку з наданням юридичних послуг у кримінальній справі та 3 000 грн. 00 коп. судових витрат, понесених у даній справі.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення 255 025 грн. 50 коп. моральної шкоди.

У своїх доводах вказує на те, що судом застосовано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в редакції, яка діяла до 20 листопада 2012 року. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано характер та обсяг страждань понесених ним внаслідок незаконного перебування під слідством та судом та не підтверджено на доказах факт заподіяння йому моральної шкоди. Вважає, що судом при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, не враховано вимоги п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його залишити без змін, а скаргу без задоволення. При цьому вказує на те, що суд правомірно, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, брав як розрахункову величину мінімальну заробітну плату.

Рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення понесених ним витрат на правову допомогу під час слідства та суду в сумі 38 500 грн. 00 коп. сторонами не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Державної казначейської служби України Дєдушкіну Є.В., Управління МВС в Сумській області та Недригайлівського районного відділу управління МВС в Сумській області Давиденко О.В., представника прокуратури Сумської області Вортоломея М.Ф., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу був порушений нормальний спосіб його життя, та як він змушений був докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та відновлення відносин. Факт спричинення моральної шкоди не спростований відповідачами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 березня 2012 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яка перебувала в провадженні слідчого відділу Недригайлівського РВ УМВС України в Сумській області.

23 серпня 2012 року начальником слідчого відділу винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого (т.1, а. с. 7). 06 вересня 2012 року затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі №12130010 по обвинуваченню позивача та передано до Недригайлівського районного суду Сумської області.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 лютого 2014 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України направлено прокурору Недригайлівського району для проведення додаткового розслідування (т.1, а. с. 30-32).

10 лютого 2015 року старшим прокурором прокуратури Недригайлівського району Сумської області Скоромним О.М. затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та направлено до суду.

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 виправдано за ч. 1 ст. 286 КК України за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2015 року, зазначений вирок відносно ОСОБА_1 було скасовано, а кримінальне провадження повернуто на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України і по суду виправдано (т. 1, а. с. 63-71).

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 10 березня 2012 року по 23 листопада 2017 року, тобто 5 років 8 місяців та 13 днів.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року по справі №6-2203цс15.

Судом встановлено та не спростовано відповідачами, що ОСОБА_1 протягом 68 місяців та 13 днів незаконно перебував під слідством та судом, а тому є підставою для відшкодування йому моральної шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

При визначенні моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи (3 723 грн. 00 коп.), що узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31 березня 1995 року за № 4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, права позивача протягом тривалого часу були обмежені, порушено нормальний спосіб його життя, він відчував несправедливість, яка була вчинена відносно нього, та був змушений доводити у різних судових інстанціях свою невинуватість.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування, при визначення розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу, п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, є безпідставними, оскільки порядок обрахування моральної шкоди в даному випадку визначений спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Окрім того, відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.

Однак, позивачем заявлено позов не про здійснення йому виплат, а про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, тобто між сторонами виникли деліктні правовідносини, на які вищевказана норма не поширюється.

Помилкове посилання суду на п. 1) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в редакції, яка діяла до 20 листопада 2012 року не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді:

О.Ю. Кононенко

О.І. Собина