Рішення № 7637173, 14.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 січня 2010 р. Справа 7/236-09

за позовом:Державного підприємства "Бершадське лісове господарство", м.Бершадь,Вінницька область.

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Вінниця.

про стягнення 20345,47 грн. збитків

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Марчук О.О. - довіреність б/н від 21.12.2009 року.

відповідача : ОСОБА_3 - ФОП, паспорт АВ НОМЕР_1 виданий 21.02.2002 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Державного підприємства "Бершадське лісове господарство", м.Бершадь, Вінницька область до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Вінниця про стягнення завданих матеріальних збитків в сумі 20 345,47 грн..

Ухвалою від 19.11.2009 року за вказаною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 7/236-09 з призначенням її до розгляду на 22.12.2009 року.

В зв'язку з перебуванням судді з 22.12.2009 року по 25.12.2009 року на лікарняному розгляд справи 22.12.2009 року не відбувся.

Ухвалою від 28.12.2009 року розгляд справи було призначена на 14.01.2010 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засідання відповідач надав заяву про часткове визнання позову, а саме в сумі 18345,47 грн. з урахуванням того, що 03.12.2009 року ним було сплачено на користь позивача 2000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера № 648).

Представник позивача підтверджує наведені в заяві відповідача факти та підтверджує суму заборгованості у розмірі 18345,47 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.11.2008 року між ДП "Бершадське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу № 260 лісопродукції.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати, а покупець купити на умовах франко-нижній склад продавця лісопродукцію згідно специфікації до договору.

Загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 163900,00 грн. (п. 3.3. договору).

Відповідно до п.4.1 договору оплата здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати за кожну партію деревини.

Позивач згідно товарно-накладних накладних від20.08.2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 21945,77 грн..

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 1600,00 грн., які були внесені в касу позивача готівкою (ПКО № 105).

Однак подальших розрахунків не було проведено, що спонукало позивач звернутись з позовом про стягнення збитків до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення 18345,47 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

При цьому з урахуванням того, що відповідачем було частково погашено суму боргу уже після порушення провадження у справі суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 2000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, довіреність) суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 18345,47 грн..

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім вказаних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем після порушення провадження у справі і як наслідок припинення провадження в цій частині. Задовольняючи позов суд також враховує, що відповідач в поданій 14.01.2010 року заяві позовні вимоги позивача визнає.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України оскільки спір виник з його вини.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву було здано до господарського суду Вінницької області 19.11.2009 року.

Разом з тим відповідно до Постанови КМ України № 852 від 05.08.2009 року, яка набула чинності з 13.08.2009 року розмір витрат на ІТЗ судового процесу складає 236,00 грн..

Внесення витрат на ІТЗ судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення відповідно до п.13 ПКМУ від 21.12.2005 року № 1258, п.1ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", розділу IV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, ст.47 ГПК України.

На можливості повернення надмірно сплачених сум витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також наголошено в п.16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

За письмовим клопотанням сторін 14.01.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст. 625, ст.ст. 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п. 1-1, ч. 1 ст. 82 ст.ст. 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_2) на користь Державного підприємства "Бершадське лісове господарство", вул. Червоноармійська, 30, м. Бершадь, Вінницька область, 24400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00991410) - 18345 грн. 47 коп. боргу, 203 грн. 45 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 2000,00 грн. боргу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплачених витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 79 грн. 00 коп. Державному підприємству "Бершадське лісове господарство", вул. Червоноармійська, 30, м. Бершадь, Вінницька область, 24400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00991410) сплаченого за платіжним дорученням від 20.07.2009 року № 691 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/236-09.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 січня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Червоноармійська, 30, м. Бершадь, Вінницька область, 24400.

3 - відповідачу - АДРЕСА_2.

4 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21021.