Рішення № 76371589, 30.08.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/19652/17

Провадження № 2/521/2649/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Коблової О.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Барвенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0450 від 26.06.2017р. та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0450 від 26.06.2017р. та стягнення раніше сплачених грошових коштів у сумі 50 000 грн. та просить суд визнати недійсним Договір доручення № Д 0450 від 26.06.2017 укладений між нею та TOB «ABIC АВТО»; стягнути з TOB ABIC АВТО», а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в розмірі 50 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 25 червня 2017 року побачивши оголошення на веб-сайті OLX про продаж автомобілів "RENAULT DUSTER» за ціною 234 850 гривень, позивач зацікавилася зазначеною пропозицією і звернулася за отриманням інформації по вказаному телефону. В телефонному режимі їй було повідомлено, що офіс підприємства, що здійснює продаж авто, знаходиться в місті Тульчин Вінницької області за адресою: АДРЕСА_1. 26 червня 2017 року, разом із сином ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_4 приїхала за наданою адресою. В офісі, ОСОБА_5, яка представилася менеджером ТОВ «ABIC АВТО» повідомила про те, що ТОВ «ABIC АВТО» працює на пряму з імпортером зазначених автомобілів, тому ціна є дещо нижчою ніж ринкова. Крім легкових автомобілів фірма здійснює продаж с/г техніки. Самі автомобілі знаходяться на складі у м. Києві і для купівлі автомобіля «RENAULT DUSTER» за «Акційною» ціною у сумі 234 850 грн. необхідно укласти Договір та оплатити обов'язковий платіж (аванс) у сумі 50 000 грн., який входитиме у вартість автомобіля, але можна і більшу суму. У зв'язку з тим, що робочий день добігав свого завершення, менеджер ТОВ «АВІС АВТО» ОСОБА_5 взяла у позивача копію паспорта та ідентифікаційного коду для того, щоб підготувати договір, а також мотивуючи тим, що банки через 30 хвилин закриваються, а квитанцію про оплату необхідно надати сьогодні. Так, 27.09.2017 року о 16:36 год., позивач здійснивши оплату згідно наданого рахунку у Тульчинському відділенні Вінницької філії «ПРИВАТ БАНК» у сумі 50000,00 грн.повернулася в офіс. Однак, в офісі уже чекав прописаний без участі позивача Договір № Д 0450 від 26.06.2017 року із зазначенням транспортного засобу (у якому від руки в марка «RENAULT DUSTER» невідомого року випуску, прописаною (від руки) в транспортного засобу, що визначається Довірителем на рівні 400 000,00 грн. винагорода повіреного, що становить 10% від вартості транспортного засобу 40 000,00 грн.

Одразу ж в офісі 26.06.2017 року позивач заявила ОСОБА_5 про те, що хоче повернути усі сплачені кошти в сумі 50 000,00 грн. незалежно від умов договору, оскільки його не підписувала і його умови прописано без її участі.Наступного дня, 27.06.2017 року менеджер ОСОБА_5 особисто зателефонувала, та повідомила про те, що необхідно прибути знову до неї з договором для того щоб по печатку на примірнику. Позивач повідомила її про те, що хоче розірвати та повернути кошти, а не продовжувати співпрацю. Телефонуючи на вказаний номер гарячої лінії TOB «ABIC АВТО» в м. Київ повідомили про те, що сплачені кошти (винагорода повіреного) поверненню не підлягають.

З власної ініціативи позивач написала заяву на розірвання договору та повернення сплачених коштів у сумі 50 000,00 грн. Однак, згідно відповіді TOB «ABIC АВТО» сплачені кошти поверненню не підлягають. За даних обставин позивач вимушена була звернутися до суду з вищезазначеним позовом та зазначеними позовними вимогами.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просила справу розглянути у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч.1 ст.1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

За змістом ч.2 ст.1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 4 - 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

26.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ABIC АВТО» було укладено Договір доручення № Д 0450 предметом якого є автомобіль марки «RENAULT DUSTER».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АВІС АВТО» змінило назву на ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП».

Суд дослідивши укладений Договір доручення № Д0450 від 26.06.2017 року приходить до висновку, що умови договору, зокрема ті, що стосуються винагороди повіреного, порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін є несправедливими.

Так, відповідно до п.5.1 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови Повіреного у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

Водночас підпунктом 5.1.1. визначено, що у випадку порушення Довірителем умов, визначених п.2.2.3 Договору (щодо перерахування вартості транспортного засобу протягом 60 днів з дати укладення Договору) Повірений має право заявити про односторонню відмову від Договору. При цьому, якщо Повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим Договором, винагорода, визначена п.3.1 Договору поверненню не підлягає.

За змістом підпункту 5.1.2 Договору визначено, що у разі односторонньої відмови від договору Повіреного поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, визначеної п.3.1. Договору.

За змістом підпункту 5.2.1 у випадку відмови Довірителя від Договору в односторонньому порядку протягом трьох днів з моменту укладення даного договору поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, а у випадку, коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням вказаного строку, винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору поверненню не підлягає.

Водночас, Повірений, відповідач у справі, за змістом укладеного Договору не несе відповідальності за порушення умов договору, окрім обов'язку повернути сплачену винагороду у випадку порушення ним своїх зобов'язань за договором, якщо не доведе, що таке порушення сталось не з його вини (п.6.3 Договору), та сплати неустойки у розмірі відсотку від розміру невиконаного зобов'язання, у випадку несвоєчасного перерахування коштів Довірителю (п.6.7 Договору).

Таким чином, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою відповідача, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав позивача як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що на думку суду приводить до дисбалансу договірних відносин.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами Договору доручення, передбачені підпунктом 5.2.1 п.5.2 Договору є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст.1008,1009 ЦК України.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в укладеному сторонами договорі № Д 0450 від 26.06.2017 року жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного, зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази, які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

Суд також звертає увагу, що окремо від обов'язку сплати винагороди на споживача послуг Довірителя покладено також обов'язки щодо компенсації витрат Повіреного, які пов'язані з виконанням даного договору (п.2.2.2 Договору). До таких витрат, зокрема віднесено: послуги нотаріуса, послуги з реєстрації (перереєстрації), перегону транспортного засобу, а також інші додаткові витрати, що можуть бути понесеними в процесі виконання договору задля належного його виконання.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі наслідки розірвання договору, в тому числі і за ініціативою Повіреного, передбачають утримання на користь останнього від 50% до 100% суми сплаченої винагороди, водночас будь-яка відповідальність, компенсація, відповідача, за порушення умов договору окрім повернення сплачених коштів, відсутня.

Так, суд звертає увагу на вищезазначені умови п.5.1 Договору, яке дає право Повіреному в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі невиконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

І така відмова, в свою чергу, дає за умовами договору право відповідачу не повертати 50% отриманої ним винагороди в сумі 50000 грн. (п.5.1.2)

Аналіз змісту вищенаведених пунктів 2.1, 2.2 Договору, які передбачають обов'язки Повіреного і Довірителя, дає підстави стверджувати, що він містить встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця.

З огляду на зазначене, суд вважає, що такі положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч. 3ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають визнанню недійсними.

Оскільки визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення адміністративного платежу, зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору, відповідно до положень ч. 6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1, 3 ст.203, ч. 3 ст.215 ЦК України, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначено в ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання оспорюваного ним договору доручення недійсним.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.216 ЦК України сплачені позивачем на виконання укладеного договору кошти в сумі 50000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 203, 215, 216, 1008, 1009 Цивільного кодексу Українист. ст. 12, 13, 95, 263-265, 280-283, 354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0450 від 26.06.2017р. та стягнення грошових коштів -задовольнити.

Визнати недійсним Договір доручення № Д 0450 від 26.06.2017 року укладений між ОСОБА_1 та TOB «ABIC АВТО».

Стягнути з TOB «ABIC АВТО» (код ЄДРПОУ 41216210, р/р 2600301299412 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, юридична адреса 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148), а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41216210, місцезнаходження: 65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Філатова, б. 90) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачені грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень шляхом перерахування вказаної суми на рахунок: (одержувач: Львівська ОД АТ Райффайзен Банк Аваль МФО325570 код 20846070 рахунок 262550001 Банк одержувача Львівська ОД АТ Райффайзен Банк Аваль призначення платежу: зарахувати на СКР № НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1 ОСОБА_1).

Стягнути з TOB «ABIC АВТО» (код ЄДРПОУ 41216210, р/р 2600301299412 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, юридична адреса 01135, м. Київ, вул.. Жилянська, 148), а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41216210, місцезнаходження: 65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Філатова, б. 90) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 704,80 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Д. Коблова