Постанова № 76370526, 06.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1598/17 06.09.2018

Провадження №22-ц/784/1447/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 вересня 2018 року м. Миколаїв

справа № 489/1598/17

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» до ОСОБА_1, Універсальної біржі «Південь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Легал Форс», про визнання правочину недійсним за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 19 липня 2018 року під головуванням судді Тихонової Н.С. у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2017 було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Порріма» до ОСОБА_1, УБ «Південь» про встановлення нікчемності правочину, а саме аукціону (торгів), що відбулися 05 вересня 2014 року, за результатами якого складено протокол № 346 проведення аукціону з продажу майна банкрута, відповідно до якого переможцем визначено ОСОБА_1

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.08.2017 року було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Порріма» до ОСОБА_1 і УБ «Південь» про визнання недійсним вищевказаного аукціону.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року дані цивільні позови об'єднано в одно провадження для їх сумісного розгляду.

В процесі розгляду справи відповідачами були заявлені клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що спір, який виник між сторонами, належить розглядати в господарському суді, оскільки провадження у даній справі було відкрито після порушення Господарським судом Миколаївської області провадження у справі № 2/67/10 про банкрутство МП НВП «Алтана», яке було продавцем майна з аукціону, включеного до складу ліквідаційної маси останнього.

Представник позивача ТОВ «Порімма» заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його безпідставність.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2018 року провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Порріма», посилаючись на порушення норм закону, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати дану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задовлення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на законність і обгрунтованість всновків суду першої інстанції.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції господарського суду. При цьому суд виходив з того, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 2/67/10 про банкрутство МП НВП «Алтана». Оскільки позивачем пред'явлено вимогу про визнання нікчемним правочину щодо майна товариства, яке визнано банкрутом та по якому відкрито ліквідаційну процедуру, то відповідно до положень частина 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дана справа підвідомча господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Частиною четвертою статті 10 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212) визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16, крім указаних у статті 10 Закону № 4212-VI справ у спорах, до пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Справи у відповідних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, установлених Законом № 4212-VI, у межах провадження у справі про банкрутство, тобто без порушення нових справ.

Установлення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може реалізувати своєчасно свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з'ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена цивільна справа, підлягає закриттю у зв'язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Між тим, закриваючи провадження у даній справі виходячи з того що розгляд даного спору належить до юрисдикції Господарського суду Миколаївської області, в провадженні якого перебуває справа № 2/67/10 про банкрутство МП НВП «Алтана», суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не звернув належної уваги на те, що на час звернення ТОВ «Порріма» до Ленінського районного суду м. Миколаєва з даними позовами в провадженні Господарського суду Миколаївської області справа про банкрутство МП НВП «Алтана» відсутня.

Так, постановою Господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2010 року у справі № 2/67/10 МП НВП «Алтана» було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура (т. 1 а.с. 60). Проте, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01 квітня 2015 року МП НВП «Алтана» було ліквідовано, провадження у справі припинено (т. 1 а.с. 133-137).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 квітня 2015 року внесено запис про припинення МП НВП «Алтана» (т.2 а.с. 37-38).

За таких обставин, розгляд заявлених ТОВ «Порріма» позовних вимог господарським судом у справі про банкрутство МП НВП «Алтана» є неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

ТОВ «Порріма» заявлено позов до ОСОБА_1 та УБ «Південь». Отже, враховуючи суб'єктний склад такого спору, однією зі сторін якого є фізична особа, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу щодо законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції не можуть бути прийняті до уваги, а її аргументи про безпідставність заявлених ТОВ «Порріма» вимог не впливають на визначення юрисдикції даної справи та стосуються вирішення справи по суті

За таких обставин, відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 10 вересня 2018 року