Вирок № 76369191, 16.07.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1512/15-к Провадження № 1-кп/450/96/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді - Кукса Д.А,

при секретарі - Оленич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 191 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150270001375 від 11.11.2013р. відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Кротошино Пустомитівського району Львівської області, українка, громадянка України, освіта середньо-спеціальна, одружена, пенсіонер, непрацююча, раніше несудима, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, яка обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,-

сторони кримінального провадження:

прокурори Гарагджа Т.Є., Жукровський В.С.

обвинувачена ОСОБА_1

захисник обвинуваченої Худоба Г.М.

потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника потерпілих ОСОБА_19

представник цивільного відповідача ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1, займаючи посаду листоноші першого класу відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1, прийнята на роботу Пустомитіським районним вузлом зв'язку, згідно наказу №9 від 01.02.1984 року та звільнена з роботи за власним бажанням, поштампоми - ЦПЗ №1 УДППЗ «Урпошта», згідно наказу №45/К «Про припинення трудового договору від 11.01.2008 року та будучи матеріально-відповідальною особою, згідно п. 1.13 ч.2 та п.2 ч.4 посадової інструкції (поштаря) 1 класу, в порушення п. 28, 41 Розділу ; «Інструкції про порядок організації, оформлення фінансування та виплати пенсій і грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України» затвердженої спільним наказом Державногокомітету зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 02.07.1998 року № 101/123/67 своїми діями в період з вересня 2004 року по грудень 2007 року вчинила розтрату в інтересах третіх осіб - ОСОБА_7, чужого майна, яке було їй ввірене, а саме шляхом привласнення пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, здійснила доставлення пенсій потерпілих, на загальну 32180 грн. 98 коп., їхній дочці ОСОБА_7, за відсутності у останньої довіреності на отримання пенсій.

Кваліфікація дій підсудної ОСОБА_1 ч.1 ст. 191 КК України є вірною, так як ОСОБА_1 вчинила розтрату чужого майна, яке їй було ввірене.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю та пояснила, що дійсно на посаді листоноші першого класу відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1, вона працювала в період часу з 01.02.1984 року по 11.01.2008 року. В її посадові обов'язки, в тому числі входило доставлення пенсій пенсіонерам, які проживають на території яку вона обслуговувала.

В 2004 році, точної дати не пригадує, мешканці с. Кротошино Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що вони вдвох на нетривалий термін, пару місяців, поїдуть до США. Також, вони попросили її, що їхню пенсію буде отримувати їхня донька ОСОБА_7 Незважаючи на те, що для передачі пенсії не пенсіонеру, а довіреній особі, необхідна відповідна довіреність, вона погодилась на те, що пенсію потерпілих вона буде передавати їхній доньці.

Тому з вересня 2004 року по кінець 2007 року, пенсію потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона передавала їхній доньці ОСОБА_7, про що робила у відповідному зошиті відмітки.

Влітку 2010 року потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 повернулись з США. Після чого їй стало відомо, що ОСОБА_7 привласнила пенсію потерпілих і не повернула її. Потерпілі пред'являли їй претензії, на якій правовій підставі вона передавала їхню пенсію доньці, незважаючи на те, що між ними була усна домовленість про передачу пенсії ОСОБА_7

Так, вона знала, що без відповідної довіреності вона не мала права передавати пенсію пенсіонерів, стороннім особам. Однак, пенсію ОСОБА_10, вона передавала їхній доньці на підставі усного домовленості.

Так вона розуміє, що своїми діями вона спричинила потерпілим матеріальну шкоду, яка полягала в неотриманні останніми своєї пенсії. Однак, жодного злого умислу в неї не було, вона діяла згідно усної домовленості між нею та потерпілими ОСОБА_10.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю, обставини винуватості ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами, зокрема;

Показами потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав, що влітку 2004 року він разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 вирішив поїхати до США до своїх родичів. Про те, що вони їдуть до США повідомити своїх дітей в тому числі доньку ОСОБА_7 В вересні 2004 року вони поїхали до США де пробули до липня 2010 року. Повернувшись до України вони дізнались, що листоноші відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 безпідставно та незаконно, у вказаний період часу, передавали його пенсію та пенсію його дружини ОСОБА_4 їхнім рідним ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Всього за вказаний період часу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно передали їхню пенсію на загальну суму 79 390 грн. 11 коп.

Також потерпілий показав, що жодних доручень на отримання своєї пенсії він нікому не давав. Також жодних усних домовленостей з листоношами про передачу його пенсії, рідним у нього не було. Він був переконаний, що його пенсія зберігається на рахунку пенсійного фонду і по поверненню додому він її всю отримає.

Показами потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що влітку 2004 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 вирішив поїхати до США до своїх родичів. Про те, що вони їдуть до США повідомити своїх дітей в тому числі доньку ОСОБА_7 В вересні 2004 року вони поїхали до США де пробули до липня 2010 року. Повернувшись до України вони дізнались, що листоноші відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 безпідставно та незаконно, у вказаний період часу, передавали її пенсію та пенсію її чоловіка ОСОБА_3 їхнім рідним ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Всього за вказаний період часу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно передали їхню пенсію на загальну суму 79 390 грн. 11 коп.

Також потерпіла показала, що жодних доручень на отримання своєї пенсії вона нікому не давала. Також жодних усних домовленостей з листоношами про передачу її пенсії, рідним у неї не було. Вона була переконана, що її пенсія зберігається на рахунку пенсійного фонду і по поверненню додому вона її всю отримає.

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.03.2014 року, згідно з якою було визнано речовим доказом та прилучено до матеріалів кримінального провадження зошит на 16 аркушах, в якому відображено суми грошей виданих пенсійних коштів, дата їх видачі, та підписи осіб які видавали вказані кошти. (а.к.п. 84).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №209 від 04.04.2014 року згідно з яким підписи із першого по шостий аркуш включно, що знаходиться у зошиті отримання пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконано ОСОБА_1.

Підписи із сьомого по тринадцятий аркуш включно, що знаходиться у зошиті отримання пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконано ОСОБА_16. (а.к.п. 75-83).

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ЛНДЕКЦ ОСОБА_17 висновок судово-почеркознавчої експертизи №209 від 04.04.2014 року підтримав та роз'яснив, чому він дійшов до висновку, що із першого по шостий аркуш включно вищевказаного зошиту виконано ОСОБА_1, а із сьомого по тринадцятий аркуш включно виконано ОСОБА_16

З даним висновком судово-почеркознавчої експертизи не погодились потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мотивуючи це тим, що експерт безпідставно та невмотивовано розмежував підписи в зошиті (речовому доказі) ОСОБА_1 та ОСОБА_16, незважаючи на те, що підписи у вказаному зошити, на їх думку ідентичні.

Стороною потерпілих було заявлено клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Судом у відповідності до ст.ст. 160-166, 245 КПК України винесено ухвалу про доручення слідчому органу в провадженні якого перебувало дане кримінальне провадження про виїмку вільних взірців підписів ОСОБА_16

Після виконання згаданої ухвали, судом призначено додаткову судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи №3163 від 25.09.2017 року, встановити ким, ОСОБА_1 чи ОСОБА_16 чи іншою особою виконано підписи, розташовані в заключній частині заповнених рукописними записами рядків зошиту отримання пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на аркушах 1-го по 13-тий не виявляється можливим в зв'язку з подібністю підписів ОСОБА_16 та ОСОБА_1, а також відсутністю необхідною кількості вільних взірців підписів ОСОБА_16 (а.к.п 245-246).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в вересні 2004 року поїхали до США до родичів. Перед виїздом вони поросили доглядати за їхнім будинком АДРЕСА_2 Львівської області. Також батьки поросили отримувати їхню пенсію і за неї отримувати зазначений будинок. Доручення на отримання пенсії батьки не давали, так як вони домовились усно з листоношею, що остання передавала пенсію їй та іншим їхнім родичам.

Батьків на Україні не було з вересня 2004 року по липень 2010 року. Весь цей час вона та інші родичів отримували батьківську пенсію від листонош ОСОБА_1, а з часом від ОСОБА_16 і витрачали її на утримання вищевказаного будинку батьків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 дали аналогічні покази які дала в судовому засіданні свідок ОСОБА_7

Щодо заперечення потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їхнього представника ОСОБА_19., щодо не притягнення всіх винних в неотриманні пенсії потерпілими, що призвело до невірної кваліфікації по даному факту, то суд вважає наступне.

Що обвинувачена ОСОБА_1, органом досудового розслідування, обвинувачується в тому, що займаючи посаду листоноші першого класу відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1, в період з вересня 2004 року по січень 2008 року вчинила розтрату в інтересах третіх осіб - ОСОБА_7, чужого майна, яке було їй ввірене, а саме шляхом привласнення пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, здійснила доставлення пенсій потерпілих, на загальну 33448 грн. 24 коп., їхній дочці ОСОБА_7, за відсутності у останньої довіреності на отримання пенсій, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як встановлено судом, що в період який інкримінує орган обвинувачення, обвинувачена ОСОБА_1 працювала на посаді листоноші першого класу відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1 до 12.01.2008 року про що свідчить наказ №45/К про припинення трудового договору від 11.01.2008 року.

Як вбачається з речового доказу, а саме зошиту про видачу пенсії потерпілим, на аркуші сьомому, вказаного зошиту, стоїть відмітка, що пенсія потерпілим ОСОБА_3 685 грн. 26 коп., ОСОБА_4 581 грн. 83 коп. на загальну суму 1267 грн. 26 коп. видана 12.01.2008 року, а саме після того як ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням.

Даний факт також підтверджує висновок судово-почеркознавчої експертизи №209 від 04.04.2014 року згідно з яким підписи із першого по шостий аркуш включно, що знаходиться у зошиті отримання пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконано ОСОБА_1.

Підписи із сьомого по тринадцятий аркуш включно, що знаходиться у зошиті отримання пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконано ОСОБА_16. (а.к.п. 75-83).

А тому, з обвинувачення ОСОБА_1 слід виключити, як такий, що не знайшов свого підтвердження, епізод розтрати в інтересах третіх осіб - ОСОБА_7, чужого майна, яке було їй ввірене, а саме шляхом привласнення пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, здійснила доставлення пенсій потерпілих, в січні 2008 р. на загальну 1267 грн. 26 коп., їхній дочці ОСОБА_7, за відсутності у останньої довіреності на отримання пенсій.

Виключення даного епізоду з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення не впливає на кваліфікацію дій останньої.

Кваліфікація дій підсудної ОСОБА_1 ч.1 ст. 191 КК України є вірною, так як ОСОБА_1 вчинила розтрату чужого майна, яке їй було ввірене.

За вчинений злочин ОСОБА_1, підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченої, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_1, у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, активно сприяла органам досудового розслідування у розкритті злочину,у вчиненому ним злочині щиро кається - ці обставини суд враховує як такі, що пом'якшують покарання обвинуваченої.

На підставі вищенаведеного, проаналізувавши матеріали кримінальної провадження, враховуючи особу обвинуваченої, яка є пенсіонером, особою похилого віку, позитивно характеризується по місцю проживання, суд вважає, що їй слід обрати мінімальне покарання в межах санкції ч.1 ст. 191 КК України.

Однак, як встановлено судом у відповідності до ст. 12 КК України, злочин в якому обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності , якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироку законної сили минули п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Як встановлено судом, період часу вчинення злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1 складає з вересня 2004 року по грудень 2007 року. Тобто з часу скоєння злочину пройшов строк передбачений п. 3 ч.1 ст. 49 КК України.

А тому, відповідності до вимог ст. 49 КК України обвинувачену ОСОБА_1 слід звільнити від призначеного покарання за цим вироком.

Що стосується цивільного позову потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, філії Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (реорганізованого з ЦПЗ №1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то даний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_1 в період часу з вересня 2004 року по грудень 2007 року потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 32180 грн. 98 коп., розтраченої пенсії потерпілих.

Згідно положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз приписів ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків відшкодовується юридичною особою, з якою вона перебувала в трудових (службових) відносинах.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 в період часу з 01.02.1984 року по 11.01.2008 року перебувала в трудових відносинах з ЦПЗ №1 ЛД УДППЗ «Укрпошта», яке в подальшому реорганізовано в філію Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта».

А тому, суд вважає, що з філії Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (реорганізованого з ЦПЗ №1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта») в користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути 32180 грн. 98 коп. матеріальної шкоди, спричиненої колишнім листоношею першого класу відділення поштового зв'язку «Зубра» Пустомитівського ЦОС №1 ОСОБА_1

Щодо посилання потерпілих про стягнення з обвинуваченої та цивільних відповідачів, на їхню користь 79390 грн. 11 коп., а також з врахуванням індексу інфляції на загальну суму 258639 грн. 54 коп., то суд вважає, що з цивільного відповідача філії Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (реорганізованого з ЦПЗ №1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта») слід стягнути лише встановлену судом суму спричиненої шкоди ОСОБА_1 яка становить 32180 грн. 98 коп., а саме в користь ОСОБА_3 16325 грн. 81 коп. (17011 грн. 24 коп. (нарахована пенсія за вересень 2004 р. по січень 2008 р.) - 685 грн. 43 коп. (нарахована пенсія за січень 2008 р)), в користь ОСОБА_4 15855 грн. 17 коп. ( 16437 грн. 00 коп. (нарахована пенсія за вересень 2004 р. по січень 2008 р.) - 581 грн. 83 коп. (нарахована пенсія за січень 2008 р)).

Також судом встановлено, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 отримали моральні страждання, які виразились в пережитому нервовому стресі внаслідок неможливості отримати заробленої пенсії та позбавлення засобів на існування, а тому суд вважає, що компенсація за перенесені моральні страждання становить 10000 грн. кожному з потерпілих, що відповідає як глибині перенесеного морального страждання так і можливістю цивільного відповідача компенсувати таку.

Відповідності до вимог ст. 100 КПК України, суд вважає, що речовий доказ, а саме зошит на 16 аркушах, в якому відображено суми грошей виданих пенсійних коштів, дата їх видачі, та підписи осіб які видавали вказані кошти, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Також суд вважає, що з обвинуваченої ОСОБА_1 в користь держави слід стягнути кошти витрачені на залучення експерта в сумі 1031 грн. 94 коп.

Керуючись ст.ст.100, 368, 370, 374 КПК України, ст. 49 КК України суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у вигляді 510 (п'ятсот десять) грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання в зв'язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речовий доказ у кримінальному провадженні зошит на 16 аркушах, в якому відображено суми грошей виданих пенсійних коштів, дата їх видачі, та підписи осіб які видавали вказані кошти. (а.к.п. 84) зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 1031 (одну тисячу тридцять одну) грн. 94 коп. коштів витрачених на залучення експерта.

Стягнути з філії Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» ЄДРПОУ 22336769 в користь ОСОБА_3 16325 (шістнадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 81 коп. спричиненої матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з філії Львівської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» ЄДРПОУ 22336769 в користь ОСОБА_4 15855 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. спричиненої матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вироку набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. В разі подачі апеляційної скарги, вирок набирає законної сили одразу після прийняття апеляційним судом рішення по суті апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду можна отримати одразу після його проголошення. Особам які були відсутні під час проголошення вироку, копія вироку буде скерована одразу після його проголошення.

СуддяД. А. Кукса