Постанова № 76367479, 07.09.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №: 302/888/18 3/302/253/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

07.09.2018 смт. Міжгір'я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П.

з участю: секретар с/з ОСОБА_1,

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2,

захисник - адвокат ОСОБА_3,

потерпілі - ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши справу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 88-1 ч.1, 88-1 ч.3 КУпАП, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, №286 –а, Міжгірського району Закарпатської області, фізична особа – підприємець, гр. України, не судимого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №011660 від 10 липня 2018 року, складеного державним інспектором з охорони навколишнього середовища Закарпатської області ОСОБА_6, 22 червня 2018 року ОСОБА_2 порушив порядок придбання чи збуту об’єктів тваринного світу, утримував диких тварин (вовків) у неволі в кількості вісім дорослих особин і шість молодих вовченят без відповідного дозволу, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, чим порушено вимоги статті 8 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» ст.ст. 7, 31 закону України «Про тваринний світ», - за що передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення згідно з статтею 88-1 ч.1 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ГП №654699 від 01 серпня 2018 року, складеного інспектором Міжгірського відділення поліції Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7, 08 липня 2018 року ОСОБА_2, утримуючи 8 дорослих вовків і 9 вовченят у вольєрах в с. Синевирська Поляна на земельній ділянці кадастровий номер 2122487200:01:008:0038, порушив пункт 3.11.2 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають в стані неволі, створивши незручності для людей у зв’язку з виттям вовків у денний та нічний час, вчинивши правопорушення, передбачене статтею 88-1 ч.3 КУпАП.

У зв’язку з тим, що зазначені протоколи про адміністративні правопорушення одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою собою), суддею постановлено про об’єднання справ з метою виконання вимог статті 36 КУпАП та недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_2 вчинення правопорушень за обставинами, зазначеними у протоколах заперечив повністю і свою позицію пояснив таким. Він як фізична особа підприємець з різними видами господарської діяльності, у т.ч. з правом здійснення функціонування зоопарків, мисливство і відловлювання тварин і надання пов’язаних із ними послуг , весною 2018 року придбав офіційно згідно договору у зоопарку ГО «Фельдман еко-парк» в с. Лісне Дергачівського району Харківської області вовків з ветеринарними свідоцтвами встановленого взірця з метою перевезення тварин до місця їх утримання в с.Син.Поляна Міжгірського району, де ним облаштовано вольєри згідно нормативів, передбачених вимогами нормативних актів, тобто ним ці тварини не вилучалися з природного середовища. ОСОБА_2 вважає , що закон не вимагає спеціального дозволу уповноваженого органу держави для придбання диких тварин за цивільно-правовими угодами. Про такий порядок набуття диких тварин йому надано відповідь-роз’яснення на його звернення заступником Міністра екології та природних ресурсів України, тому заперечив порушення вимог статей 7, 31 ЗУ «Про тваринний світ». ОСОБА_2 також пояснив, що вольєри для вовків утримуються ним згідно правил як приватний зоопарк для платного відвідування туристами. Просить узяти до уваги, що громадяни, які мешкають біля зоопарку, не мають до нього претензій. Натомість громадяни ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживають на відстані майже 100 м від вольєрів, тобто дальше, ніж мешканці інших житлових будинків і скаржаться на виття вовків з мотивів неприязнених відносин з ним та його родиною. ОСОБА_2 вважає, що ці громадяни не є потерпілими.

Оцінивши зміст протоколів про адміністративні правопорушення, зміст заперечень і пояснень ОСОБА_2, додані до протоколів матеріали, покази свідків, пояснення сільського голови с. Син. Поляна, надані ним документи та відомості, інші матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Стаття 88-1 ч.1 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об’єктів тваринного світу. Відповідно до статті 7 ЗУ «Про тваринний світ» об’єкти тваринного світу , вилучені із стану природної волі, розведені (утримані ) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншими не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у власності юридичних , фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об’єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального користування) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об’єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі , обміну, утримання у спадок тощо , які видаються у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 31 цього ж закону громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності. Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним дозволом чи іншим документом та за визначену в установленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано. Незаконно набутими вважаються дикі тварини, що утримуються, зокрема громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття.

Згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів України, який є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, від 13 серпня 2018 року № 5/4.1-15/8310-18, наданого на звернення ОСОБА_2 щодо заявки для отримання дозволу на спеціальне використання вовків, роз’яснено, що Правила видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу (затв. наказом Міністерства від 26.05.1999 № 115) не відносяться до використання тварин, розведених у неволі чи напіввільних умовах та набутих у власність або володіння чи користування згідно з цивільно-правовими договорами або іншими правочинами.

Отже, посадова особа, яка склала протокол про адмінправопорушення за ознаками статті 88-1 ч.1 КУпАП , не довела належними і допустимими доказами те, що ОСОБА_2 порушив порядок придбання об’єктів тваринного світу (вовків). Натомість ОСОБА_2 довів, що придбав диких тварин (вовків) за цивільною угодою, перевіз цих тварин з місця їх перебування до придбання у встановленому порядку , на підставі ветеринарних свідоцтв, тобто здобув ці тварини не з природного середовища, а із приватного зоопарку. Встановлене дає підстави застосувати до розглядуваного протоколу вимоги статті 247 п.1 КУпАП , тобто закрити провадження в справі за цим протоколом у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 88-1 ч.1 КУпАП.

Суд установив , що ОСОБА_2 , утримуючи диких тварин (вовків) у вольєрах для цілей приватного зоопарку з метою господарської діяльності, допустив порушення вимог п.3.11.2 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають в стані неволі, а саме створи незручності для людей у зв’язку з виттям вовків у денний та нічний час.

Це переконання суду ґрунтується на таких підставах . Згідно пояснень потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вольєр вовків розміщений в житловій зоні села за 100 м від їхнього житлового будинку. Вовки часто виють вдень і вночі, що порушує їх сон, лякає, один з вовків втік з вольєру в природне середовище. Потерпілі звертались до ОСОБА_2 з проханням вжити заходів для забезпечення їх спокою, однак на це не відредаговано, тому змушені були подати скарги в сільську раду, поліцію, органи екології. Потерпілі продемонстрували під час розгляду справи аудіо записи виття вовків на своїх мобільних телефонах. Потерпілі вважають, що свідки ОСОБА_2 є його особистими друзями і знайомими, далекими родичами, а мати ОСОБА_2 придбала земельну ділянку від ОСОБА_8 і останній працює найманим працівником в них, тому просять не брати до уваги їх свідчення.

Згідно пояснень сільського голови с. Синевирська Поляна - ОСОБА_9 на звернення подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сільська рада виносила письмові попередження і роз’яснення ОСОБА_2 про необхідність дотримуватися порядку утримання диких тварин, забезпечення належних умов їх утримання з метою недопущення порушення прав та свобод осіб, які мешкають поряд з вольєрами. Сільський голова також пояснив, що сільською радою не погоджувалися і не приймались будь-які рішення про облаштування вольєру для вовків, бо такий облаштований на приватизованій земельній ділянці. Сільський голова підтвердив, що вольєри вовків знаходять посеред житлового масиву індивідуальної забудови села.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 (допитані в суді з ініціативи ОСОБА_2М.) показали, що вони мешкають по сусідству з вольєрами вовків, ближче по відстані, ніж потерпілі. Особисто їм вовки періодичним виттям не створюють не зручностей.

Порядок утримання та розведення диких тварин , які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах (затверджений наказом № 429 від 30.09.2010 р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища) зобов’язує власника таких тварин: утримувати тварин, не порушуючи права осіб, які мешкають поруч (п.3.4); дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог та громадського порядку (п.3.11.1); утримувати диких тварин із забезпеченням умов природних (фізіологічних) потреб відповідно до їх біологічних особливостей, дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил , не допускати порушення прав і законних інтересів осіб, не створювати загрози небезпеки або незручності для людей та тварин.

Стаття 8 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачає, що утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такого дозволу ОСОБА_2 не видано.

Отже, ОСОБА_2 як підприємець , що використовує диких тварин у неволі для зоопарку вовків, утримуючи їх у вольєрах, що розташовані в житловому масиві населеного пункту, не забезпечив належне дотримання громадського порядку (режиму тиші), що призвело до порушення прав мешканців населеного пункту. Це дає підстави визнати, що в діях ОСОБА_2 є ознаки правопорушення, передбаченого ст. 88-1 ч.3 КУпАП.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що посадова особа не зазначила в протоколі потерпілих осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5, бо ці особо надавали пояснення поліцейському саме як потерпілі від правопорушення, заявляли про це в поліцію і їх заяви прийняті до розгляду. Ці порушення суд визнає несуттєвими. Окрім цього, суд визнав цих осіб потерпілими від правопорушення. Суд також критично оцінює покази свідків зі сторони ОСОБА_2 як близьких осіб до нього, що визнано в суді ними і самим ОСОБА_2 Натомість за показами цих свідків виття вовків протягом доби має місце.

Обираючи стягнення, до ОСОБА_2 за статтею 88-1 ч.3 КУпАП , суд зважає на таке. Обставини справи , відсутність відомостей про тяжкість майнового стану ОСОБА_2 , розмір його доходів дають підстави визначити штраф у максимальному розмірі, передбаченому ст. 88-1 ч.3 КУпАП, тобто 50 чинних до застосування неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Натомість суд вважає , що додаткове альтернативне стягнення у виді конфіскації об’єктів тваринного світу (вовків) недоцільно застосовувати, бо ОСОБА_2 має право усунути недоліки та порушення в своїй діяльності і забезпечити утримання цих диких тварин відповідно до вказаних вимог закону. Отже, це стягнення є передчасним.

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення , передбачене статтею 88-1 ч.1 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу цього правопорушення в діях ОСОБА_2 .

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні правопорушення , передбаченого статтею 88-1 ч.3 КУпАП , і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 чинних до застосування неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн., в дохід держави отримувач коштів: УК у смт. Міжгір’ї та Міжгірському районі 21081100, код за ЄДРПОУ 38024468, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача банку (МФО) 899998, рахунок отримувача 31119106007131, код класифікації доходів бюджету – 21081100.

В разі несплати штрафу добровільно в строк протягом 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, стягнути з ОСОБА_2 подвійний розмір штрафу в сумі 1700 (тристо двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 352 (тристо п’ятдесят дві) грн. 40 коп. судового збору на користь держави, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача банку (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанову може бути оскаржено в апеляційний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 294 КУпАП.

Суддя: ОСОБА_12