Постанова № 76365503, 11.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/423/17

Провадження № 22-ц/772/1707/2018

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції Любинецька-Онілова А. Г.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуСправа № 153/423/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Медвецького С.К., Панасюка О.С.

за участі секретаря Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання трудового договору безстроковим та недійсним в частині строковості, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником адвокатом ОСОБА_4, на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 23 травня 2018 року у м. Ямпіль суддею цього суду Любинецькою-Оніловою А.Г., дати складення повного тексту рішення не відомо,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги, мотивуючи його тим, що ним 02 вересня 2016 року на ім'я керівника Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги було написано заяву про прийняття його на роботу водієм санітарного автомобіля. Про його прийняття на роботу було видано наказ № 195 від 01 вересня 2016 року. 01 березня 2017 року працівник відділу кадрів звернулась до нього з проханням переписати заяву про прийняття на роботу, не пояснивши причин, на що він погодився, однак 03 березня 2017 року ОСОБА_3 повідомили, що його звільнено, і вручили трудову книжку із записом про звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з припиненням строку трудового договору.

ОСОБА_3 своє звільнення вважає незаконним, оскільки у заяві про прийняття на роботу він не вказував про намір влаштуватись на цю роботу на певний строк. Наказ про його прийняття на роботу прийнято раніше, ніж він написав заяву про це. В наказі зазначено період роботи до 03 березня 2016 року, хоча позивач стверджує, що про прийняття його на роботу на певний строк йому нічого не було відомо, а проставлений в наказі підпис працівника є не його, оскільки з цим наказом він ознайомлений не був і, відповідно, свого підпису не проставляв. Окрім того, посада водія санітарного автомобіля за характером роботи і умовами її виконання не підпадає під умову, що потребує укладення трудового договору не певний строк.

Пославшись на викладені обставин та збільшивши 22 травня 2018 року позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд: визнати його звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України незаконним та зобов'язати відповідача поновити його на посаді водія санітарного автомобіля; визнати укладений між ним та відповідачем трудовий договір безстроковим та недійсним в частині строковості; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47 999 грн. 52 коп.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач через свого представника адвоката ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування, судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач у поданому на апеляційну скаргу відзиві просив цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, пославшись на її безпідставність.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Конституцією України кожному громадянину гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи . Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, є підставою для його припинення (п. 2 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 написав на ім'я Головного лікаря Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотної Г.П. заяву від 31 серпня 2016 року в якій просив прийняти його на посаду водія з 02 вересня 2016 року по 03 березня 2017 року (а.с. 46 том 1).

Згідно з наказом Головного лікаря Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотної Г.П. № 195 від 01 вересня 2016 року ОСОБА_3 прийнято на роботу водія автотранспортних засобів (санітарного автомобіля) з 02 вересня 29016 року по 03 березня 2017 року (а.с. 56 том 1). У наказі міститься підпис працівника. Рішенням засідання тарифікаційної комісії Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги від 02 вересня 2016 року ОСОБА_3 встановлено 1 клас. Надбавку - 25% до тарифної ставки за відпрацьований час (а.с. 54 том 1).

Відповідно до наказу головного лікаря Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги № 40 від 28 лютого 2017 року (хоча датою складання цього наказу і зазначено 03 березня 2017 року, однак, сторони визнали, що датою його прийняття є саме 28 лютого 2017 року) Плахотної Г.П. ОСОБА_3 звільнено із займаної посади водія з 03 березня 2017 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗПП України (закінчення строку трудового договору) (а.с. 55 том 1). У цьому наказі міститься підпис про ознайомлення працівника з ним 28 лютого 2017 року.

Про призначення на вказану посаду та звільнення до трудової книжки позивача внесено відповідні записи (а.с. 141 том 1), зокрема, зазначено, що на підставі наказу № 195 від 01 вересня 2016 року ОСОБА_3 з 02 вересня 2016 року прийнято на посаду водія (санітарного автомобіля), а на підставі наказу № 40 від 28 лютого 2017 року - звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 03 березня 2017 року. Трудову книжку ОСОБА_3 отримав 03 березня 2017 року, про що ним проставлено підпис у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (а.с. 157-159 том 1).

За період роботи на вказаній посада з вересня 2016 року по березень 2017 року ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, про що надано довідку № 01-2-591 від 12 травня 2017 року (а.с. 689 том 1).

10 березня 2017 року завідувачем сектору охорони здоров'я Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області Г. Колюшко винесено наказ № 13, яким головному лікарю Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотній Г.П. наказано вивести зі штатного розпису Ямпільської ЛА ЗПСМ посаду водія в зв'язку з передачею автомобіля УАЗ Цекинівській ЛА ЗПСМ (а.с. 115 том 1). 10 березня 2017 року цією ж посадовою особою наказом № 12 головному лікарю районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотній Г.П. наказано передати з Ямпільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини у Цекинівську автомобіль УАЗ у зв'язку з виробничою необхідністю (а.с. 116 том 1).

31 травня 2017 року головним лікарем Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотною Г.П. винесено наказ № 01-3-63 «Про зміни у штатному розписі станом на 01 червня 2017 року», яким з 01 червня 2017 року зі штатного розпису Ямпільської АЗПСМ виведено посаду 1,0 водія та введено посаду 1,0 техніка об'єднаних служб з обслуговування і поточного ремонту інженерних комунікацій (а.с. 114 том 1).

Як неодноразово зазначала головний лікар Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотна Г.П. у запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3, відзиві, письмових поясненнях (а.с. 138-139, 227-229, 235-237 том 1), відповідно до її наказу № 195 від 01 вересня 2016 року ОСОБА_3 було прийнято на вказану посаду на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, із 01 вересня 2016 року до 30 грудня 2016 року, на підставі поданої ним заяви. Надалі, 30 грудня 2016 року, працівник відділу кадрів та бухгалтерії доповіли їй про необхідність звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням строкового трудового договору. Однак, він попросив її надати йому можливість допрацювати до початку весни, у зв'язку з чим йому запропонували зайти у відділ кадрів і переписати заяву про продовження ним роботи на два місяці, до 03 березня 2017 року, що ним і було зроблено. Потім ОСОБА_3 зайшов до Плахотної Г.П. із новою заявою про прийняття його на роботу з 01 вересня 2016 року по 03 березня 2017 року, а 01 березня 2017 року він ніяких заяв не переписував. У судовому засіданні ця посадова особа надала пояснення про відсутність первинної заяви позивача про прийняття на роботу та наказу про це.

Як пояснив позивач, він дійсно підписував заяву про прийняття його на роботу з 01 вересня 2016 року по 03 березня 2017 року, але не тоді, коли стверджує відповідач, а в березні 2017 року. Переписував він цю заяву декілька разів і строк закінчення трудового договору в ній не вказував, із наказами про його прийняття на роботу та звільнення ознайомлений не був.

Свідок ОСОБА_6, який працює у Ямпільському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги юрисконсультом і до його обов'язків належить складання договорів, підписання наказів, надав суду покази про те, що усі працівники підписують строкові трудові договори. Договори складаються в двох екземплярах. Він не складав ще жодного договору. Із ОСОБА_3 строковий трудовий договір не складав. Не пам'ятає, коли підписував наказ № 195. У 2016 році він підписав наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3, його заяви не бачив. Наказ оформляє інспектор з кадрів. Він підписував лише один наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 Про звільнення ОСОБА_3 також був лише один наказ. Книга реєстрації наказів ведеться інспектором з кадрів. Про те, що заява ОСОБА_3 переписана, йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_7, яка у Ямпільському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги працює головним бухгалтером суду надала покази про те, що всі накази потрапляють до неї. Згідно наявних у неї документів, строковий трудовий договір із ОСОБА_3 був укладений з 02 вересня 2016 року до 03 березня 2017 року. У документах є копія наказу про звільнення ОСОБА_3, у якого був строковий контракт. По формі 1ДФ - це квартальна форма, подали інформацію за квартали скільки людина працювала. У неї є один наказ по 30 грудня 2016 року і під тим самим номером є інший наказ по 03 березня 2017 року, які завірені відділом кадрів. Питання: «Чому накази винесені одним і тим же числом?» - це запитання до відділу кадрів. Наказ на звільнення ОСОБА_3 з 03 березня 2017 року від 28 лютого 2017 року. Також зазначила, що їй невідомі обставини написання заяви. Посада водія була в тарифікації та передбачена штатним розписом. Довідку про нараховану та виплачену заробітну плату вона надавала. Форма цієї довідки стандартна. Для того, щоб звільнити працівника, необхідно виплатити остаточний розрахунок на день звільнення, і для цього необхідно п'ять днів.

Свідок ОСОБА_9, яка у Ямпільському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги працює начальником відділу кадрів, надала суду покази, що зі ОСОБА_3 був дійсно укладений трудовий договір і по закінченню його дії ОСОБА_3 було звільнено. 31 серпня 2016 була заява ОСОБА_3 про прийняття його на роботу з 02 вересня 2016 року. На заяві візу ставила керівник Плахотна Г.П., яка 31 серпня 2017 року була на роботі. Після цього був винесений наказ про прийняття ОСОБА_3 на посаду водія з 02 вересня 2016 по 30 грудня 2016 року. Наказ вона виготовила 01 вересня 2016 року, яку дату поставила - не пам'ятає. При звільненні ОСОБА_3 в наказі писала дату звільнення - 03 березня 2017 року. Переписати заяву ОСОБА_3 вона дала на підставі розпорядження керівника Плахотної Г.П. Того, що говорить позивач, не було. Вона не пам'ятає, як позивач писав заяву і вона йому її не диктувала.

Свідок ОСОБА_8, яка у Ямпільському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги працює заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення Ямпільського РМ ЦП МСД, суду надала покази, що ОСОБА_3 працював на посаді водія з вересня 2016 року і ще два місяці в 2017 році. До своїх обов'язків відносився сумлінно. Заява на прийом на роботу написана ним. Вона бачила заяву ОСОБА_3, але не пам'ятає чи був в ній зазначений кінцевий термін. Факт прийому на роботу ОСОБА_3 мав місце до того, як вона почала виконувати обов'язки головного лікаря. Заява ОСОБА_3 була про прийом на роботу і на ній була віза головного лікаря. Також свідок зазначила, що інспектор з відділу кадрів повідомила її, що 30 грудня 2016 року закінчується строк трудового договору у ОСОБА_3 Свідку невідомо, чому заява ОСОБА_3 переписувалася. 01 березня 2017 року інспектор із відділу кадрів просила у неї підписати документи, датовані попереднім числом. Накази про прийняття на роботу ОСОБА_3 та про його звільнення її не просили підписувати. З наказом про прийняття на роботу ознайомлює керівник відділу кадрів. У заяві ОСОБА_3 строку про прийняття його на роботу не було. Це штатна посада і вона була постійною, а не на певний період. Віза на заяві була головного лікаря прийняти на роботу «з і по». Наказ було винесено відповідно до цієї заяви з 02 вересня по 30 грудня 2016 року. В Ямпільському РМЦПМСД є штатний розпис, в який можуть вноситися зміни. Коли ОСОБА_3 приймали на роботу, було три посади водія, а був лише один водій на обслуговування м. Ямпіль та сіл. Тимчасово оформлених водіїв не було. Книги наказів ведуться з 2011 року.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, однак за наявними у справі матеріалами її проведення було неможливим, про що судовими експертами складено повідомлення від 29 січня 2018 року. Зокрема, на вимогу експертів відповідачем не було надано оригінал заяви ОСОБА_3 датованої 31 серпня 2016 року про прийняття його на роботу, без якої провести експертизу виявилось не можливим.

Встановивши вказані обставини та керуючись наведеними вище нормами права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні пред'явленого позову, мотивуючи тим, що позивач всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довів обставин, які мають значення для справи та на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Провести призначену у справі експертизу виявимось неможливим, тому суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи характер заявлених позовних вимог, першочерговою та визначальною обставиною, яка підлягає доведенню позивачем та встановленню судом є незаконність його звільнення відповідачем із займаної посади, всі інші позовні вимоги фактично є похідними. Натомість, з матеріалів справи та встановлених судом обставин, не вбачається, що звільнення позивача із займаної ним посади на підстав п. 2 ст. 36 КЗПП України є незаконним, враховуючи наявність укладеного між сторонами у справі строкового трудового договору у формі зазначеної вище заяви позивача від 31 серпня 2016 року, написання та підписання якої він не заперечував.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що переписування позивачем заяв про прийняття його на роботу фактично є переукладанням трудового договору у розумінні ст. 39-1 КЗпП України, а отже цей трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк. Ці доводи скарги апеляційний суду відхиляє з таких підстав.

Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк передбачено положеннями ст. 39-1 КЗпП України. Згідно з ч. 2 цієї статті трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 цього Кодексу, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Посилаючись в апеляційній скарзі на наведені норми матеріального права, позивач залишив поза своєю увагою, що звертаючись із позовною заявою, а в подальшому і з заявою про уточнення позовних вимог, він заявлені позовні вимоги такими обставинами не обґрунтовував.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява серед іншого повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За приписами частин 1 та 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує такі питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що за характером роботи та умовами її виконання робота на посаді водія санітарного автомобіля не може бути строковою є необґрунтованими з огляду у на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У п. 9 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2017 року завідувачем сектору охорони здоров'я Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області Г. Колюшко винесено наказ № 13, яким головному лікарю Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотній Г.П. наказано вивести зі штатного розпису Ямпільської ЛА ЗПСМ посаду водія в зв'язку з передачею автомобіля УАЗ Цекинівській ЛА ЗПСМ (а.с. 115 том 1). 10 березня 2017 року цією ж посадовою особою наказом № 12 головному лікарю районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотній Г.П. наказано передати з Ямпільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини у Цекинівську автомобіль УАЗ у зв'язку з виробничою необхідністю (а.с. 116 том 1).

31 травня 2017 року головним лікарем Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Плахотною Г.П. винесено наказ № 01-3-63 «Про зміни у штатному розписі станом на 01 червня 2017 року», яким з 01 червня 2017 року зі штатного розпису Ямпільської АЗПСМ виведено посаду 1,0 водія та введено посаду 1,0 техніка об'єднаних служб з обслуговування і поточного ремонту інженерних комунікацій (а.с. 114 том 1).

Цими доказами підтверджуються заперечення відповідача щодо таких доводів позивача, які надані у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що з позивачем було укладено строковий трудовий договір з тих підстав, що відповідачу завчасно було відомо про подальшу передачу вказаного автомобіля іншій особі та виведення у зв'язку з цим зі штатного розпису посади водія.

Значні частина доводів скарги фактично зводиться до посилань на те, що позивач у переписаній ним заяві не вказував строк закінчення трудового договору, натомість наявна у матеріалах справи заява свідчить про протилежне, що цей строк було погоджено до 03 березня 2018 року. Іншого - позивачем належними та допустимими доказаними доведено не було, тому немає підстав вважати його звільнення незаконним.

Скаржник зазначає, що у справі так і не було проведено почеркознавчу експертизу. Однак, ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, але за наявними у справі матеріалами її проведення було неможливим, про що судовими експертами складено повідомлення від 29 січня 2018 року. Зокрема, на вимогу експертів відповідачем не було надано оригінал наведеної вище заяви ОСОБА_3, без якої провести експертизу виявилось не можливим.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На виконання вимог цієї правової норми, у зв'язку з ухиленням відповідача від подання експертам необхідних документів, суд першої інстанції частково визнав факт для з'ясування якого проводилась експертиза, чим дотримався вимог цивільного процесуального законодавства.

У подальшому позивач повторно заявив до суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи і на розгляд експертів поставити такі запитання: Ким, ОСОБА_3 чи іншою особою, виконано підписи у графі «підпис працівника» у наказі № 195 від 01 вересня 2016 року про прийняття на роботу та наказі № 40 від 28 лютого 2017 року про припинення трудового договору?

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 103 УПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З огляду на наведену процесуальну норму, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки, факти, які мав на меті встановити позивач, не є тими обставинами, що мають значення для справи, оскільки проставлення підпису працівника про ознайомлення з відповідними наказами є його правом, а не обов'язком.

До апеляційної скарги апелянт додав документи, які до суду першої інстанції не подавались, однак, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд їх не приймає, оскільки, позивач не надав обґрунтовані докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником адвокатом ОСОБА_4, залишити без задоволення, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді: С.К. Медвецький

О.С. Панасюк

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2018 року.