Ухвала суду № 76364277, 06.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/22/18

В справі № 760/24549/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

заявників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 на дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Богдана Ігоровича, старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рибчинського Олександра Володимировича, старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гузь Антоніни Григорівни, суд

В С Т А Н О В И В :

Заявники звернулися до суду зі скаргою і, з урахуванням заяви від 30 серпня 2018 року про зміну /уточнення / скарги, просять:

- визнати протиправними дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Києві Гоція Б.І. з розподілу заяви ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року з оригіналом виконавчого листа за №2-23-1/09 Солом?янського районного суду м. Києва і з копіями постанов від 20 червня 2013 року головного державного виконавця Шевченка С.П. на старшого державного виконавця Гузь А.Г. ;

- виходячи з листів Регіонального Сервісного Центру МВС в м. Києві від 27 жовтня 2017 року, 10 листопада 2017 року та 27 лютого 2018 року визнати неправомірною триваючу в часі бездіяльність начальника Шевченківського районної державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б.І., внаслідок якої придбано за кошти боржника і зареєстровано 17 грудня 2013 року автомобіль НОМЕР_1, 2011 року випуску, а у 2016 році автомобіль НОМЕР_2, 2016 року випуску, на не маючу посвідчення водія матір боржника ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, при невиконанні виконавчих листів за №№ 2-23-1/09 Солом»янського районного суду м. Києва від 18 і 19 серпня 2009 року;

- повідомлення за № 54945833, 54946054 від 20 жовтня 2017 року та за № 54973270 від 26 жовтня 2017 року старшого державного виконавця Рибчинського О.В., та без номеру / але у АСВП № 54973203 / від 26 жовтня 2017 року старшого державного виконавця Гузь А.Г. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме: виконавчого листа за №2- 23-1/09 від 18 вересня 2009 року та від 19 серпня 2009 року Солом?янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати неправомірним у частині застосування пункту 8 частини 4 ст.4 Закону № 1404 від 02 червня 2016 року;

- визнати неправомірними дії старших державних виконавців Рибчинського О.В. і Гузь А.Г. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині повернення виконавчих листів за №2-23-1/09, виданих 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року Солом?янським районним судом м. Києва ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині повернення на підставі пункту 8 частини 4 ст.4 Закону № 1404 від 02 червня 2016 року;

- зобов»язати старших державних виконавцяв Рибчинського О.В. та Гузь А.Г. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити їх вимоги, зазначені в заявах від 18 та 19 жовтня 2017 року, зокрема, прийняти виконавчі листи без оплати авансового внеску і незважаючи на відсутність в них даних про дату народження та ідентифікаційного номеру боржника і усунути порушення прав ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на примусове виконання кожного виконавчого листа за №№2-23-1/09 з шести, виданих 18 і 19 серпня 2017 року Солом?янським районним судом м. Києва таким шляхом, як звернення стягнення на кошти і майно боржника.

Посилаються в заяві на те, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2009 року був задоволений їх позов до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

На виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року Солом'янським районним судом їм були видані виконавчі листи за №2-231/09, які були пред'явлені до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

01 вересня 2009 року та 02 вересня 2009 року постановами державного виконавця Татарчук О.В. №14817018, №14816799, №14816630, №14816411, №14816192 та №14811745 були відкриті виконавчі провадження.

Постановою державного виконавця від 11 вересня 2009 року зазначені виконавчі провадження об'єднані в зведене виконавче провадження №15416426, яке в подальшому було зупинене.

29 січня 2013 року головний державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С.П. поновив та роз'єднав зведене виконавче провадження в окремі виконавчі провадження.

З даного приводу вони звернулися зі скаргою до суду, яка на даний час розглядається в Солом'янському районному суді м. Києва.

29 червня 2013 року їм стало відомо, що головний державний виконавець Шевченко С.П., не виявивши майна боржника, на підставі п.п. 2, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанови №14817018, №14816799, №14816630, №14816411, №14816192 та №14811745 від 20 червня 2013 року про повернення виконавчих листів їм, як стягувачам, що також було ними оскаржено в судовому порядку, однак станом на день розгляду зазначеної скарги рішення судом не прийнято.

24 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до органу ДВС з оригіналом виконавчого листа №2-11/11 від 24 липня 2015 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 25 000, 00 гр.

07 серпня 2015 року головним державним виконавцем Гречух О.Я. було відкрито виконавче провадження №48382123.

Начальник органу ДВС Гоцій Б.І., який затверджував постанови про повернення виконавчих документів стягувачам від 20 червня 2013 року з порушенням вимог ч. 7 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» , видав доручення від 08 вересня 2015 року, яким зобов»язав ОСОБА_12, який на той час займав посаду спеціаліста, прийняти від головного державного виконавця Гречух О.Я. виконавчі провадження, в тому числі і №48382123, після набуття ним статусу державного виконавця.

В 2013 році у боржника ОСОБА_4 з'явився автомобіль НОМЕР_1, 2011 року випуску, який ним був оформлений на матір ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, і яким боржник користувався до лютого 2016 року.

В лютому 2016 року боржник провів відчуження даного автомобіля, придбав та оформив на ім'я матері автомобіль НОМЕР_2, 2016 року випуску, орієнтовною вартістю 1 500 000, 00 гр.

Вважають, що ці обставини свідчать про те, що державні виконавці умисно не виявляли майна боржника, на яке можливо було звернути стягнення, до 19 червня 2016 року.

Лише 19 червня 2016 року старший державний виконавець Рибчинський О.В. направив запит до Пенсійного Фонду України, з відповіді на який стало відомо, що боржник ОСОБА_4 отримує пенсію у розмірі 5 168, 00 гр. , та направив стягувачу ОСОБА_3 письмову вимогу від 12 вересня 2017 року про надання номера рахунку або банківські реквізити для перерахування частини боргу за виконавчим листом.

19 червня 2017 року старший державний виконавець Рибчинський О.В., всупереч ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» та за відсутності письмової заяви ОСОБА_3, прийняв у рамках виконавчого провадження №48382123 постанову про звернення стягнення на пенсію боржника.

У зв'язку з цим ними 18 та 19 жовтня 2017 року були подані шість заяв про прийняття оригіналів виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва №2-23-1/09 до виконання.

Разом з заявами були подані копії постанов від 20 червня 2013 року №14817018, №14816799, №14816630, №14816411, №14816192 та №14811745, якими їм було повернуто виконавчі листи у зв'язку з відсутністю у боржника майна, ная ке можна було звернути стягнення.

Крім того, було також надано копію вимоги старшого державного виконавця Рибчинського О.В. від 12 вересня 2017 року про надання банківського рахунку, на який буде переведена частина боргу ОСОБА_4

Зазначені документи, на їх думку, в сукупності підтверджували зміну майнового стану боржника.

Зазначені п'ять із шести їх заяв начальник відділу ДВС Гоцій Б.І. розподілив на старшого державного виконавця Рибчинського О.В., а шосту заяву - ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року на державного виконавця Гузь А.Г.

Два виконавчих листи було повернуто ОСОБА_3 відповідно до повідомлення державного виконавця у зв'язку з пропуском нею строку для пред»явлення його до виконання.

Крім того, їм було також повернуто інші виконавчі листи, подані 18 та 19 жовтня 2017 року.

Старший державний виконавець Рибчинський О.В. у своїх повідомленнях №№54945833, 54946054 від 20 жовтня 2017 року, та № 54973270 від 26 жовтня 2017 року, та старший державний виконавець Гузь А.Г. у своєму повідомленні б/н від 26 жовтня 2017 року зазначили, що виконавчі документи повернуто у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, та окремо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 роз'яснено, що їм виконавчий лист повертається також у зв'язку з несплатою авансового внеску.

Не заперечуючи пропуску строку пред»явлення виконавчого листа до виконання, в той же час зазначили, що рішення про стягнення на їх користь завданої їм з вини боржника шкоди було ухвалено в 2009 році.

Виконавчі провадження з виконання рішення суду були відкриті 01 та 02 вересня 2009 року, а тому у органів виконавчої служби виник обов»язок, а у них право на примусове виконання рішення суду без авансування.

Виходячи з того, що зміни до Закону України »Про виконавче провадження» були внесені в черні 2016 року, вважають, що вимога про сплату авансового внеску є звуженням їх прав, як учасників судового процесу, а тому, з точки зору ч.2 ст.26 Закону України « Про виконавче провадження» не можуть застосовуватися до них.

За таких обставин вважають, що державні виконавці Рибчинський О.В. та Гузь А.Г. не мали права застосовувати норму п.8 ч.4 ст.4 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02 червня 2016 року та повертати їм виконавчі листи з мотивів несплати авансового внеску.

Вважають застосування державними виконавцями даної норми закону для повернення виконавчих документів протиправними, а повідомлення про їх повернення неправомірними в частині підстав повернення.

З метою захисту своїх прав просять зобов»язати старших державних виконавців Рибчинського О.В. та Гузь А.Г. прийняти виконавчі листи без оплати авансового внеску і незважаючи на відсутність в них даних про дату народження та ідентифікаційного номеру боржника, а також усунути порушення їх прав шляхом звернення стягнення на кошти і майно боржника.

В судовому засіданні заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка діє також від імені заявника ОСОБА_3, скаргу підтримали.

Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Виходячи з цього, на підставі ч.2 ст.450 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення заявників, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2009 року був задоволений позов заявників до ОСОБА_4 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди.

На виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року Солом'янським районним судом заявникам були видані виконавчі листи за №2-231/09, які були пред'явлені до виконання до відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

На підставі виконавчих документів постановами державного виконавця Татарчук О.В. від 01 вересня 2009 року та 02 вересня 2009 року були відриті виконавчі провадження №14817018, №14816799, №14816630, №14816411, №14816192 та №14811745.

Постановами головного державного виконавця Шевченка С.П. від 20 червня 2013 року виконавчі документи були повернути заявникам, як стягувачам, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

/ т. 1, а. с. 54 - 59; 75 /

Встановлено також, що 24 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист №2-11/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 25 000, 00 гр. моральної шкоди.

На підставі даного виконавчого документа Шевченківським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження №48382123.

В рамках зазначеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Рибчинським О.В. було винесено постанову від 19 червня 2017 року про звернення стягнення на доходи боржника, який отримує дохід у Лівобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

/ т.1, а. с. 73 /

18 жовтня 2017 року та 19 жовтня 2017 року заявниками були подані до Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заяви про прийняття до виконання виконавчих листів №2-231/09, виданих їм Солом'янським районним судом м. Києва 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року.

20 жовтня 2017 року старший державний виконавець Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинський О.В. направив заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення №54945833/29, №549460454/29 про повернення виконавчого документа стягувачам без прийняття до виконання на підставі ст.12, п.п. 2, 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» а саме: в зв»язку з пропуском строку для пред»явлення виконавчих документів до виконання та несплатою авансового внеску.

26 жовтня 2017 року повідомлення №54973270/29 заявнику ОСОБА_3 був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: в зв»язку з пропуском строку для пред»явлення виконавчого документа до виконання.

26 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гузь А.Г. було направлено повідомлення №б/н ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.п. 2, 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

/ т.1, а. с. 74 - 85 /

Повернення виконавчих документів з підстав пропуску строку пред»явлення їх до виконання заявники не оскаржують, посилаючись на те, що ухвалою суду їм цей строк поновлений.

Відповідно до п.8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску особи з інвалідністю I та II груп звільняються.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, а тому звільнення від сплати авансових платежів.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В частині 4 ст.3 ЦПК України зазначено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Судом встановлено, що виконавчі листі заявниками подавалися до органів виконавчої служби неодноразово і поверталися без виконання.

Підстави для повернення виконавчого документа було визначено ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції Закону України № 606-XIV

від 21 квітня 1999 року.

Частиною 5 даної статті було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків,

встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до пунктів 6,7 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VII від 02 червня 2016 року / рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним повернення виконавчих документів стягувачам за пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/.

В п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначено вище, ухвалене Солом»янським районним судом м. Києва рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь заявників грошових коштів не виконується з 2009 року.

Європейський суд з прав людини в Рішеннях « Юрій Михайлович Іванов проти України « та «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Враховуючи обставини, викладені вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість скарги в частині визнання неправомірними повідомлень старших державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Рибчинського О.В. за №№ 54945833, 54946054 від 20 жовтня 2017 року та за № 54973270 від 26 жовтня 2017 року та б/н від 26 жовтня 2017 року старшого державного виконавця Гузь А.Г. про повернення виконавчих документів - виконавчих листів № 2-23-1/09 від 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року, виданих Солом»янським районним судом м. Києва стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в частині застосування пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/.

З цих підстав суд також вважає обґрунтованою скаргу в частині визнання їх дій в частині повернення виконавчих документів неправомірними та зобов»язання прийняти повернути виконавчі документи до виконання без сплати авансового внеску.

Як зазначено в ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою лише в разі порушення їх прав чи свобод.

Що стосується вимоги про зобов»язання державних виконавців прийняти виконавчі документи до виконання без зазначення в них року народження та ідентифікаційного номера боржника, рішення про їх повернення з цих підстав державними виконавцями не приймалося, а тому судом не можуть вживатися заходи зобов»язального характеру при відсутності порушених прав заявників у цій частині.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України « Про виконавче провадження» іиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В ч.1 ст.13 даного Закону зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В статті 10 Закону визначено заходи примусового характеру, які можуть вживатися виконавцями в при виконанні виконавчих документів.

Відповідно до п.п.3 п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суд не має права зобов'язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене вище, права та обов»язки виконавця при проведенні виконавчих дій, визначені Законом України « Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов»язання державних виконавців вчиняти ті чи інші дії з метою виконання виконавчих документів заявників, в тому числі зазначати шляхи їх виконання в вигляді звернення стягнення на майно та кошти боржника.

Що стосується вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Б.І., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України « Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, начальник відділу не є учасником виконавчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що заява ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року з оригіналом виконавчого листа № 2-23-1/09, виданого Солом»янським районним судом м. Києва, була розподілена начальником відділу Гоцієм Б.І. на виконання старшому державному виконавцю Гузь А.Г. в ручному режимі поза межами автоматизованої системи , заявники суду не надали.

Та обставина, що повідомлення від 26 жовтня 2017 року не мало номера, не дає підстав для таких припущень без підтвердження відповідними доказами.

Не є підставою для таких висновків і припущення самих заявників щодо того, що нічим іншим надходження виконавчого листа в провадження державного виконавця Гузь А.Г. пояснити не можна.

Крім того, звертаючись до суду, заявники вважають, що невиконання рішення суду та повернення їм виконавчих листів без виконання постановами державного виконавця Шевченка С.П. на підставі п.п. 2, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в зв»язку з відсутністю майна у боржника, на яке можна звернути стягнення, стало наслідком придбання боржником у виконавчому провадженні ОСОБА_4 двох автомобілів, які були зареєстровані на його матір, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не має прав, а саме: в 2013 році автомобіля НОМЕР_3, 2011 року випуску, та в лютому 2016 року автомобіля НОМЕР_2, 2016 року випуску.

/ т.1, а. с. 48 - 49 /

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що в межах виконавчого провадження державні виконавці неодноразово зверталися до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, навмисне допускаючи при цьому різні недоліки їх оформленні, які стали підставою для їх повернення.

Так, судом встановлено, що ухвалою Солом»янського районного суду м. Києва від 20 липня 2010 року подання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ в м. Києві було повернуто як таке, що не підлягає розгляду судом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року визнано не поданим та повернуто в зв»язку з невиконанням ухвали судді про усунення недоліків.

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2013 року, 14 травня 2013 року та 14 березня 2014 року в задоволенні подання було відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року подання було задоволено.

/ т.2, а. с. 28; 30 - 31; 33 - 34; 91 - 94; 108 - 112;130 - 131; 140 - 141 /

З наданих заявниками копій подань вбачається, що вони при зверненні до суду, як того вимагає закон, були погоджені начальником відділу Гоцієм Б.І.

Які саме дії, з точки зору заявників, мають ознаки бездіяльності Гоція Б.І., як начальника відділу, виходячи з вимог Закону України « Про виконавче провадження», не зазначили.

Судом встановлено та не спростовувалося заявниками, начальник відділу виконавчої служби Гоцій Б.І. не є учасником виконавчого провадження з виконання ухваленого Солом»янським районним судом м. Києва рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції на момент виникнення правовідносин» примусове виконання рішень здійснювали державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону начальник відділу також не був учасником виконавчого провадження.

Права та обов»язки державних виконавців визначалися ст.11 Закону.

За змістом ст. 83 Закону контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати

недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Заявники в судовому засіданні не посилалися на те, що дії державних виконавців під час проведення виконавчих дій ними оскаржувалися до начальника відділу.

Виходячи з цього, які саме дії не були вчинені начальником відділу Гоцієм Б.І. в порядку такого контролю, заявники в судовому засіданні не зазначили, пославшись лише на те, що в разі проникнення до житла державним виконавцем могли бути виявлені кошти, на які боржником купувалися автомобілі, і які могли бути направлені на виконання рішення суду.

Тобто, це є лише припущенням заявників, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Як зазначено вище, частиною 1 ст.12 ЦПК України у цивільному судочинстві визнаечно принцип змагальності сторін.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз»яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи викладене вище, займану Гоцієм Б.І. посаду, права та обов»язки державного виконавця при проведенні виконавчих дій, суд вважає посилання заявників у цій частині припущеннями, не підтвердженими належними доказами, визначеними ст.ст.76-80 ЦПК України, а тому не можуть свідчити про його бездіяльність, як начальника відділу.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 14, 26 Закону України «Про виконавче провадження» /в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/, ст. ст. 2, 11, 83-84 Закону України « Про виконавче провадження « / в редакції Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року /, ст. ст. 3, 4, 10-12, 76-81,447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними повідомлення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Рибчинського О.В. за №№ 54945833, 54946054 від 20 жовтня 2017 року та за № 54973270 від 26 жовтня 2017 року про повернення виконавчих документів - виконавчих листів № 2-23-1/09 від 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року, виданих Солом»янським районним судом м. Києва стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в частині застосування пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/.

Визнати неправомірним повідомлення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Гузь А.Г. без номера від 26 жовтня 2017 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 2-23-1/09 від 18 серпня 2009 року, виданого Солом»янським районним судом м. Києва стягувачу ОСОБА_2, в частині застосування пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/.

Визнати неправомірними дії старших державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Рибчинського О.В. Гузь А.Г. в частині повернення виконавчих документів - виконавчих листів № 2-23-1/09 від 18 та 19 серпня 2009 року, виданих Солом?янським районним судом м. Києва стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за пунктом 8 частини 4 статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 1404- VIII від 02 червня 2016 року/.

Зобов»язати старших державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рибчинського О.В. та Гузь А.Г. прийняти до виконання виконавчі документи - виконавчі листи № 2-23-1/09, видані Солом»янським районним судом м. Києва 18 серпня 2009 року та 19 серпня 2009 року стягувачам ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій та бездіяльності начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Б.І. відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11 вересня 2018 року.

Суддя Л. А. Шереметьєва