Ухвала суду № 76362809, 05.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/524/18 Справа № 705/1649/18 Категорія: ст.81 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 - присутнього в режимі

відеоконференції

представника Старобабанівської ВК №92 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2018 року, якою клопотання адміністрації Державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» задоволено та звільнено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2015 року, умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 28 днів

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2018 року клопотання адміністрації Державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» задоволено та звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2015 року, умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 28 днів.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим судом рішенням прокурор Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2018 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання начальника Старобабанівської виправної колонії №92 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що вищезазначена ухвала місцевого суду, на його думку, є незаконною. Так, засуджений ОСОБА_7 був засуджений 11.09.2013 Акиміським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.15,ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Та був направлений для відбування покарання в Калінінську ВК-27 (м.Горлівка). Даних про його звільнення ні останній вирок, ні вимога про наявність відсутність судимостей не містить. Сам засуджений пояснив, що в 2015 році був звільнений від відбування покарання умовно-достроково так званим «судом», розташованим в м.Горлівка, яке згідно п.5 ст.11 перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відноситься до населених пунктів, де проводиться антитерористична операція та непідконтрольне органам державної влади України.

На даний час ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2015. Датою вчинення злочину є «03.09.2015».

За таких обставин ОСОБА_7 достроково звільнився від відбування покарання призначеного вироком Акимівського районного суду Запорізької області від 11.09.2013 та вчинив останній злочин протягом невідбутої частини покарання, призначеного вказаним вироком.

Як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_7 мав 3 судимості. Аналіз вказаних судимостей засудженого переконливо доводить його стійку схильність до скоєння злочинів проти власності. Про що свідчить те, що останні 10 років ОСОБА_7 3 рази відбував різні строки покарання в місцях позбавлення волі. 1 раз звільнявся від відбування покарання умовно-достроково. Останній тотожний злочин вчинив в період дострокового звільнення від відбування покарання. Тобто ОСОБА_7 вже обіцяв суду припинити скоювати злочини. І судом стимулювалося виправлення засудженого, однак ОСОБА_7 продовжував скоювати злочини. Під час судового розгляду на запитання прокурора про причини скоєння злочину, засуджений відповів, що не знає чому вчинив останній злочин, але розкаюється. Вказане свідчить про відсутність негативного ставлення засудженого до вчиненого злочину, за яким останній відбуває покарання, а також про те, що дані подання установи виконання покарання про каяття ОСОБА_7, у скоєному злочині є не доведеними.

Крім цього не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих або погашених у порядку, встановленому статтею 134 КВК України, стягнень, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов’язком засудженого.

Прокурор наголошує на тому, що висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання, (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року) Тобто до уваги потрібно брати дані про поведінку засудженого протягом всього строку який був зарахований (включений) до строку покарання.

Позитивна характеристика, на думку прокурора, не свідчить про те, що ОСОБА_7 щиро покаявся та твердо встав на шлях виправлення та перевиховання, так як за час відбування покарання в СІЗО м. Черкаси та Старобабанівській ВК-92 з 17.10.2014 він хоча і мав 4 заохочення, однак 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. Останній раз був притягнутий до відповідальності менше чим 3 місяці до судового розгляду (02.02.2018), за те що під час профілактичної бесіди грубив начальнику відділення та погрожував фізичною розправою. На запитання прокурора про причини скоєння дисциплінарного порушення, засуджений в судовому засіданні пояснив, що не пам’ятає. Вказане свідчить про відсутність у засудженого каяття за вчинене.

За таких обставин вважати поведінку засудженого стабільно-позитивною немає підстав. А отримання ним 4 заохочення напередодні вирішення судом питання про його умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як звичайне пристосування з метою отримання поблажливості суду, а не щире каяття.

Тобто враховуючи особу засудженого, його поведінка ще не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених, а також не свідчить про його виправлення та відсутність у нього мотивації на скоєння нових злочинів.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, думку засудженого ОСОБА_7, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, міркування представника Старобабанівської ВК №92 ОСОБА_8, який теж заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженої. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення місцевого суду від 07 травня 2018 року, яким клопотання адміністрації Державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» задоволено та звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 28 днів є передчасним та таким, що не невідповідає висновкам суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно наданих матеріалів засуджений ОСОБА_7 мав лише одну догану, яка була знята. До вказаного стягнення засуджений, під час відбування покарання в СВК №92, стягнень на мав, характеризувався позитивно, мав лише заохочення.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 достроково звільнився від відбування покарання призначеного вироком Акимівського районного суду Запорізької області від 11.09.2013 та вчинив останній злочин протягом невідбутої частини покарання, призначеного вказаним вироком.

Крім того засуджений ОСОБА_7 мав 3 судимості. Аналіз вказаних судимостей доводить його стійку схильність до скоєння злочинів проти власності. Про що свідчить те, що останні 10 років ОСОБА_7 3 рази відбував різні строки покарання в місцях позбавлення волі. 1 раз звільнявся від відбування покарання умовно-достроково. Останній тотожний злочин вчинив в період дострокового звільнення від відбування покарання. Тобто ОСОБА_7 вже обіцяв суду припинити скоювати злочини.

Крім цього, на думку апеляційної інстанції, не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих або погашених у порядку, встановленому статтею 134 КВК України, стягнень, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов’язком засудженого.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання, (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року).

Як встановлено матеріалами справи засуджений ОСОБА_7 під час відбування покарання в СІЗО м.Черкаси та Старобабанівській ВК-92 з 17.10.2014 мав 4 заохочення, однак 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. Останній раз був притягнутий до відповідальності менше чим 3 місяці до судового розгляду (02.02.2018), за те що під час профілактичної бесіди грубив начальнику відділення та погрожував фізичною розправою. На запитання прокурора про причини скоєння дисциплінарного порушення, засуджений в судовому засіданні пояснював, що не пам’ятає. Вказане свідчить про відсутність у засудженого каяття за вчинене.

Колегія суддів апеляційного суду Черкаської області вважає, що сама по собі позитивна характеристика засудженого ще не свідчить про те, що засуджений ОСОБА_7 щиро покаявся та твердо встав на шлях виправлення та перевиховання.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, за таких обставин вважати поведінку засудженого стабільно-позитивною немає підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що своєю поведінкою і ставленням до праці засуджений ОСОБА_7 не довів своє виправлення раніше закінчення визначеного йому вироком строку покарання, а тому рішення місцевого суду є незаконним та підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні клопотання адміністрації Державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2015 року, умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 28 днів, а апеляційна скарга прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 підлягає до задоволення.

Отже, надані суду матеріали на засудженого ОСОБА_7 не доводять його сумлінну поведінку та ставлення до праці, а тим паче виправлення. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав оцінку та не взяв до уваги поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання.

Таким чином, відбуваючи призначене судом покарання, засуджений своєю поведінкою, не довів своє виправлення та потребує додаткового контролю з боку адміністрації колонії.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постановлена ухвала підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити, скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2018 року, щодо ОСОБА_7.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання адміністрації Державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :