Вирок № 76362696, 10.09.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 692/308/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 42016250000000034, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився у с. Драбово-Барятинське Драбівського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, з вищою освітою, працюючого дільничним офіцером поліції сектору превенції Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше несудимого, ідентифікаційний номер в матеріалах кримінального провадження відсутній,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Чепурної Т.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Станчука М.Г.,

в с т а н о в и в:

Згідно з обвинувальним актом органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язків начальника ГУНП в Черкаській області № 1 о/с від 7 листопада 2015 року обвинуваченого ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Таким чином ОСОБА_1, займаючи посаду слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з моменту призначення на вказану посаду був працівником правоохоронного органу і відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України - службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Перебуваючи на посаді слідчого, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, будучи наділеним відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» повноваженнями щодо забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги, крім того зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді, здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснювати своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; розшукувати осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; у випадках, визначених законом, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання; доставляти у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживати заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; вживати заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлювати особу за невпізнаним трупом; здійснювати у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин; виконувати в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України. Відповідно до своїх функціональних обов'язків забезпечувати повне, всебічне та об'єктивне розслідування кримінальних справ у межах встановлених законом строків; в складі слідчо-оперативної групи розслідувати складні та багатоепізодні кримінальні провадження; у встановленому законом порядку викликати для участі в проведенні слідчих дій учасників кримінального судочинства; надавати органам дізнання доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, сприяти в провадженні окремих слідчих дій; нести відповідальність за законність прийнятих рішень про спрямування слідства, провадження слідчих дій та своєчасне їх виконання; оцінювати ситуації, що складаються під час розслідування за окремими справами, проводити слідчі дії, тактичні операції та комбінації; вживати заходів щодо припинення порушень прав громадян та інтересів суспільства; вимагати від представників установ, організацій, підприємств, посадових та фізичних осіб необхідні документи, речі та інші предмети, що мають відношення до розгляду заяв чи повідомлення про кримінальні правопорушення; використовувати допомогу громадськості для розслідування кримінальних правопорушень, встановлення місця перебування обвинувачених, виявляти причини та умови вчинення кримінальних правопорушень; на підставі письмового запиту отримувати безперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб відомості, необхідні у кримінальних провадженнях; безперешкодно входити до установ, на підприємства, до організацій, міністерств, інших органів виконавчої влади з посвідченням та має доступ до документів і матеріалів, необхідних для розслідування кримінальних проваджень; тобто будучи представником державного органу виконавчої влади, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015250120000221 від 5 травня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, будучи наділеним повноваженнями, передбаченими ст. 40 КПК України, а також іншими правами та обов'язками, визначеними КПК України, 17 лютого 2016 року в порядку, передбаченому ст.ст. 276-278 КПК України, повідомив громадянину ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015250120000221 усвідомлював, що на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, повністю відшкодував потерпілому збитки, завдані кримінальним правопорушенням, свою вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся, став на шлях виправлення і вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.

Водночас, не зважаючи на передбачене законодавством право підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015250120000221 ОСОБА_3 на звільнення від кримінальної відповідальності, 29 лютого 2016 року, близько 10:00, перебуваючи у своєму службовому кабінеті НОМЕР_2, який розташований у приміщенні Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, незаконно, використовуючи надану йому владу, обвинувачений ОСОБА_1 висловив запевнення ОСОБА_3 про те, що лише в разі, якщо ОСОБА_3 надасть обвинуваченому ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 4000,00 гривень, його буде звільнено від кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_3 вимушений був погодитися.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 2 березня 2016 року, перебуваючи в приміщенні Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, яке знаходиться за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, Черкаська область під час зустрічі із

ОСОБА_3, одержав від останнього першу частину раніше обумовленої з ним неправомірної вигоди в сумі 2000,00 гривень, при цьому, домовившись про передачу йому другої частини грошових коштів в інший, визначений обвинуваченим ОСОБА_1 день.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_1, 4 березня 2016 року близько 11:30-12:00 під час зустрічі із ОСОБА_3 біля приміщення Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, яке знаходиться за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, Черкаська область, одержав від останнього решту попередньо обумовленої неправомірної вигоди у сумі 2000,00 гривень, таким чином одержавши всю суму неправомірної вигоди у розмірі 4000,00 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за

ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, вважаючи обвинувачення необґрунтованим, та показав, що у травні 2015 року йому було доручено здійснювати досудове розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ст. 128 КК України, під час якого ним призначено судово-медичну експертизу, проводилися інші слідчі дії. Паралельно він також здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно рідної сестри дружини ОСОБА_3 за фактом зловживання службовим становищем. Зібравши всі необхідні матеріали, він викликав до себе ОСОБА_3, а коли той прибув, то вони побачилися вперше. Він ознайомив ОСОБА_3 зі змістом кримінального провадження та його правами, повідомив про можливість закриття кримінального провадження судом, після чого вони разом пішли до процесуального прокурора. Коли ОСОБА_3 вийшов від прокурора, він забрав матеріали кримінального провадження та повідомлення про підозру і вони пішли назад. По дорозі ОСОБА_3 запропонував віддячити, а він відповів, що віддячувати не потрібно. Повернувшись до себе, він роз'яснив ОСОБА_3 його права, потім вони поїхали оглядати транспортний засіб. Через деякий час до нього за викликом приїзжав потерпілий ОСОБА_4, якого він ознайомив з матеріалами кримінального провадження, та останній не заперечував проти його закриття. 25 лютого 2016 року матеріали кримінального провадження він передав начальнику слідчого відділу. 29 лютого 2016 року приїхав ОСОБА_3 і він вручив йому клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, на що останній знов запропонував кошти, а він відмовився і сказав, що в подальшому повідомить про дату і час судового розгляду.

2 березня 2016 року зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що перебуває в смт. Драбів, потім приїхав та в нього було відібрано відбитки пальців. Він зводив його до туалету помити руки та ніяких грошей від нього не отримував. 4 березня 2016 року знов зателефонував ОСОБА_3 і наполягав на зустрічі, однак той відмовився і повідомив про дату судового засідання. Коли вкотре приїхав ОСОБА_3 та хотів віддячити, пропонуючи грошові кошти, він сказав йому заради сміху віднести їх у туалет. Того дня він перебував на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. Коли його викликали в чергову частину, він зайшов у туалет, де виявив на підлозі грошові кошти, розуміючи їх походження, вирішив віднести керівництву та був затриманий співробітниками СБУ, які запропонували йому пройти з ними. Перебуваючи в приміщенні Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області під час проведення слідчих дій, він не розумів свій процесуальний статус, вказані кошти в нього витягли із карману, що видно на відеозаписі. Пояснив також, що жодним чином впливати на прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності він не міг. Дана ситуація, в якій він опинився, мала провокативний характер та виникла у зв'язку з розслідуванням ним кримінального провадження стосовно сестри дружини ОСОБА_3

Висновки органу досудового розслідування про доведеність вини обвинуваченого

ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на досліджених у судових засіданнях доказах, зокрема:

-показах свідка ОСОБА_3, який показав, що передавав гроші двічі, перший раз коли в нього відбирали відбитки пальців, після чого він мив руки в черговій частині і ОСОБА_1 сказав покласти гроші під умивальником в тумбочку, та вдруге, коли той був зайнятий і наказав покласти гроші в жіночій туалет під шифер, який знаходився на подвір'ї, що він і зробив та поїхав. Гроші він передавав для того, щоб його не посадили і закрили кримінальну справу, яку порушили внаслідок його наїзду трактором в ході польових робіт на свого зятя ОСОБА_4, який отримав тілесні ушкодження. Через місяць після події його викликав начальник СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 і сказав, що потрібно 3000,00 гривень щоб закрити кримінальну справу, оскільки заява ОСОБА_4 про відсутність претензій нічого не вирішить, але він нікому не платив. У лютому 2016 року його викликав ОСОБА_1 для оголошення про підозру. ОСОБА_4 на той час подав заяву, що претензій не має. Після зустрічі з прокурором ОСОБА_12, під час якої останній зачитував статтю кодексу і лякав його строком у 3 (три) роки, до прокурора заходив ОСОБА_1, а коли вийшов на двір, то показав йому п'ять пальців і сказав, що так сказав прокурор щоб закрити справу. Він відповів, що таких грошей в нього немає. Після цього він поїхав в м. Золотоношу, де в управлінні СБУ, куди потрапив вперше, подав відповідну заяву, яку писав власноручно. Через декілька днів ОСОБА_1 знову викликав його по телефону, щоб той приїхав і щось підписав. Під час зустрічі ОСОБА_1 сказав, що тепер нічого не потрібно і тоді він повернув гроші до СБУ. Наступного разу ОСОБА_1 знов його викликав та під час зустрічі запитав, чи той знайшов гроші, на що він відповів, що ОСОБА_1 сам сказав, що вони не потрібні. ОСОБА_1 сказав, що він його не правильно зрозумів і назвав суму 4000,00 гривень. Про гроші по телефону не говорили, тільки при зустрічі наодинці. Гроші для передачі йому надали співробітники СБУ. Йому ніхто не погрожував, а сказали, що треба дати кошти щоб все було нормально. Про вимагання грошей він казав дружині. Кошти брав у співробітників тричі, перший раз повернув, а два наступні рази не повернув, оскільки залишив їх там, де йому наказав ОСОБА_1;

-показах свідка ОСОБА_6, який показав, що він брав участь в операції по документуванню факту отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 При цьому вели групу, до складу якої входили прокурор ОСОБА_12, начальник слідства ОСОБА_7 і слідчий

ОСОБА_1, однак не змогли зафіксувати правопорушення, оскільки вони застосовували методи конспірації. Коли надійшла заява ОСОБА_3 він не пам'ятає, останього він не інструктував. Діяв на підставі доручення прокуратури Черкаської області. ОСОБА_3 під час першої зустрічі видавалася техніка, але вона не спрацювала. Де ділися гроші після першої передачі він не пам'ятає. Викладені у складених ним процесуальних документах відомості підтвердив, зауваживши, що вони містять несуттєві технічні помилки;

-показах свідка ОСОБА_8, який показав, що він разом з ОСОБА_9 був запрошений у якості понятих співробітниками СБУ. Вони поїхали у смт. Драбів, їм показали кошти у розмірі 2000,00 гривень купюрами по 200,00 гривень, вони звірили номери, а потім передали громадянину, щоб той відвіз у поліцію для передачі як неправомірну вигоду. При яких умовах передавалися кошти він не пам'ятає. Перший раз він побачив ОСОБА_1 біля фасаду будівлі коли його зупинили і повідомили чого прийшли. Після цього ОСОБА_1 повели в приміщення, де з карману в останнього вилучили грошові кошти, хто саме вилучав він не пам'ятає. Чи роз'яснювали ОСОБА_1 його права він не пам'ятає. Він також був присутній під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 і його помешканні;

-показах свідка ОСОБА_9, який показав, що вони разом із ОСОБА_8 були запрошені співробітником СБУ бути понятими. Їм показали гроші у сумі 2000,00 гривень і вони звіряли номери з їх ксерокопіями, номери збігалися. Він бачив як ці кошти віддали чоловікові, який мав їх передати. Потім вони поїхали у смт. Драбів. ОСОБА_1 він вперше побачив, коли той повертався із туалету, був одягнутий у формений одяг. Потім в якійсь кімнаті провели обшук ОСОБА_1 та у кишені виявили грошові кошти. Хто саме діставав їх з кишені, чи сам ОСОБА_1 він не пам'ятає. Обшуки також провели у службовому кабінеті і вдома. Він підписував документи, які саме не пам'ятає.

-заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 17 лютого 2016 року, з якої вбачається, що останній звертався до керівництва управління СБУ в Черкаській області з повідомленням про вимагання працівниками Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в нього грошових коштів за закриття кримінального провадження стосовно нього (т. 1, а.с. 4);

-письмових поясненнях ОСОБА_3 від 17 лютого 2016 року, наданих в управлінні СБУ в Черкаській області, в яких останній вказував, що за закриття кримінального провадження стосовно нього начальник СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 у червні 2015 року вимагав від нього 3000,00 гривень, а у лютому 2016 року слідчий ОСОБА_1 після зустрічі з процесуальним прокурором і вручення повідомлення про підозру вимагав

5000,00 гривень (т. 1, а.с. 5);

-протоколі огляду документів від 1 березня 2016 року з додатками, де зафіксовано документи, які заступнику начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області

Хоміку М.В. передав ОСОБА_3 під час допиту - копію паспорта ОСОБА_3; копію заяви ОСОБА_3 про те, що він не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності; копію клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 від 29 лютого 2016 року; копію реєстру матеріалів досудового розслідування № 12015250120000221 (т. 1, а.с. 15-19);

-актах огляду та вручення грошових коштів від 2 березня 2016 року з додатками про те, що грошові кошти в сумі 2000,00 гривень у вигляді 4 купюр номіналом по 500,00 гривень в присутності понятих були оглянуті оперативним працівником управління СБУ в Черкаській області та вручені ОСОБА_3 для документування неправомірної вигоди співробітнику Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 20-22);

-актах огляду та вручення грошових коштів від 4 березня 2016 року з додатками про те, що кошти в сумі 2000,00 гривень у вигляді 9 купюр номіналом по 200,00 гривень та 2 купюр номіналом по 100,00 гривень в присутності понятих були оглянуті оперативним працівником управління СБУ в Черкаській області та вручені ОСОБА_3 для документування неправомірної вигоди співробітника Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 23-27);

-копії службового посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданого 26 листопада

2014 року і дійсного до 26 листопада 2018 року, з якого вбачається, що останній має звання старшого лейтенанта поліції та займає посаду слідчого (т. 1, а.с. 33);

-витязі з наказу ГУНП в Черкаській області від 7 листопада 2015 року № 1/ос про призначення ОСОБА_1 слідчим СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області (т. 1, а.с. 35);

-функціональних обов'язках працівників Драбівського РВ УМВС, де визначено функціональні обов'язки слідчого (т. 1, а.с. 36-39);

-протоколі огляду матеріалів кримінального провадження № 12015250120000221 від

5 травня 2015 року, який проведено 4 березня 2016 року, про те, що вказане провадження зареєстроване в ЄРДР 5 травня 2015 року за фактом наїзду ОСОБА_3, який керував трактором

Т-40, на ОСОБА_4 5 травня 2015 року близько 16:00 на полі № 6 в адміністративних межах Вершинозгарської сільської ради. Розслідування проводилось групою слідчих Драбівського РВ УМВС (Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області) у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 17 лютого 2016 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру, а 25 лютого

2016 року сторонам було повідомлено про завершення розслідування та відкрито матеріали провадження. В цей же день матеріали провадження у порядку ст. 286 КПК України були направлені начальнику Драбівського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_12 для складання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та подальшого направлення в суд за підписом начальника СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 29 лютого 2016 року начальником Драбівського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_12 підготовлено клопотання про звільнення

ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на підставі ст. 48 КК України, з яким ознайомились та погодились підозрюваний ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 Цього ж дня клопотання для розгляду по суті було направлено до Драбівського районного суду Черкаської області. (т. 1, а.с. 50-69);

-протоколі огляду від 18 березня 2016 року, складеному слідчим в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О., про здійснення огляду сейф-пакету № 2537441 та наявних у ньому грошових коштів у сумі 2000,00 гривень, з яких 9 (дев'ять) купюр номіналом по

200,00 гривень і 2 (дві) купюри номіналом по 100,00 гривень, вилучених в ході проведення огляду місця події 4 березня 2016 року (т. 1, а.с. 115);

-протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 23 березня 2016 року, з якого вбачається, що співробітниками управління СБУ в Черкаській області проводився контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з метою документування дій ОСОБА_1 В присутності понятих ОСОБА_3 було вручено кошти в сумі 2000,00 гривень, після чого він на автомобілі марки «Geely» поїхав на зустріч із ОСОБА_1 біля приміщення Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області. В ході розмови ОСОБА_1 вказав ОСОБА_3, щоб той відніс гроші в сумі 2000,00 гривень в підсобне приміщення (жіночий туалет), яке знаходиться на території райвідділу за ніби-то закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. Після цього ОСОБА_3 відніс гроші в обумовлене місце, яке вказав ОСОБА_1, після чого останній сказав ОСОБА_3, що він може бути вільний та його питання вирішене (т. 1, а.с. 148-149).

-протоколах за результатами проведення негласного розшукового заходу від 15 березня 2016 року та аудіо записів за наслідками негласних слідчих (розшукових) дій, згідно з якими зняття інформації з мобільного терміналу № НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_1, здійснювалося з 24 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року. Зі змісту розмов 24, 25 і 29 лютого 2016 року не зафіксовано домовленості або вимоги ОСОБА_1 про передачу йому коштів від

ОСОБА_3 В роздруківці розмов за 2 березня 2016 року зафіксовано, що ОСОБА_1 запитує чи приніс ОСОБА_3 гроші, на що останній відповідає, що приніс 2000,00 гривень та запитує куди їх покласти, на що отримує відповідь покласти у тумбочку. Далі ОСОБА_1 роз'яснює ОСОБА_3 порядок судового розгляду. Із роздруківки записів розмов за 4 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 приніс до відділення поліції 2000,00 гривень, а ОСОБА_1 вказав місце під шифером в жіночому туалеті, куди ОСОБА_3 повинен був покласти гроші (т. 1, а.с. 141-146);

-протоколі огляду місця події від 4 березня 2016 року із відеозаписом, відповідно до змісту яких в приміщенні кімнати прийому громадян Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, Черкаська область у слідчого

ОСОБА_1 у верхньому лівому кармані бушлата було виявлено та вилучено 9 грошових купюр по 200,00 гривень на суму 1800,00 гривень та 2 купюри по 100,00 гривень на суму 200,00 гривень. Номера купюр співпадають із тими, які оглядались та вручались в цей же день ОСОБА_3 оперативним працівником управління СБУ в Черкаській області (т. 1, а.с. 28);

-протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 4 березня 2016 року, відповідно до змісту якого фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося о 12:20 за адресою:

вул. Леніна, 81, смт. Драбів, Черкаська область. Вказаний протокол складено о 18:00-18:10, здійснено обшук ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 82-84);

-клопотанні слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Хоміка М.В. про надання дозволу на проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 19 лютого 2016 року до Апеляційного суду в Черкаській області, в якому останній просив надати дозвіл на проведення із застосуванням технічних засобів спостереження за особою у публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, здійснення аудіо-відео-контролю за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 134-135);

-постанові прокурора прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. від 19 лютого

2016 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, відповідно до якої прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т. 1, а.с. 136-137);

-дорученні прокурора прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. від 19 лютого

2016 року на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, наданого начальнику управління СБУ в Черкаській області Бойку О.В., відповідно до змісту якого висловлено прохання доручити підлеглим працівникам провести негласні слідчі (розшукові) дії, вказані в ухвалі Апеляційного суду Черкаської області та постанові процесуального прокурора (т. 1, а.с. 138-139);

-відповіді в.о. голови Апеляційного суду Черкаської області Єльцова В.О. від 7 червня

2016 року вих. № 12904/16-вих/01-24/16, згідно з якою повідомлено, що клопотання, яке надійшло 19 лютого 2016 року за № 17-205т з прокуратури Черкаської області у кримінальному провадженні № 42016250000000034 від 15 лютого 2016 року, задоволено та надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ухвалою від 19 лютого 2016 року за № 177т відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном з 19 лютого 2016 року по 1 квітня 2016 року (т. 2, а.с. 62).

Судом також за клопотанням прокурора на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні досліджено наступні документи:

-витяг з ЄДРДР у даному кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 1);

-супровідний лист управління СБУ в Черкаській області від 18 лютого 2016 року про направлення заяви ОСОБА_3 до прокуратури Черкаської області (т. 1, а.с. 3);

-доручення начальника СВ прокуратури Черкаської області Станішевського Є.В. від

18 лютого 2016 року про проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 7);

-постанова заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю.С. від 18 лютого 2016 року про призначення групи прокурорів (т. 1, а.с. 8-9);

-доручення заступника начальника СВ прокуратури Черкаської області М.В. Хоміка від

4 березня 2016 року в порядку ст. 40 КПК України (т. 1, а.с. 32);

-запит заступника начальника СВ прокуратури Черкаської області М.В. Хоміка від 4 березня 2016 року до начальника Драбівского ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області про надання дозволу на проведення огляду місця події службового кабінету слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 41);

-заява ОСОБА_1 про залучення захисника від 4 березня 2016 року (т. 1, а.с. 74);

-постанова заступника начальника СВ прокуратури Черкаської області М.В. Хоміка від

4 березня 2016 року про залучення захисника (т. 1, а.с. 78);

-пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 79-81);

-постанова начальника СВ прокуратури Черкаської області Станішевського Є.В. від

4 березня 2016 року про створення слідчої групи (т. 1, а.с. 87-88);

-повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 5 березня 2016 року (т. 1, а.с. 96-100);

-постанова слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від 18 березня 2016 року про визнання речового доказу та приєднання до матеріалів провадження, а саме грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень, вилучених під час огляду місця події 4 березня

2016 року (т. 1, а.с. 116-117);

-запитслідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від 18 березня 2016 року до Драбівської ЦРЛ щодо перебування ОСОБА_1 на обліках (т. 1, а.с. 119);

-довідки Драбівської ЦРЛ від 21 березня 2016 року про те, що ОСОБА_1 на обліках у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває (т. 1, а.с. 120-121);

-запит слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від 22 березня 2016 року щодо наявності у ОСОБА_1 судимостей (т. 1, а.с. 122);

-вимоги про відсутність судимостей у ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 123-124);

-повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 160-165);

-пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 166-169);

-доручення прокурора прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. від 31 березня

2016 року слідчому в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. на повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 1, а.с. 174);

-повідомлення слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від

31 березня 2016 року підозрюваному ОСОБА_1 і захиснику Станчуку М.Г. про завершення досудового розслідування (т. 1, а.с. 175);

-доручення прокурора прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. від 31 березня

2016 року слідчому в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. про повідомлення особам про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1, а.с. 176);

-повідомлення слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від

31 березня 2016 року підозрюваному ОСОБА_1 і захиснику Станчуку М.Г. про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1, а.с. 177-178);

-протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31 березня

2016 року (т. 1, а.с. 181).

Судом за участі сторін кримінального провадження під час судового засідання оглянуто речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень, з яких 9 (дев'ять) купюр номіналом по 200,00 гривень та 2 (дві) купюри номіналом по 100,00 гривень. При співставленні номерів на вказаних купюрах з номерами ксерокопій коштів, доданих до акту вручення грошових коштів від 4 березня 2016 року (т. 1, а.с. 24), судом встановлено, що вони співпадають.

Виходячи з досліджених доказів, які на думку прокурора Чепурної Т.В. узгоджуються між собою, остання вважала вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, доведеною та просила суд визнати його винним і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, з забороною займати посаду протягом 3 (трьох) років, конфіскацією майна та позбавленням спеціального звання старший лейтенант поліції.

Захисник Станчук М.Г. просив обвинуваченого ОСОБА_1 виправдати у зв'язку з недоведеністю його вини. Стверджував, що обвинувачений ОСОБА_1 не здійснював повідомлення про підозру ОСОБА_3, а це робив процесуальний прокурор. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 не мав повноважень направляти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки таким правом наділений процесуальний прокурор, тим більше він не вирішував питання про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки це повноваження виключно суду. Вказував, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства стороною обвинувачення не надано ухвалу Апеляційного суду Черкаської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим здобуті на підставі такої ухвали докази є недопустимими, про що заявив відповідні клопотання. Дії працівників СБУ та ОСОБА_3 вважав провокацією вчинення правопорушення його підзахисним ОСОБА_1 Звертав увагу на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 Окремо вказував на недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 4 березня 2016 року, оскільки фактично проводився обшук обвинуваченого ОСОБА_1

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано у якості свідків:

-ОСОБА_7, який показав, що на той момент займав посаду начальника СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, а обвинувачений ОСОБА_1 був його підлеглим. Разом працювали з 2014 року. Коли він прийшов на посаду, то обвинувачений

ОСОБА_1 вже працював, робота йому подобалася, із завданнями справлявся. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 було неконтрольним, нічого незвичайного у ньому не було, надмірного прямого затягування не було, призначалася експертиза. Обвинувачений ОСОБА_1 на нараді говорив, що планує його закінчити у лютому 2016 року. З ОСОБА_3 він не знайомий. Пригадує, що до нього приходила жінка та говорила: «не балуйтеся, бо буде біда». Обвинувачений ОСОБА_1 доповідав йому, що справа направлятиметься до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. Чи читав він матеріали справи, хто вручав повідомлення про підозру ОСОБА_3 та хто саме складав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не пам'ятає. Супровідний лист про направлення матеріалів кримінального провадження до прокуратури готував обвинувачений ОСОБА_1, а він підписав. Під час виявлення кримінального правопорушення він перебував на лікарняному. Внаслідок вказаних подій він отримав повну службову невідповідність, однак повідомлень щодо проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій не отримував. Додатково повідомив, що у провадженні СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області перебувало кримінальне провадження стосовно ОСОБА_18, яка є рідною сестрою цивільної дружини ОСОБА_3, яке було закрито іншим слідчим;

-ОСОБА_12, який показав, що був прокурором та на той час мав у своєму провадженні 80-90 кримінальних справ. З обвинуваченим ОСОБА_1 пропрацював 2-3 роки. У кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, він був процесуальним прокурором та повідомляв начальника СВ Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 про необхідність закриття вказаного кримінального провадження по ст. 283 КПК України, чи ст. 46, чи ст. 47 КК України, точно не пам'ятає. Коли матеріали надійшли до прокуратури, провадження закрили і направили в суд. Обвинувачений ОСОБА_1 приходив до нього разом із ОСОБА_3 для оголошення підозри, мала місце дискусія з приводу кваліфікації. Жодних погроз, тиску чи залякування не було. Із ОСОБА_3 він бачився один раз під час досудового слідства і в подальшому у суді, будь-яких заяв від нього не відбирав і в його присутності останній нічого не писав;

-ОСОБА_19, яка показала, що ОСОБА_3 є її зятем, тобто чоловіком дочки ОСОБА_3. На полі трапилася аварія за його участі. Коли вона зі слів ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_3 дізналася, що в поліції вимагають гроші, то вирішила піти до начальника Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, однак той був на лікарняному. Тоді вона зайшла до ОСОБА_7 та намагалася з'ясувати з яких підстав вимагають гроші, наполягала на припиненні таких дій. Яку відповідь їй дав ОСОБА_7 вона точно не пам'ятає. Хто вимагав кошти та яку саме суму вона також не пам'ятає, однак знає, що ОСОБА_3 ходив до поліції декілька разів.

Оцінюючи всі перераховані докази у їх сукупності, суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду з огляду на наступне.

Так, суд погоджується із заявленими захисником Станчуком М.Г. клопотаннями про визнання недопустимими доказами протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 15 березня 2016 року (т. 1, а.с. 141-143), протоколу за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 15 березня 2016 року (т. 1, а.с. 145-146), протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 23 березня 2016 року (т. 1, а.с. 148-149).

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ, отриманий при проведенні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Стверджуючи про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, захисник Станчук М.Г. вказував на те, що при виконанні вимог

ст. 290 КПК України та у судових засіданнях стороною обвинувачення не було надано для ознайомлення ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а отже, сторона захисту та безпосередньо суд не мав можливості переконатися в законності джерел отримання цих доказів.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як доказ у справі.

За правилами ст. 290 КПК України обов'язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали, крім випадків, передбачених абз. 2 ч. 6 вказаної статті Кодексу, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін у кримінальному процесі.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-237кс(15)17), недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справи «Едвардс і Льюїс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства», «Раманаускас проти Литви», «Банніков проти Росії» та ін.).

Вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі

№ 462/5338/14-к.

При цьому посилання сторони обвинувачення на лист в.о. голови Апеляційного суду Черкаської області Єльцова В.О. від 7 червня 2016 року вих. № 12904/16-вих/01-24/16, яким підтверджено постановлення слідчим суддею цього суду ухвали про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд вважає недостатнім, оскільки вказаний лист не надає можливості з'ясувати які саме негласні слідчі дії дозволено провести і, як наслідок, суд фактично позбавлений можливості вирішити питання про допустимість отриманих внаслідок таких дій доказів.

Разом з тим суд не погоджується з позицією захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 4 березня 2017 року як доказу, виходячи з того, що огляд був проведений з дотриманням вимог, передбачених ст. 237 КПК України. На момент огляду, без встановлення достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення та його обставин, зокрема підтвердження знаходження у ОСОБА_1 покладених ОСОБА_3 в туалет коштів, у органу розслідування не було підстав для обшуку ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_1 було запропоновано повідомити, чи є в нього грошові кошти, на що той добровільно, без будь-якого примусу дав ствердну відповідь, вказав де вони знаходяться та пояснив їх походження. На пропозицію видати знайдені ним гроші, ОСОБА_1 відмовився і добровільно дозволив це зробити слідчому, а тому його права порушені не були і підстави для проведення обшуку відпали

Суд також відхиляє заявлені письмово клопотання захисника Станчука М.Г про визнання недопустимими актів огляду грошових коштів та вручення грошових коштів від

2 березня 2016 року та від 4 березня 2016 року на тих підставах, що вказані документи складені не у формі протоколів, з порушенням вимог ст. 104 КПК України, та з них не вбачається джерело походження грошей. Як встановлено судом, ці докази містять відомості, які підтверджені в ході дослідження інших доказів у справі, зокрема показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, узгоджуються з ними і суттєвих протиріч не містять.

Водночас досудовим слідством не доведено одержання обвинуваченим ОСОБА_1 2000,00 гривень, які відповідно до показів ОСОБА_3 2 березня 2016 року були поміщені ним у тумбочку під умивальником в туалеті у приміщенні чергової частини. Подальша доля вказаних коштів досудовим слідством невстановлена, проте вони інкримінуються обвинуваченому

ОСОБА_1 як отримана ним неправомірна вигода.

При цьому надані у судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_6 покази з приводу події кримінального правопорушення суд оцінює критично з огляду на їх процесуальні ролі у даному кримінальному провадженні та вважає їх такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Досліджені у судових засіданнях в порядку ст. 358 КК України за клопотанням прокурора Чепурної Т.В. документи взагалі не містять відомостей про винуватість обвинуваченого

ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

Вказана норма знайшла своє закріплення у ч. 1 ст. 92 КПК України, де зазначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 18 Пленуму Верховного Суду України від

1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Частиною 4 цієї статті Кодексу встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Судом також встановлено, що досудовим слідством не встановлено позапроцесуального впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на процесуального прокурора, який мав повноваження приймати рішення про направлення клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності до суду та безпосередньо на суд. Зібрані докази не містять інформації про спроби обвинуваченого ОСОБА_1 якимось чином вплинути на рішення процесуального прокурора чи суду та про контакти з ними з цього приводу.

Таким чином стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 368 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати невинуватим ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень, щопередані філії

АТ «Укрексімбанк» у м. Черкаси - повернути за належністю управлінню СБУ в Черкаській області.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.В. Чубай