Постанова № 76362098, 09.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» вересня 2018 року

м. Харків

справа № 639/7597/17

провадження № 22-ц/790/3961/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, треті особи - Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року, ухвалене суддею Барковою Н.В.,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням наступних уточнень остаточно просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та грошові кошти в розмірі 200,00 грн. на відшкодування інших витрат, а саме сплачену комісію банку за сплату коштів за надання правової допомоги (том 1, а.с. 49-53).

В обґрунтування позову зазначив, що 08 вересня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенантом поліції Ведмедерею Є.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 124713 відносно водія автомобіля «Тойота Камрі»», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з адміністративним позовом про скасування вказаної постанови. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 по справі № 639/7408/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, вказану вище постанову у справі про адміністративне правопорушення скасовано, провадження у адміністративній справі закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Внаслідок незаконних дій поліцейських позивачу завдано матеріальну шкоду, які відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) складається з судових витрат та інших витрат, сплачених громадянином, а також сум, сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги. Так, між ОСОБА_2 та АО «Адвокати та медіатори України» 01 листопада 2017 року було укладено договір про надання правової допомоги № 2НП, предметом якого є надання позивачу правової допомоги у зв'язку із даною справою. Вартість юридичних послуг, наданих ОСОБА_2 згідно вказаного договору, дорівнює 20000,00 грн., які позивач просить стягнути в якості матеріальної шкоди. Крім того, ОСОБА_2 було сплачено комісію банку в розмірі 200,00 грн. за перерахування плати за правову допомогу, яка також підлягає відшкодуванню згідно Закону. У зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності позивачу було спричинено і моральну шкоду, яка полягає у порушенні стосунків з іншими людьми, приниженні честі та гідності, моральних стражданнях. У позивача, як невинуватої особи, щодо якої було винесено постанову, з'явилось відчуття постійної тривоги, хвилювання, безсоння. В постанові було неправильно зазначено прізвище позивача, що спричинило останньому особисту образу та призвело до виникнення почуття приниження. Під час винесення постанови було порушено право ОСОБА_2 на захист, в зв'язку з чим останній відчув безпомічність, що підірвало його віру в можливість захисту своїх прав та інтересів. Через необхідність здійснення організаційних дій, пов'язаних з оскарженням постанови, зірвались життєві плани позивача, відбулось погіршення стосунків з оточуючими. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 20000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі (том 1, а.с. 175-184).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що однією з підстав для відшкодування шкоди є положення ст. 56 Конституції України, яка є нормою прямої дії та яку суд першої інстанції не застосував, а також положення ЦК України та інших актів законодавства, а не тільки вказаного вище Закону. Висновки суду першої інстанції відносно того, що до спірних правовідносин положення Закону не застосовуються, також є помилковими та ґрунтуються виключно на назві цього Закону, а не на його змісті. Також неправильним є висновок суду відносно того, що представник позивача приймав участь в судових засіданнях на підставі довіреності, з якої не вбачаються повноваження представника діяти від імені АО «Адвокати та медіатори України», оскільки вказаний висновок спростовується доказами, які позивач просить суд апеляційної інстанції додатково долучити до справи (том 2, а.с. 192-198).

Представник ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області та Державної казначейської служби України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін. Зазначає на правильності висновків суду першої інстанції відносно того, що Управління патрульної поліції, інспектором якого було винесено постанову, згідно чинного законодавства не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Враховуючи наведене, до спірних правовідносин Закон не застосовується. Понесені позивачем витрати на правову допомогу не є матеріальною шкодою або збитками в розумінні ЦК України та не відносяться до адміністративної справи про скасування постанови (том 2, а.с. 233-238).

Представник управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено органи, які можуть здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів забороняється. Відповідно до чинного законодавства України, Департамент патрульної поліції Національної поліції та відповідно Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектором якого було винесено постанову, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Враховуючи наведене, вказаний вище Закон не застосовується до спірних правовідносин. Крім того, позивачем не надано суду рішення, яким би була визнана незаконною дія чи бездіяльність органу дізнання або попереднього слідства. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача (том 2, а.с. 246-251).

Представником позивача подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу ГУ Державної казначейської служби, в якому зазначено, що апеляційним судом Харківської області в інших судових рішеннях вже встановлено право позивача на відшкодування шкоди на підставі Закону, яким в тому числі передбачено право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, а також моральної шкоди ((том 2, а.с. 15-17).

Також представником позивача подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому зазначено, що апеляційним судом Харківської області в інших судових рішеннях вже встановлено право позивача на відшкодування шкоди на підставі Закону. В діях Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме протиправність, вина, шкода та причинний зв'язок. Також є необґрунтованими посилання відповідача на ту обставину, що позивач не сплачував суму штрафу (том 2, а.с. 31-34).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи (том 2, а.с. 253).

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає не повною мірою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до .ст. 1, 5 Закону, Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України та відповідно Управління патрульної поліції у Харківській області, інспектором якого було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. В зв'язку з наведеним до правовідносин про відшкодування шкоди Закон не застосовується. Крім того, позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження порушення стосунків позивача з іншими людьми, у приниженні його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач і які, на думку позивача, настали внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Сам факт скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди. Також заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди полягають виключно в наданні позивачу правової допомоги при розгляді даної справи, що вбачається з наданого суду Договору № 2НП про надання правової допомоги від 01 листопада 2017 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України», додатків до нього, актів виконаних робіт, кошторису на суму 20000,00 грн. та чеків про сплату даної суми. Разом з тим, складав заяви по суті справи та брав участь в судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23 листопада 2017 року, з якої не вбачаються будь-які повноваження ОСОБА_1 діяти від Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України». Такі витрати позивача, які він вважає матеріальною шкодою, завданою незаконними діями, за змістом ст. 133 ЦПК України належать до судових витрат у вигляді витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу. Однак, відповідно до .ст. 137, 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову у суду відсутні правові підстави для відшкодування позивачу судових витрат, в тому числі і для відшкодування інших судових витрат в розмірі 200,00 грн.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи, постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Харкові лейтенанта поліції Ведмедері Є.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 124713 від 08 вересня 2016 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн. Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала чинності 27 січня 2017 року (том 1, а.с. 12-18).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі № 454/1213/16-ц зазначено наступне.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З досліджених доказів вбачається, що позивача безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови співробітника поліції, оскільки вказана постанова була скасована у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів приходить до висновку, що вказана обставина сама по собі свідчить про незаконність дій поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв'язку з чим відсутня необхідність в ухваленні будь-якого додаткового судового рішення про визнання дій чи бездіяльності представника поліції незаконною, на що посилався відповідач в обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи позивача відносно того, що внаслідок неправомірних дій представника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останньому було завдано моральну шкоду, оскільки судом встановлено, що позивач повинен був вживати заходи щодо відновлення порушених прав у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також вимог розумності та справедливості, колегія суддів визначає розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє аргументи відзивів на апеляційну скаргу відповідачів щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо органу, з якого повинні бути стягнуті вказані вище грошові кошти, колегія суддів керується правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 520/4116/16-ц, провадження № 61-3767св18, в якій зазначено наступне.

При встановленні дійсного спричинення шкоди стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).

Отже, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, оскільки є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та шкода, повинна відшкодовуватися з рахунків саме цього органу, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності стягнення вказаних коштів з відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції шляхом списання коштів з рахунків даної установи.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сум, сплачених позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України» у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, в розмірі 20000,00 грн. та комісії банку в розмірі 200,00 грн., або стягнення вказаних грошових коштів в якості судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в порядку п. 1 ч. 3 ст. 133, ст. 137, ст. 141 ЦПК України, то колегія суддів не вбачає підстав для такого відшкодування з огляду на наступне.

Згідно ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Виходячи з положень п. 1 ч. 3 ст. 133, ст. 137, ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, мають бути здійснені виключно адвокатом.

01 листопада 2017 року між ОСОБА_2 (клієнтом) та АО «Адвокати та медіатори України» (виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги № 2НП (далі - договір), предметом якого є надання позивачу правової допомоги на умовах, передбачених договором (том 1, а.с. 30-31).

Як вбачається із завдання № 1 до договору, сторони погодили, що на виконання п. 1.1. договору клієнт доручає виконавцю надавати клієнту правову допомогу, у тому числі щодо підготовленні та подання до суду позовної заяви про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Інспектора роти № 4 батальйону № 1 УШІ у м. Харкові лейтенанта поліції Ведмедері Є.В. щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 124713 від 08 вересня 2016 року, яка в подальшому була скасована постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 по справі № 639/7408/16-а, а також участь у судових засіданнях, до винесення остаточного рішення по справі (том 1, а.с. 85).

Згідно квитанції № 0.0.883664744.1 від 01 листопада року ОСОБА_2 сплатив за надання правової допомоги згідно договору грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. (том 1, а.с. 33).

Згідно квитанції № 0.0.88418716.1 від 02 листопада 2017 року ОСОБА_2 сплатив АО «Інші адвокати та медіатори України» за надання правової допомоги згідно договору грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. (том 1, а.с. 34).

08 грудня 2017 року між сторонами договору складений акт виконаних робіт № 1, згідно якого позивачу було надано правову допомогу, яка полягає у підготовленні та поданні до суду позовної заяви про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Інспектора роти № 4 батальйону № 1 УШІ у м. Харкові лейтенанта поліції Ведмедері Є.В. щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 124713 від 08 вересня 2016 року, яка в подальшому була скасована постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 по справі № 639/7408/16-а, а також участь у судових засіданнях, до винесення остаточного рішення по справі. Загальна вартість наданих послуг визначена в сумі 13 440, 00 грн. (том 1, а.с. 32).

18 грудня 2017 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» укладено Додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої внесені зміни до Додатку № 2 до договору «Кошторис наданих послуг» (том 1, а.с. 168).

Також в матеріалах справи міститься кошторис наданих послуг від 01 листопада 2017 року, виготовлений на виконання умов договору, на загальну суму 20000,00 грн. (том 1, а.с. 169).

31 січня 2018 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» укладено Додаткову угоду № 2 до договору, згідно якої сторони погодили доповнити розділ 13 Таблиці пункту 1 Додатку № 2 до договору «Кошторис наданих послуг» додатковими послугами, а саме - написання відповіді на відзив ГУ Державної казначейської служби у Харківській області на уточнену позовну заяву від 09 січня 2018 року та подання до суду з дотримання вимог законодавства України, а також написання відповіді на відзив УПП у Харківській області на позовну заяву та подання до суду з дотриманням вимог законодавства України. Вартість зазначених послуг визначена в сумі 4480,00 грн. (том 1, а.с.117).

14 березня 2017 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» підписано акт виконаних робіт № 3 до договору, в якому зазначено про виконання послуги за № 15, а саме участі у судових засіданнях з метою представлення інтересів клієнта щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями посадових та службових осіб Національної поліції України, написанні відповіді на відзив ГУ Державної казначейської служби у Харківській області на уточнену позовну заяву від 09 січня 2018 року та подання до суду з дотриманням вимог законодавства України, написанні відповіді на відзив УПП у Харківській області на позовну заяву та подання до суду з дотриманням вимог законодавства України. Виконання вказаних послуг оцінено в 3200,00 грн. (том 1, а.с.145).

19 квітня 2018 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» підписано акт виконаних робіт № 4 до договору, в якому зазначено про виконання послуги щодо участі в судових засіданнях, вартість якої оцінено в 640,00 грн. (том 1, а.с. 160).

04 травня 2018 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» підписано акт виконаних робіт № 5 до договору, в якому зазначено про виконання послуги щодо участі в судових засіданнях, вартість якої оцінено в 640,00 грн. (том 1, а.с. 167).

Оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів керується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в суді першої інстанції представляв ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Смирновою Ю.О., зареєстрованою в реєстрі за № 4733. З тексту вказаної довіреності вбачається, що вона видана безпосередньо ОСОБА_2 на ім'я фізичної особи ОСОБА_1 (том 1, а.с. 9).

Як первісна позовна заява (том 1, а.с. 2-7), так і уточнена позовна заява (том 1, а.с. 49-53), згідно їх змісту, підписані ОСОБА_1 як представником позивача за довіреністю.

Всі заяви, клопотання, відповіді на відзив тощо, які містяться в матеріалах справи, виходячи з їх змісту, також підписувались ОСОБА_1 як представником позивача саме за довіреністю (том 1, а.с. 8, а.с. 40, а.с. 43-45, а.с. 46-47, а.с. 78-82, а.с. 116, а.с. 143, а.с. 159, а.с. 165-166,

Згідно протоколів судового засідання, в якості представника позивача в судових засіданнях в суді першої інстанції також приймав участь саме ОСОБА_1 (том 1, а.с. 101-102, а.с. 154-156, а.с. 171-172).

Апеляційна скарга, згідно її змісту, підписана безпосередньо позивачем ОСОБА_2 (том 1, а.с. 192-199).

На підтвердження доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 діяв в якості представника Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України», суду апеляційної інстанції позивачем додатково надані наступні докази:

- наказ від 12 грудня 2017 року про прийняття на роботу з 13 грудня 2017 року в Адвокатське об'єднання «Адвокати та медіатори України» ОСОБА_1, помічника адвоката ОСОБА_6 (том 1, а.с. 212);

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України згідно якого ОСОБА_1 є помічником адвоката Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України» ОСОБА_6 (том 1, а.с. 213).

Оцінюючи зазначені аргументи та доказів, колегія суддів враховує наступне.

Довіреність на представництво інтересів в даній цивільній справі видана безпосередньо позивачем на ім'я ОСОБА_1

В тексті вказаної довіреності відсутні будь-які дані відносно того, що ОСОБА_1, представляючи інтереси позивача, виступає в якості представника будь-якої іншої фізичної або юридичної особи, зокрема в якості представника Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України».

Крім того, довіреність видана 23 листопада 2017 року, в той час як ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України» з 13 грудня 2017 року.

Таким чином, на момент видачі довіреності, на підставі якої ОСОБА_1 представляв інтереси позивача, ОСОБА_1 взагалі не перебував в робочих відносинах з Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України».

Наведене також підтверджує, що довіреність на представництво інтересів позивача була видана ОСОБА_1 не як представнику Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України». Відповідно, ОСОБА_1 представляв інтереси позивача в даній цивільній справі на підставі довіреності не в якості представника вказаного адвокатського об'єднання.

Факт подальшого, через 20 днів, працевлаштування ОСОБА_1 на роботу до Адвокатського об'єднання «Адвокати та медіатори України», на переконання колегії суддів, жодним чином не може свідчити про те, що з цього часу, діючи на підставі тієї ж самої довіреності, ОСОБА_1 представляв інтереси позивача вже в іншій якості, а саме в якості представника вказаного адвокатського об'єднання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та його представником всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано колегії суддів належних та достатніх доказів того, що саме Адвокатське об'єднання «Адвокати та медіатори України», якому позивач сплатив грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., представляло інтереси позивача в даній цивільній справі в суді першої інстанції.

В липні 2017 року адвокатом ОСОБА_6, яка діє в інтересах позивача на підставі ордеру (том 2, а.с. 26), до суду апеляційної інстанції надані відповіді на відзиви на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 15-17; том 2, а.с. 31-34). При цьому будь-яких даних щодо оплати позивачем вказаної професійної правничої допомоги та взагалі досягнення між сторонами договору домовленості щодо оплати саме вказаних послуг, суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області на користь позивача будь-яких грошових коштів - як в якості відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сум, сплачених позивачем на користь адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги, про що було заявлено відповідну позовну вимогу, так і в якості відшкодування судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в даній цивільній справі.

Оцінюючи інші аргументи апеляційної скарги, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Виходячи з мотивів, через які суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції про відмову у відшкодування матеріальної шкоди або судових витрат в розмірі 20000,00 грн., колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим аргументам апеляційної скарги, висловленим позивачем на користь його доводів щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Так, питання визначення норм матеріального права, якими регулюються правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20000,00 грн., зокрема питання того, чи регулюються вони нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є похідним від питання, чи взагалі пов'язані вказані витрати позивача, які він просить відшкодувати, з наданням йому правничої допомоги в даній цивільній справі особою, на користь якої вказані витрати були здійснені.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо недоведеності надання позивачу правничої допомоги Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України», у колегії суддів відсутні підстави аналізувати та надавати оцінку іншим аргументам позивача щодо обґрунтованості та законності відшкодування грошових коштів в розмірі 20000,00 грн., сплачених позивачем на користь вказаного адвокатського об'єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційну скаргу позивача задовольняє частково та змінює рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, шляхом списання коштів з рахунків даної установи, на користьОСОБА_2, реєстраційним номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено "09" вересня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С.Кругова

Н.П.Пилипчук