Рішення № 76361206, 10.09.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2137/18

Номер провадження 2/629/993/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що вона з 18 січня 2013 року знаходилася в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Даний шлюб було розірвано на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.03.2016 року. Від даного шлюбу у них є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час сторони проживають окремо. Відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина в добровільному порядку не надає. В зв'язку з чим просить стягнути з відповідача по справі на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% всіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позивач в судове засідання не з'явилася, але раніше надавала суду телефонограму в якій просила розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього зазначала, що в разі неявки відповідача по справі в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але раніше на адресу суду з Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» надійшла заява відповідача, в якій він зазначив, що відмовляється від аліментів та з позовною заявою не згоден. Крім цього, на адресу суду з Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» надійшли акти про відмову ОСОБА_1 отримувати (надавати розписку про отримання) кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 18 січня 2013 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області. Даний шлюб було розірвано на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 березня 2016 року. Від даного шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ № 314796, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області 04.06.2013 року. З даного свідоцтва вбачається, що відповідач по справі є батьком дитини. В теперішній час відповідач добровільно постійної матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, аналогічні положення передбачені п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України у постанові від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідач на даний час утримується в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)», не працює, аліментних зобов'язань не має, місце його реєстрації в м. Лозова та Лозівському районі, Харківської області не значиться.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач має можливість надавати утримання дитині у зазначеному в позові розмірі.

Враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд встановлює розмір аліментів згідно ст. 184 Сімейного кодексу України у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Вказану суму аліментів суд вважає достатньою для задоволення розумних потреб дитини, а тому позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Так, згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи судом вбачається, що днем пред'явлення позову позивачем є 26 квітня 2018 року, що підтверджується відміткою на 1 примірнику позову.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню оскільки позивачем належним чином представлені докази в обґрунтування своїх вимог, а відповідач доказів щодо неможливості сплати аліментів на утримання сина суду не надав.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача за позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 166, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року за № 3, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 квітня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Лозова, Харківської області, громадянка України, не працює, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 23.02.2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає без реєстрації, на даний час утримується в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Суддя Н.А. Смірнова