Ухвала суду № 76360829, 06.09.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/6-343/11

н/п 6/640/195/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.А,

за участі представника заявника ОСОБА_1,

представника стягувача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою представника ОСОБА_3 по справі № 2018/6-343/11 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 року до суду подана заява представника боржника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1 по справі № 2018/6-343/11 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своєї заяви вказує, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року ухвалено солідарно стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк», звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майна № 65/2008 МК-3. На підставі вказаного рішення третейського суду Київським районним судом м. Харкова (ухвала від 24.01.2013) 30 січня 2013 року видано виконавчий лист № 2018/6-317/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 65/2008-МК від 23.07.2008, станом на 01.07.2011, в розмірі: 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. яка складається з наступного: - залишок кредиту 24573,01 дол. США; - залишок нарахованих та несплачених процентів - 321,65 дол. США; - штраф - 6227,97 грн., зі строком пред*явлення до 24.01.2014 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у редакції від 18.01.2013, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, у редакції від 18.01.2013, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, у редакції від 18.01.2013, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2016, винесеною державним виконавцем Дзержинського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області виконавчий лист № 2018/6-317/11, повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вважає, що з дня повернення виконавчого листа - 23.03.2016 починає відраховуватись строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, який дорівнює одному року та збігає 23.03.2017. Однак, як вбачається з матеріалів справи виконавчого провадження № 55409880, заява про відкриття виконавчого провадження (пред'явлення до виконання) на підставі виконавчого листа 2018/6-317/11 була подана представником стягувача 18.12.2017.

Посилаючись на вимоги ст. 432 ЦПК України, ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 року, «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» просить визнати виконавчий лист № 2018/6-317/11, виданий 30.01.2013 року Київським районним судом м. Харкова, таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягував пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав, посилаючись на доводи заяви, викладені письмово, просив її задовольнити.

Представник стягувача – ПАТ «Мегабанк» в судовому засіданні проти задоволенні заяви заперечував, надавши відзив на заяву.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з*явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, ніяких заяв до суду не подали, у зв*язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність згідно вимог ч.3 ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов*язок боржника відсутній повністю чи частково у зв*язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Звертаючись з заявою до суду, боржник ОСОБА_3 в особі свого представника посилається на ті обставини, що стягувачем пропущено строк пред*явлення виконавчого документа до виконання і це є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Порядок виконання рішення – це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов’язки суб’єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Виконання судових рішень регулюється Законом України “Про виконавче провадження”.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк», звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майна № 65/2008 МК-3.

На підставі вказаного рішення третейського суду Київським районним судом м. Харкова винесена ухвала від 24.01.2013 року про примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року.

Згідно матеріалів справи 30.01.2013 року видано виконавчий лист № 2018/6-317/11 на підставі ухвали суду від 24.01.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 65/2008-МК від 23.07.2008, станом на 01.07.2011, в розмірі: 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. яка складається з наступного: - залишок кредиту 24573,01 дол. США; - залишок нарахованих та несплачених процентів - 321,65 дол. США; - штраф - 6227,97 грн.

У виконавчому листі згідно діючого на той момент Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що строк пред*явлення до виконання - до 24.01.2014 року. (а.с. 86).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В даному виконавчому листі також є відмітка про те, що 23.03.2016 року виконавчий документ повернуто на підставі п.7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 2,3 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (чинного на час предявлення листів до виконання) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Згідно з ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред*явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Пунктом 5 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред*являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, з дня повернення виконавчого листа - 23.03.2016 року відраховується строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, визначений у Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та який дорівнює 3 роки та закінчується 23.03.2019 року.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_8 від 19.12.2017 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2018/6-317/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 65/2008-МК від 23.07.2008, станом на 01.07.2011, в розмірі: 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. яка складається з наступного: - залишок кредиту 24573,01 дол. США; - залишок нарахованих та несплачених процентів - 321,65 дол. США; - штраф - 6227,97 грн. У приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого листа з підстав пропуску строку пред*явлення його до виконання і дана постанова станом на теперішній час не скасована.

Посилання представника заявника на те, що положення пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 не підлягають застосуванню через незворотність дії у часі, суд до уваги не приймає з таких підстав.

За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

У п. 2 Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, у п. 3 вказаного Рішення вказано, що проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи, що саме Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 в п. 5 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» було встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом (протягом 3-х років), то має місце пряма вказівка законодавця про надання зворотної дії в часі положенню щодо поширення 3-х річного строку предявлення виконавчих листів до виконання, які були видані до 05.10.2016 року, а не лише після набрання чинності Закону від 02.06.2016.

Посилання заявника на застосування вимог, які викладені у рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 року за №3-рп/2001 є необгрунтованим, оскільки даним рішенням закріплено те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

В даному випадку, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII прийнятий 02.06.2016 року, набрав чинності 05.10.2016 року, а виконавчий лист № 2018/6-317/11 був повернутий 23.03.2016 року на підставі п.7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» і станом ані на 02.06.2016 року, ані на 05.10.2016 року (момент прийняття та набрання чинності Закону № 1404-VIII) правовідносини, які виникли між сторонами не закінчились.

З приводу посилання представника заявника на постанову ВСУ від 20.01.2016р. у справі № 6-711цс15 суд зазнає таке.

У правовій позиці висловленої ВСУ у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-711цс15 зазначено, що за змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути предявлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку предявлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом. За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо предявлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Однак, вказаний висновок не підтверджує позицію представника заявника, оскільки по-перше, у висновку чітко вказано, що поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред*явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа, оскільки пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що строк предявлення до виконання привязується до моменту (дати) видачі листа.

Натомість п. 5 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред*являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (протягом 3-х років), тобто без прив*язки до моменту (строку) видачі виконавчого листа. По-друге, у цій справі у виконавчому листі №2018/6-317/11 суд не зазначав іншого строку предявлення його до виконання, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону (п. 5 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону від 02.06.2016) і судом не змінювався.

На підставі вищезазначеного, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 432, 260-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_3 – ОСОБА_1 по справі №2018/6-343/11 про визнання виконавчого документа – виконавчого листа № 2018/6-317/11, виданого 30.01.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором №65/2008-МК-USD від 23.07.2008, станом на 01.07.2011 в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн., яка складається з наступного: - залишок кредиту 24573,01 дол. США; - залишок нарахованих та несплачених процентів -321,65 дол. США; - штраф 6227,97 грн. таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в цей же строк з дня вручення йому копії рішення (ухвали).

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :