Рішення № 76359580, 11.09.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/758/18

№ пров. 2/544/758/2018

Номер рядка звіту 45

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю. О.

за участі секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у квітні 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого вказала, що відповідно до договору дарування квартири від 08 вересня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 вона є власником квартири № 72 у будинку № 2 у м. Пирятин Полтавської області. У вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З часу придбання позивачем квартири відповідач за вказаною адресою жодного разу не з’являвся та ніколи не проживав, місце його проживання невідоме. Через реєстрацію відповідача в квартирі позивача, в останньої виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, тому вона просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом, а саме квартирою № 72 у будинку № 2 по вул. Полтавська у м. Пирятин Полтавської області.

Позивач у судове засідання не з’явилася, просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує, про що надала суду відповідну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином через оголошення опубліковане на веб-сайті Судової влади України.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

11 вересня 2018 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 08 вересня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 ( а.с. 5-6).

Вище викладене також підтверджується копією технічного паспорта на вищезазначену квартиру . ( а.с. 7-8)

Згідно довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 15.06.2018 № 8594 від 15.06.2018 виданою центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 її донька ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( а.с. 9).

ОСОБА_2 був зареєстрований у вищезазначеній квартирі з 2000 року, проте з часу придбання позивачем квартири відповідач за вказаною адресою жодного разу не з’являвся та ніколи не проживав.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника (інших осіб, які отримали право користування житлом з його згоди) у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім'ї власника квартири (інших осіб) на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут (право користування чужим майном) припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Судом встановлено, що відповідач у належному позивачу будинку ніколи не проживав.

Таким чином, оскільки відповідач понад п’яти років не проживає у квартирі, що належить позивачу, а його реєстрація у ній заважає позивачу у повній мірі володіти та користуватися її житлом, позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщення, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню, оскільки його реєстрація в належній ОСОБА_1 квартирі порушує її право на користування та розпорядження власністю.

Керуючись ст.ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, народження 14 грудня 1982 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Суддя Ю.О.Ощинська