Постанова № 76356895, 11.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/877/18 Головуючий у І інстанції Корбут В. М.Провадження № 22-ц/780/3943/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 11.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Богуславського районного суду Київської області в складі судді Корбута В.М., постановлену в м. Богуславі 01 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженесіс Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, просила визнати недійсним договір про надання кредиту у вигляді заявки-приєднання до публічної пропозиції (оферти) від 26 жовтня 2017 року.

Заявлений позов мотивувала тим, що 26 жовтня 2017 року підписала заявку-приєднання № 2204108020-082895 до публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Дженезіс Фінанс» на укладання договору про надання кредиту на наступних умовах: сума кредиту 5000 грн., строк дії кредиту з 26 жовтня по 24 листопада 2017 року на 30 календарних днів, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом та встановлюються в розмірі 1,9 % в день, що на рік становить 693,5 %, відсоткова ставка за кредитом є фіксованою, погашення кредиту повинно відбуватись в останній день користування кредитом, а саме 24 листопада 2017 року. Вважає, що при укладенні вказаного кредитного договору були порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних».

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Позивач ОСОБА_4, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оскаржуваний договір є споживчим, а тому спір підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів», що також випливає із змісту самого кредитного договору. Суд не звернув уваги на вказані позивачем відомі йому засоби зв'язку, що належать відповідачу, в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків нею було вказано конкретний номер телефону відповідача, взятий з його офіційного сайту, вказана інформація є відкритою і знаходиться на головній сторінці сайту, тому, вірний чи невірний контактний номер телефону відповідача, позивач не зобов'язаний доводити.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвала суду про залишення позовної заяви без руху окремому оскарженню чи роз'ясненню не підлягає і є обов'язковою для виконання, позивачем не усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 17 липня 2018 року, тому заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року позовна заява ОСОБА_4 до ТОВ «Дженесіс Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору залишена без руху.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в позовній заяві позивачем не зазначено свій номер телефону, а зазначений номер телефону відповідача є невірним. Крім того, позивач невірно та на свій розсуд тлумачить положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», і тому при зверненні до суду з позовом безпідставно не сплатила судовий збір. Судом встановлено, що позивач помилково і безпідставно вважає, що вона є споживачем, оскільки оскаржуваний нею договір про надання фінансового кредиту від 26 жовтня 2017 року між нею та відповідачем не є споживчим кредитом, так як згідно умов цього договору не передбачено, що кредит у розмірі 5000 грн., який надається позивачу, буде використаний на придбання товарів (робіт, послуг). Також, оскільки позивач в даних правовідносинах не є споживачем, тому позов необхідно пред'являти за місцем знаходження юридичної особи, що передбачено ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

На виконання вказаної ухвали суду позивач ОСОБА_4 надала 26 липня 2018 року до суду першої інстанції відповідну заяву, яка зареєстрована за вх. № 4865/18 (а. с. 23).

В даній заяві ОСОБА_4 доводила, що є споживачем за своїм позовом, виходячи із вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також звертала увагу суду, що сам відповідач, виходячи із умов кредитного договору, визнавав, що при укладенні кредитного договору сторони повинні керуватися законодавством про захист прав споживачів. Крім того, позивачем зазначено власний контактний номер телефону та надано докази на підтвердження номеру засобу зв'язку відповідача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_4 посилалася на те, що при укладенні кредитного договору від 26 жовтня 2017 року порушено її права як споживача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо отримання позивачем кредиту з метою господарської діяльності.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками, встановленими Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». При цьому від сплати судового збору (пункт 17 статті 5 цього Закону), наприклад, за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, п. п. 10.10, 10.11 Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Дженезіс Фінанс» на укладання договору про надання фінансового кредиту передбачено, що шляхом укладення і підписання позичальником даного договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його кредитодавцем про елементи вартості кредиту відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та факт ознайомлення його зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» , факт надання кредитодавцем інформації позичальнику, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а. с. 11)

Пунктами 6 та 7 заявки-приєднання № 220410820-082895, яку оскаржує позивач, також безпосередньо встановлено, що позичальник ознайомлений з умовами кредитування, наявними формами кредитування з описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; підписанням цієї заявки стверджує, що ознайомилась зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а. с. 13).

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_4, не дослідивши матеріали справи у повному обсязі, та не з'ясував належним чином, чи має справлятися судовий збір за даною категорією позову.

Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що при використанні в позовній заяві номеру засобу зв'язку, зазначеного на офіційному сайті відповідача, позивач не зобов'язаний перевіряти його правильність, що також залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, ухвала Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2018 рокупро визнання неподаною та повернення позовної заяви не містить аргументованої мотивації підстав повернення позовної заяви з врахуванням поданої заяви про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 17 липня 2018 року.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказував, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху окремому оскарженню чи роз'ясненню не підлягає і є обов'язковою для виконання.

Апеляційний суд не може із цим погодитися, оскільки така підстава фактично звільняє суд від перевірки доводів позивача при усуненні недоліків позовної заяви.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Таким чином, процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов'язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону.

На думку апеляційного суду, позовна заява подана із дотриманням вимог, що встановлені ст. 175 ЦПК України.

Вказівки суду на невиконання заявником вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 175 - 177 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 175 ЦПК України, що являлось підставою для відкриття провадження у справі згідно положень ст. 187 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2018 року не можна вважати законною та обґрунтованою.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 01 серпня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді:

___ ____ ____