Ухвала суду № 76356740, 11.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11342/18

Провадження №1-кс/369/3668/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Раситюк М.П.,

за участі прокурора Мокрицька І.А.,

захисника Дідори А.К.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Потаповського О.Є., за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200005326 від 09.09.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції Потаповський О.Є звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що у провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12018110200005326 від 09.09.2018 за підозрою ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.09.2018 близько 00:30 год. ОСОБА_2, перебуваючи поблизу АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не слідкує та будучи впевненим, що його ніхто не побачить, реалізовуючи свій злочинний умисел, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, переліз через паркан на подвір'я указаного домоволодіння, після чого шляхом пошкодження вікна проник до вказаного будинку, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Huawei Y625-U51» s/n НОМЕР_1 імеі 1: НОМЕР_2 імеі 2: НОМЕР_3 із зарядним пристроєм, вартістю приблизно 3000 гривень з гумовим чохлом чорного кольору який не становить матеріальної цінності, та сім-картою мобільного оператора «Київстар» яка не становить матеріальної цінності, що належать ОСОБА_4, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму приблизно 3000 гривень.

09.09.2018 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 10.09.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 09.09.2018, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 Окрім того, ОСОБА_2 було затримано безпосередньо після вчинення злочину.

З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 причетний до таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаної з проникненням у житло.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_2 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має постійного місця проживання в Києво-Святошинському районі, не має міцних соціальних зв'язків, відтак, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років позбавлення волі.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- підозрюваний не має постійного місця проживання;

- підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків на території України;

- підозрюваний не має постійного місця роботи.

-підозрюваний знаходиться в розшуку для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за Бродівським районним судом Львівської області згідно ухвали слідчого судді № 439/78/18 від 10.05.2018 року.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_2 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, може незаконно впливати на нього, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_2 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_2 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Проведення вказаних слідчих дій потребує додаткового часу з огляду на складність провадження, і їх результати матимуть доказове значення для судового розгляду у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, до ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_2 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Броди Бродівського району Лівівської області, громадянина України, українця, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 29.05.2015 Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 26.05.2017 умовно-достроково з невідбутим терміном 2 роки 5 місяців 9 днів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київському слідчому ізоляторі»строком на 60 днів; визначити можливість застосування до підозрюваного

ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді застави зазначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник просили обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

Вислухавши пояснення підозрюваного, його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків, його репутацію.

Суд враховує те що підозрюваний ОСОБА_2 не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності, раніше судимий, переховувався від органів досудового розслідування та перебував в розшуку по даному кримінальному провадженні, офіційно не працевлаштований, не зареєстрований на території Києво-Святошинського району Київської області, постійного місця проживання не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи що, підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від слідства та суду, тим самим може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш м'якого запобіжного заходу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та розмір збитків заподіяний потерпілій особі, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до тяжких злочинів та було вчинено у сфері проти власності.

Крім того, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_2, як альтернативу застосованому щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - заставу, розмір якої становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає (1762*20) 35 240 грн., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з свідками та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Броди Бродівського району Лівівської області, громадянина України, українця, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 29.05.2015 Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 26.05.2017 умовно-достроково з невідбутим терміном 2 роки 5 місяців 9 днів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київському слідчому ізоляторі»строком на 60 діб, тобто до 07 листопада 2018 року (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 35 240 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні банківські реквізити:

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області

Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119

р/р 37312095018661

Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ

Код банку: 820172

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, наступні обов'язки: не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з свідками та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Дубас Т.В.