Ухвала суду № 76355762, 11.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13045/18

Провадження № 11-сс/779/296/2018

Категорія ст. 199 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

Гриновецького Б.М., Гандзюка Ю.Д.

з участю секретаря Шемрай Г.А.

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Піки Миколи Євгеновича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4, -

з участю: прокурора Чемеринського Л.Є.

підозрюваного ОСОБА_4

захисника Піки М.Є.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Піка М.Є. просить скасувати ухвалу слідчого судді як необґрунтовану, незаконну, прийняту з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_4 В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що слідчий суддя не перевірив обґрунтованість підозри та доказів наявності ризиків про які заявлялось стороною обвинувачення у клопотанні. Посилається на те, що в ухвалі слідчого судді відсутнє посилання на докази причетності ОСОБА_4 до інкримінованих йому діянь. Зазначає, що слідчим суддею не наведені мотивів неможливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущення. Посилається на те, що слідчий суддя не надав оцінки показанням підозрюваного щодо причетності інших осіб до вказаних злочинів.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.

Під час апеляційного провадження:

- підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник Піка М.Є., підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати;

- прокурор просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді захилити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, виходячи з наступного.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, діючи умисно, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою вчинення розбійного нападу на господарство ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по АДРЕСА_3. З цією метою, готуючись до скоєння даного злочину, вони придбали маски, рукавиці, скотч, полімерні хомути та 14.03.2017 прибули в с. Стратин Рогатинського району Івано-Франківської області.

14 березня 2017 року близько 21.00 год., ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи у масках та рукавицях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою корисливого заволодіння чужим майном, проникли в приміщення житлового будинку та літньої кухні подружжя ОСОБА_9, що по АДРЕСА_3. В подальшому, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілих та погрозою застосування такого насильства, зв'язали полімерними хомутами та скотчем ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після чого відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 10 тис. грн. та газовим пістолетом марки «МЕ 9 mod. Para», який належав ОСОБА_8

Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, умисно, з корисливих мотивів, позбавили життя ОСОБА_9, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження у вигляді механічної асфіксії, шляхом перекриття органів дихання.

Покинувши місце події, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи групою осіб, розпорядилися викраденим на власний розсуд.

Крім цього, у кінці листопада 2017 року ОСОБА_5, отримав інформацію про те, що у квартирі АДРЕСА_1, зберігається значна сума коштів, якою він вирішив заволодіти у злочинний спосіб.

З цією метою ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 Вказані особи, діючи умисно, будучи особами, що раніше вчиняли розбій, маючи намір направлений на отримання доходів для власного збагачення, відчуваючи свою безкарність у зв'язку із не розкриттям на той час раніше вчинених ними злочинів, набувши кримінального досвіду, вирішили вчинити розбійний напад на квартиру АДРЕСА_1.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 почали готуватись до скоєння розбійного нападу. З цією метою вони придбали світловідбиваючі жилети, бейджі, щоб під виглядом працівників комунальних служб, за надуманим приводом, ввівши в оману потерпілих, проникнути до квартири, де із застосуванням до потерпілих насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, та погрозою застосування такого насильства, заволодіти майном потерпілих.

Після цього, готуючись до вчинення злочину, у період часу із 27.11.2017 по 08.12.2017 ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 почали проводити розвідувальні заходи спрямовані на встановлення конкретного місцезнаходження квартири, розпорядку дня власників, шляхів підходу та відходу, та інші дії спрямовані на успішне вчинення розбійного нападу.

У подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_11 прибули 09.12.2017 з м. Калуша до м. Івано-Франківськ на автомобілі «Мерседес» сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, де на вул. Пасічній в м. Івано-Франківську пересіли в автомобіль марки Ауді А8 сірого кольору р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в салоні якого знаходився ОСОБА_4

В подальшому вищевказані особи, поїхали на АДРЕСА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 залишили вищевказаний автомобіль одягнувши на себе заздалегідь підшуканні, засоби для вчинення злочину, а саме: оранжеві жилети із бейджами і раціями та попрямували до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, де зайшли в четвертий під'їзд вказаного будинку з метою вчинення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_5 залишився в автомобілі спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб попередити спільників у випадку небезпеки та своєчасно покинути місце злочину.

Однак вчинити розбійний напад на вказане помешкання ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вдалось, оскільки жильці квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання були відсутні, а у подальшому ОСОБА_5 був затриманий за скоєння інших злочинів.

Окрім того, 03.01.2018 працівниками поліції під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у квартирі АДРЕСА_5, виявлено та вилучено пістолет та два набої до нього, які згідно висновку експерта № 1.2-081/18 від 25.01.2018 є нарізною вогнепальною зброєю - 7,6-мм самозарядним пістолетом ТТ, 1941 р.в., зразка 1930/33 рр., під 7,62 патрон зразка 1930 року та боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - двома 7,62-мм патронами зразка 1930 року (7,62х25).

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_6, громадянин України, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 20.03.1996 Луцьким міським судом за ст.ст. 145 ч. 1, 140 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі; 18.06.1996 Луцьким міським судом за ст. 206 ч. 1 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; 25.03.1998 Луцьким міським судом за ст. 206 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі; 04.04.2000 Луцьким міським судом за ст. 196-1 ч. 1 КК України до 6 місяців позбавлення волі; 26.01.2004 Луцьким міським судом за ст.ст. 296 ч. 2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 11.07.2008 Луцьким міським судом за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі; 10.02.2014 Луцьким міським судом за ст. 190 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.

18.01.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України.

25.05.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 187 України.

29.05.2018 року раніше повідомлену підозру ОСОБА_4 змінено та повідомлено йому про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.

18.01.2018 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвала суду від 01.03.2018, 26.04.2018, 21.06.2018 та 02.07.2018 ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою (а.п. 32-33).

Строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні було продовжено заступником генерального прокурора до дев'яти місяців, тобто до 03.10.2018 року (а.п. 29-31).

З клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4, вбачається, що закінчити досудове розслідування кримінального провадження не надається можливим, оскільки необхідно встановити: 1) всі фактичні обставини щодо вчинення злочинів; 2) дослідити докази про склад і роль учасників злочинної групи, обставини вчинення її членами злочинів; 3) перевірити фігурантів та інших осіб на причетність до інших злочинів; 4) розтаємнити клопотання слідчих та ухвали слідчих суддів про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; 5) провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії; 6) вручити остаточні підозри; 7) виконати вимоги ст. 290 КПК України, щодо відкриття матеріалів іншій стороні, вимоги ст. 291 КПК України, склавши обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

В клопотанні слідчого повно та всебічно викладені обставини, які свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу може незаконно впливати на свідків, з метою перешкоджання повного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, для ухилення від відповідальності, переховуватись від органів досудового розслідування та суду тощо.

Колегія суддів доходить висновку, що органами досудового розслідування виконаний великий обсяг роботи, проте у зв'язку із складністю кримінального провадження досудове розслідування не закінчено, тому вважає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є обґрунтоване, погоджується з висновками слідчого судді щодо його задоволення, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

При розгляді клопотання, слідчий суддя належним чином дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_4 під вартою, зокрема у зв'язку із складністю кримінального провадження та великого обсягу процесуальних і слідчих дій.

Доводи апелянта в частині того, що слідчим суддею не було належним чином перевірено наявність обґрунтованої підозри не є слушними.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також і те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями потерпілих та свідків, протоколами огляду місця події, обшуків, проведених негласних слідчих (розшукових) дій, висновками балістичних, молекулярно-генетичних експертиз (а.п. 12-21); протоколом допиту підозрюваного (а.п. 34) та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Стосовно доводів апелянта на предмет того, що слідчий суддя не надав оцінки показанням підозрюваного щодо причетності інших осіб до вказаних злочинів, то вони є передчасні, виходячи з повноважень слідчого судді на даному етапі кримінального провадження, зокрема того, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а саме, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які навів орган досудового розслідування відносно ОСОБА_4, не встановив будь-яких очевидно недопустимих доказів та явних порушень прав підозрюваного, не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Твердження апелянта про відсутність доказів наявності ризиків про які заявлялось стороною обвинувачення у клопотанні також є безпідставне, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні злочинів різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжкого та особливо тяжкого, з урахуванням міри покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватості, може переховування від органів досудового розслідування та суду, може випливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними та продовжують існувати, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження тримання ОСОБА_4 під вартою.

Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, та інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, обставини, слідчий суддя навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, зокрема й запропонованого апелянтом запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегією суддів не вбачається.

Врахувавши встановлені підстави, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя постановив правильне, мотивоване та законне рішення.

Твердження апелянта про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з огляду наданих ним копії судових рішень, якими до ОСОБА_4 раніше застосовувались запобіжні заходи у виді домашнього арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та змісту підозри, не є підставою для зміни рішення слідчого судді.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_4 перебувати на волі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні

Таким чином, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Піки Миколи Євгеновича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

В.П. Гандзюк

Б.М. Гриновецький

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло