Ухвала суду № 76355757, 11.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5292/18

Провадження № 11-кп/779/333/2018

Категорія ч. 2 ст. 309 КК України

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

Шкрібляка Ю.Д., Гриновецького Б.М.

з участю секретаря Шемрай Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018090010000712 за апеляційною скаргою прокурора - заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Руслана Миколайовича на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 09.07.2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дуліби, Бучацького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, раніше несудимий,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання звільнено з іспитовим строком - 1 рік.

Цим же вироком стягнено з обвинуваченого витрати за проведення експертизи, а також вирішено питання щодо речових доказів, відповідно до ст. 100 КПК України, -

з участю: прокурора Журавльова Є.Є.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Чігури С.В.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вмотивував свого рішення в частині встановлення мінімального іспитового строку щодо обвинуваченого. Також вважає, що зазначені судом у вироку обставини для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, не є сукупністю тих обставин, які дають таке право. На думку апелянта, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, а призначене судом покарання не відповідає його меті, засадам застосування санкцій закону про кримінальну відповідальність та суспільним критеріям оцінки діяльності правоохоронних органів та суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах без мети збуту.

Злочин скоєно за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав полімерний мішок білого кольору та поліетиленовий пакет із вмістом подрібненої рослинної речовини, яку незаконно зберігав на сходовій клітці дев'ятого поверху будинку по АДРЕСА_2, для власного вживання, без мети збуту. 20 лютого 2018 року, близько 20 год. 00 хв. працівниками поліції, під час несення служби по АДРЕСА_2, на дев'ятому поверсі будинку у ОСОБА_3 було виявлено полімерний мішок білого кольору та поліетиленовий пакет із вмістом подрібненої речовини рослинного походження. В подальшому, усвідомлюючи неможливість продовження своєї протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням та зберіганням наркотичного засобу ОСОБА_3, добровільно видав працівникам поліції полімерний мішок білого кольору та поліетиленовий пакет із вмістом подрібненої речовини рослинного походження, яка згідно висновку експерта № 2.1-0188/18 від 27.02.2018 містить наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, в сухій кількості 997,451 грама.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, скасувати вирок суду в частині покарання та ухвалити новий, яким обрати щодо ОСОБА_3 реальну міру покарання, без застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України;

- захисник та обвинувачений не підтримали доводи апеляційної скарги, просили вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, вирок суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, вирок суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах без мети збуту, учасниками кримінального провадження не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Свою незгоду апелянт висловив в частині покарання, вважав його таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України, а саме звільнення від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, судом першої інстанції належним чином мотивовані.

Так, норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Вказані вимоги закону дотримані судом першої інстанції в повному обсязі.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, на виконання вказаних вимог закону, суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що віднесений законом до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, злочин вчинив вперше, негативно ставиться до вчиненого, добровільно звернувся в медичний заклад для лікування від наркотичної залежності, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо виду та міри покарання врахований, окрім іншого, висновок, наданий в досудовій доповіді органу пробації, з якого вбачається, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення волі, або обмеження волі можливе та не становить висової небезпеки для суспільства, у тому числі конкретних осіб (а.п. 58-60).

Також, суд першої інстанції врахував обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема повне визнання ним вини, його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

В той час як обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 67 КК України, не встановив.

Крім того, як встановлено, прокурор, що підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, в ході судових дебатів в суді першої інстанції, висловив свою позицію в частині обрання виду та міри покарання обвинувачену ОСОБА_3 таку, як застосування при призначенні покарання щодо обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги закону щодо призначення покарання виконані в повному обсязі.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Колегії суддів встановлено, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом першої інстанції призначене в межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а також основних вимог принципу індивідуалізації призначення покарання, виходячи з конкретних обставин справи.

За наведених вище обставин, висновок суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3, попередження нових злочинів з його боку, без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою органами з питань пробації за місцем проживання, та звільнення останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, на думку колегії суддів, є такий, що за своїм видом і розміром відповідає вимогам закону, тобто, є обґрунтованим, справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_3 покарання, у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність, не заслуговують на увагу.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга прокурора в частині призначеного обвинуваченому покарання є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок в оскарженій його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Руслана Миколайовича, залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 09.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло