Постанова № 76355259, 10.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/1388/17 Головуючий у 1-й інст. Мандро О. В.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №294/1388/17-ц за позовом ОСОБА_2 до Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

за апеляційною скаргою Керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Мандро О.В. у м. Чуднів

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, в якому просила визнати за нею право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Жовтень» поле №25, земельна ділянка № 374, площею 1,42 га, яка розташована на території Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_3, який помер 16.02.1997 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, щопісля смерті його батька – ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому за життя земельну частку (пай) розташовану на території Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області розміром 1,42 га. Батько позивача за життя був членом КСП «Жовтень», але помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та на момент смерті не оформив своє права і не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), позивач не змогла в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, у зв’язку з чим, змушена була звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Жовтень» поле №25, земельна ділянка №374, площею 1,42 гектари, яка розташована на території Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_3, померлого 16.02.1997 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги те, що позивачем, не надано належних і допустимих доказів про те, що її батько був членом вказаного КСП, а також не надано Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Жовтень», статуту підприємства, які б дали змогу з’ясувати порядок вступу до нього і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, коли було видано Державний акт на право колективної власності на землю. Крім того, судом не надано правової оцінки тій обставині, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також, судом не було враховано, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Таким чином, у вказаному спорі одним із відповідних повноважних органів виконавчої влади є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Також, судом не враховано, що згідно довідки Дриглівської сільської ради Чуднівського району від 26.04.2018 № 76, земельна ділянка № 374, поле № 25, орієнтовною площею 1,42 га знаходиться на території Дриглівської сільської ради за межами населеного пункту, однак, Чуднівська районна державна адміністрація також не була залучена до участі в справі в якості відповідача.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Чуднівського району в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не подавали.

Позивач ОСОБА_2 повторно надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність її адвоката. Проте належних документів, що підтверджують повноваження її представника, як адвоката до апеляційного суду не подала. В суді першої інстанції інтереси позивача представляла ОСОБА_5 на підставі довіреності, строк дії якої закінчився 23 березня 2018 року.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає повторну неявку позивача ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції без поважної причини та здійснює розгляд справи за її відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем було визнано позовні вимоги.В свою чергу, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

У відповідності з ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам судочинства.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 є донькою померлого 16 лютого 1997 року ОСОБА_3 (а.с.5,12,13).

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.1998 року, яке видано державним нотаріусом Чуднівської державної нотаріальної контори вбачається, що спадкоємцем майна зазначеного в заповіті, після померлого ОСОБА_3, є ОСОБА_2. Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з житлового будинку, житловою площею 33,8 кв.м., загальною площею 72,2 кв.м., земельної ділянки в розмірі 0,61 га і знаходяться в с. Кихті, вул. Шкільна № 16 Чуднівського району Житомирської області (а.с.6).

Так, відповідно до довідки Дриглівської сільської ради від 21.06.2017 №92, громадянин ОСОБА_3 з 1931 року по 1968 рік був членом колгоспу «Жовтень», про що свідчить погосподарська книга № 1 на 1967-1969 р.р., № особового рахунку – 307 (а.с.10,11).

12 лютого 1996 року КСП «Жовтень» отримало Державний акт про право колективної власності на землю в розмірі 1845,5 га для сільськогосподарського використання, відповідно до рішення Дриглівської сільської ради народних депутатів від 21 липня 1995 року № 3. Проте, померлий батько позивача – ОСОБА_3 в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданих до Державного акту не значиться (а.с.69-76).

Згідно довідки, яка видана Дриглівською сільською радою Чуднівського району Житомирської області на території даної сільської ради, за межами населеного пункту, знаходиться вільна земельна ділянка № 374, поле № 25, орієнтованою площею 1,42 га (а.с.9,66).

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві та була його членом.

Всупереч зазначеному, судом першої інстанції не з’ясовано, а позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що померлий ОСОБА_3 залишився членом КСП « Жовтень»» на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Як визначено п.6 Листа-роз'яснення Верховного Суду України від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно:

а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до п.2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі-СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;

б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст.4 Закону України від 14 лютого 1992 р. №2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;

в) з'ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Однак, вищезазначені обставини не були встановлені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також судом під час розгляду справи не були встановлені обставин дотримання позивачем норм спадкового права, насамперед щодо кількості спадкоємців, які мають право на спадщину за законом, та прийняття ними спадщини з дотриманням встановлених строків. Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачка отримала спадщину після смерті батька згідно заповіту, за яким до неї перейшло право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться в с.Кихті Чуднівського району Житомирської області.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Житомирської області уповноважено Головне управління.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Так підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. При цьому сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Під час розгляду справи було встановлено, що земельна ділянка № 374, поле № 25, орієнтованою площею 1,42 га знаходиться за межами населеного пункту. Проте позов ОСОБА_2 пред’явила лише до Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Відповідно до абзацу 4 п.24 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позови громадян, пов'язані з паюванням земель можуть бути предметом розгляду судів. Проте, відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши справу, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 12, 206 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, зокрема не визначився з характером спірних правовідносин та з належним колом відповідачів, розглянувши справу за участю неналежного кола відповідачів. При цьому не роз’яснив позивачу необхідність залучити до участі у справі Чуднівську районну державну адміністрацію та правонаступників КСП «Карпівці», оскільки прийняте рішення безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду з урахуванням положень ст. 376 ЦПК підлягає обов’язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - задовольнити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дриглівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Житомирської області (розрахунковий рахунок № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРГІОУ 02909950) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 960,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2018 року.

Головуючий: Судді: