Постанова № 76355208, 06.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/1018/18 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №285/1018/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення становища, що існувало до порушення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 18 травня 2018 року суддею Мозговим В.Б. у м. Новограді-Волинському,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати ОСОБА_2 відновити паркан по межі від Г до А, що визначена у Державному акті на право приватної власності на землю IV-ЖТ №050424 від 20 квітня 1999 року, виданому на її ім’я.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона та відповідач є власниками суміжних земельних ділянок. Останній у 2010 році без її згоди зніс паркан, який знаходився на межі їх земельних ділянок, та побудував новий паркан з порушенням існуючої межі, відібрав у неї частину її земельної ділянки, чим порушив її право власності на землю та правила добросусідства.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою цього суду від 24 травня 2018 року виправлено описку у вказаному рішенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову.

На її думку, судом не враховано, що ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності у судовому засіданні, а не під час підготовчого провадження і їй не було відомо про наявність такої заяви. У зв’язку із цим вона не змогла подати мотивовані письмові заперечення щодо застосування строку позовної давності, а суд не забезпечив дотримання змагальності сторін у судовому засіданні. Крім того, вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо пропущення нею строку позовної давності, оскільки незаконні дії щодо перенесення межової споруди відповідач розпочав у 2010 році, а закінчив у 2015 році.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, від його представника надійшов відзив, у якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду про пропущення ОСОБА_1 строку для звернення з позовом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок по пров. Воровського, 5 та 3-а в м. Новограді-Волинському відповідно та є суміжними землекористувачами (а.с.5, 30).

Згідно протоколу погодження меж земельної ділянки від 29 березня 1999 року власниками будинків (сторонами по справі) 3-а та 5 по провул. Воровського було погоджено межі земельної ділянки від т. 1-5 по дерев’яній огорожі (а.с.6).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1Й до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно встановленого паркану та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення встановленої металевої сітки відмовлено (а.с.36-39).

Спір щодо користування земельними ділянками, зокрема за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення межі відповідно до земельно-кадастрової документації вирішувався судами раніше, про що вбачається з рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2014 року (а.с.40-41).

Зазначеним рішенням, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 грудня 2014 року, відмовлено у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів (а.с. 42-44).

Також рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та інших про визнання держаного акту про право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я останнього, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Дане судове рішення набрало законної сили (а.с. 45-47).

Обґрунтовуючи даний позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 без її згоди зніс старий дерев’яний паркан на погодженій межі, чим порушив правила добросусідства.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що відповідач без згоди позивача зніс дерев’яний паркан та встановив новий на земельній ділянці, належній ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 порушено правила добросусідства, а саме без згоди ОСОБА_1 знесено дерев’яний паркан, який був розташований на погодженій згідно відповідного акту від 29 березня 1999 року межі, що потягло за собою порушення права останньої на користування земельною ділянкою та створення ряду перешкод у виявленні дійсних меж між земельними ділянками, що належать сторонам. При цьому, суд, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування судом позовної давності (а.с. 20-21), відмовив у задоволенні позову у зв’язку з її спливом.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом абзацу третього п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено та сторонами по справі не заперечувався факт знесення старого дерев’яного паркану та встановлення нового відповідачем по справі.

Разом з тим, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем її прав на землю таким знесенням, як і не надано доказів встановлення нового паркану на належній їй земельній ділянці.

В суді апеляційної інстанції представник позивача відмовилась від проведення судової експертизи на підтвердження даних обставин, а покази свідка не можуть бути належним доказом у справі.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні позові у зв’язку із недоведеністю.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено у частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України або ж іншим способом, який передбачено законом.

Як пояснила ОСОБА_3, новий паркан, який побудовано відповідачем та який розташовано, як вважає остання на земельній ділянці належній ОСОБА_1, існує та не знесений, а тому спосіб захисту який обрала остання шляхом відновлення старого паркану є неефективним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 травня 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.