Постанова № 76354515, 10.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/5445/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Науменко Я.О.о 11 годині 28 хвилині у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 31 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2012 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40 %, який при наступних переоглядах залишився незмінним.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд: стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 22 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню за рішенням суду, також судом безпідставно взята до уваги, як доказ заподіяння моральних страждань позивачу, довідка МСЕК, оскільки вона надає йому лише право для отримання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. Крім того, відповідач вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ст.237-1 КЗпП України та ст. ст.23,1167 ЦК України, оскільки норми цивільного законодавства на трудові правовідносини не розповсюджуються. Також, на думку відповідача, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах та усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки. Вважає, що позивач має можливість працевлаштуватися, а тому його посилання на втрату професійної діяльності є необґрунтованим, як і посилання про позбавлення можливості утримувати доньку та дружину, оскільки позивач отримує пільгову пенсію.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 у період з 16.01.1987 року по 13.12.2012 року працював на різних посадах у ПАТ «Кривбасзалізрудком», а саме: з 16.01.1987 по 12.05.1987 р. підземним гірником на дільниці бурових робіт шахти імені Леніна із повним робочим днем у підземних умовах; з 13.05.1987 р. по 11.09.1994 р. на посаді підземного бурильника свердловин на дільниці бурових робіт шахти імені Леніна із повним робочим днем у підземних умовах; з 12.09.1994 р. по 23.10.1994 р. - підземним гірничим майстром на дільниці №4 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 24.10.1994 р. по 16.11.1995 р. - заступником начальника підземної дільниці №4 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 17.11.1995 р. по 03.12.1996 р. - начальником підземної дільниці №2 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 04.12.1996 р. по 15.01.1997 р. - підземним гірничим майстром на дільниці №2 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 16.01.1997 р. по 08.10.1997 р. - підземним гірничим майстром на дільниці №2 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 09.10.1997 р. по 14.10.1997 р. - підземним начальником дільниці №5 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 15.10.1997 р. по 28.04.1998 р. - підземним начальником дільниці №32 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 29.04.1998 р. по 11.10.1998 р. - підземним гірничим майстром на дільниці №2 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 12.10.1998 р. по 28.12.1999 р. - підземним гірничим майстром на дільниці №4 шахти імені В.І.Леніна з повним робочим днем у підземних умовах; з 29.12.1999 р. по 12.12.2012 р. - підземним машиністом бурових установок на дільниці бурових робіт шахти імені Леніна з повним робочим днем у підземних умовах.

13.12.2012 року позивач звільнений з підприємства за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03.07.2012 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна С6, С7 і попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двост. плечолопаткового періартрозу, ПФС другого ст., деф.артрозу ліктьових і колінних суглобів, ПФС першого-другого ст., хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) ЛН першого ст.;

В Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.08.2012 року встановлено, що причиною виникнення профзахворювання являється робота впродовж 20 років в умовах важкої фізичної праці та 25 років 2 місяці виробничого пилу, показники котрих перевищують нормативні.

Згідно з висновком МСЕК від 13.12.2012 року, серії 10 ААА № 113052, позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

В подальшому, 28.01.2014 року, Висновком МСЕК № 6 позивачу залишено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.82).

При наступному переогляді 22.12.2015 року позивачу залишено 40 % втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою серія 12 ААА № 014932 від 22.12.2015 року, наступний переогляд 01.12.2017 року (а.с. 32)

Висновком Обласного МСЕК № 6 серія 12 ААА № 046377 від 18.12.2017 року позивачу залишено 40% втрати професійної працездатності, наступний переогляд 01.12.2020 року (а.с. 58).

Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує "ВМП, забезпечення лікарськими засобами".

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у 2012 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Посилання відповідача на не обґрунтоване застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм цивільного законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення спірного питання та не вплинули на ухвалення законного рішення.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та був обізнаний про шкідливі виробничі фактори, а тому вини відповідача в професійному захворюванні позивача не має, є безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 серпня 2012 року, причиною професійного захворювання позивача є його робота, зокрема на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має змогу працювати після встановлення професійного захворювання, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, здатність та можливість позивача працювати за своєю професією надалі, жодним чином не компенсують позивачу шкоду, завдану втратою професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, та не знімають з роботодавця обов'язку з відшкодування такої шкоди.

При цьому, спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неможливості визнання беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань висновку МСЕК, оскільки даний доказ є одним із доказів, а не єдиним доказом, які розглядаються в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про позивача, також матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення ОСОБА_1 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності посилання позивача на неможливість матеріально забезпечувати малолітню доньку та дружину, які знаходяться на його утриманні , в зв'язку з втратою професійної працездатності, колегією суддів до уваги не беруться, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з матеріального стану позивача.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, вимога про стягнення моральної шкоди є немайновою та за подання позову в даній категорії справ судовий збір справляється з фіксованою ставкою (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а не пропорційно до розміру суми грошового відшкодування моральної шкоди, заявленого позивачем.

У зв'язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм законодавства при стягненні в повному розмірі судового збору з відповідача на користь держави, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу та не враховує їх.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: