Постанова № 76354456, 06.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3961/18 Справа № 201/12927/17 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну цивільну справу

за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державної організації «971 Управління начальника робіт» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року заяву Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та державної організації «971 Управління начальника робіт» про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на ? частку адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1739 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2.

Заборонено проведення будь-яких будівельних робіт щодо ? частки адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1739 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (а.с.12-13).

Не погодившись із ухвалою судді, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року, посилаючись на те, що вона не відповідає нормам процесуального права (а.с.а.с.15-18,94-98).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом Військової прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Державної організації «971 Управління начальника робіт» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат (а.с.2-10).

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на ? частину адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1739 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, а також заборони проведення будь-яких будівельних робіт щодо вище зазначеного майна.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено, що згідно відомостей, які містяться в державних реєстрах, спірне майно неодноразово відчужувалося, крім того після відкриття провадження по справі невідомими особами здійснювалося демонтаж даху спірної будівлі, тобто у разі не забезпечення позову можливий подальший продаж та/або знищення майна, що унеможливить захист прав та законних інтересів позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні суду дійсно перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір щодо вищевказаного майна, який в досудовому порядку не вирішено, також як вбачається з відомостей, які містяться в державних реєстрах, що додано до заяви, спірне майно неодноразово відчужувалося, крім того після відкриття провадження по справі невідомими особами здійснювалося демонтаж даху спірної будівлі, що підтверджується доданими до заяви доказами, тобто у разі невжиття заходів забезпечення позову можливий подальший продаж та/або знищення майна, що унеможливить захист прав та законних інтересів позивачів, також є велика вірогідністю того, що в разі задоволення позовних вимог в процесі розгляду справи відповідачем буде відчужено його майно чи вчинені інші дії, що унеможливить виконання рішення суду по справі, також слід зазначити, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача (боржника) є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Суддя 1 інстанції дійшов висновку, що дійсно є всі підстави вважати, що відповідач може вчинити правочини чи інші дії з метою уникнення від відповідальності, які будуть направлені на переоформлення та передачу прав на майно до інших осіб, зазначивши, що накладення арешту на майно відповідача та заборона проведення будь-яких будівельних робіт є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить йому здійснити дії щодо відчуження вище переліченого майна, та інші протиправні дії, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору. Крім того заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищезазначене майно та заборона вчиняти певні дії є відповідними та співмірними заходом для забезпечення позову та як вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача у здійсненні своїх прав.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суддя виходив із того, що спір виник з приводу заволодіння ? частки адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101. А відтак, подальше відчуження майна або проведення будь-яких будівельних робіт може покласти на позивача тягар його витребування від третіх осіб, що може привести до утруднення виконання рішення у разі задоволення позову.

Посилаючись на вимоги ст. 149, 150, 153 ЦПК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, суддя дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали.

Із ухвали судді вбачається, що вона має належне обґрунтування, як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме таких видів забезпечення позову як накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, з приводу якого існує спір і яке вже неодноразово відчужувалося та заборони проведення будь - яких будівельних робіт щодо зазначено майна.

Так, при вирішенні питання щодо забезпечення позову в частині накладення арешту, суддя встановив, що ? частки адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро вже була відчужена попереднім власником і подальша зміна його власника унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки однієї з вимог позову є саме витребування спірної частини адміністративної будівлі.

Також при вирішенні питання щодо забезпечення позову в частині заборони проведення будь - яких будівельних робіт на спірній частині адміністративної будівлі суддя вірно встановив, що вже після відкриття провадження по справі невідомими особами здійснювалося демонтаж даху спірної будівлі, що підтверджується матеріалами справи.

Встановивши наявність між сторонами спору щодо ? частки адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 та що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, суддя прийшов до правильного висновку про забезпечення позову зазначеними в ухвалі видами забезпечення.

Отже, висновки суду першої інстанції на час постановлення ухвали є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді про необхідність застосування заходів забезпечення позову до вирішення позовних вимог.

За таких обставин ухвалу судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає нормам процесуального права, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 374, 378, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: