Рішення № 76353993, 06.06.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/356/18

Провадження № 2/188/250/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Брагін А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – відповідач, Фонд) про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу, в обґрунтування якого зазначала, що 20 травня 2016 року між позивачем як вкладником та Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 980-031-000243885 «Перше знайомство», на який були зараховані кошти в сумі 170000 гривень, що надійшли на поточний (депозитний) рахунок № 26204532725302 з власного рахунка позивача № 26205532725301, відкритого на підставі договору поточного рахунку № 980-031-000002331, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський».

Договір був укладений за адресою місцезнаходження відділення: м. Дніпро, відділення №2.

Грошові кошти загальною сумою 170000,00 гривень станом на 20.05.2017 року знаходились на поточному рахунку № 26204532725302, що підтверджується випискою з поточного рахунку.

Позивач стверджував, що ніяких обмежень щодо відкриття депозитних рахунків чи блокування в «Автоматизованій банківський системі» встановлено не було, тому позивач у відповідності до діючого законодавства уклав угоду з ПАТ «Банк Михайлівський» на розміщення коштів.

Позивач вказує, що здійснював всі банківські розрахунки у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України (далі – НБУ) від 15.12.2004 № 637 та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією відповідача 23.05.2016 прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи відповідача на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

На момент введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивача № 26206532733003 знаходилися грошові кошти в сумі 170000,00 грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією відповідача прийнято рішення від 12 липня 2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, про це зазначено на офіційному сайті відповідача в мережі Інтернет.

Рішенням виконавчої дирекції відповідача № 1702 від 01 вересня 2016 р. змінено уповноважену особу відповідача, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» визначені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон № 4452-VI), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом № 4452-VI, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 4452-VI відповідач інформує про свою діяльність шляхом опублікування інформації на офіційному сайті, позивач дізнався, що з 15 липня 2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам через банки - агенти. Для отримання гарантованої суми відшкодування вкладникам необхідно звернутися до банків - агентів для отримання коштів, але позивач дізнався про, те що його не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача.

У зв'язку із чим позивачем неодноразово на адресу відповідача були направлені заяви із вимогою включити до переліку вкладників, які мають право на отримання коштів у відповідності до Закону № 4452-VI в межах до 200000 грн.

Проте, стверджував позивач, жодної відповіді на цю заяву він не отримав, та за інформацією банків-агентів, досі не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача.

Неодноразові звернення позивача до банку-агенту щодо отримання передбаченого законом гарантованого відшкодування за вкладом залишились безрезультатними. Банк-агент протягом всього періоду дії адміністрації відповідача у ПАТ «Банк Михайлівський» відмовляв у виплаті відшкодування з мотивів відсутності даних про позивача та його вклади (рахунки) в ПАТ «Банк Михайлівський» в базі даних Банку та відповідача ( у переліку вкладників та загальному реєстрі вкладників).

Звернення позивача до Банку, уповноваженої особи відповідача, та безпосередньо до відповідача також виявились безрезультатними. Позивач вважає дії відповідача проявами зневаги та знущання, спрямованими на приниження гідності позивача та на ухилення від виплати позивачеві належного йому вкладу.

Позивач вважає свої цивільні права (деліктні) порушеними з дня початку виплати відповідачем вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» з 15 липня 2016 року у зв'язку з невиплатою відповідачем суми в розмірі 170000,00 грн. з поточного рахунку позивача.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду з метою захисту та поновлення порушених цивільних прав.

Позивач, посилаючись на статті 42, 66 Конституції України, ст.ст. 11,12,13,16,22,23,202, 509,526,610,611,623,625 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, ст.ст. 2, 14, 16, 26, 27, 28, 35 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

гарантовану суму вкладу у відповідності до Закону України № 4452-VI на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банківського вкладу (депозиту) № 980-031-000243885 «Перше знайомство» в розмірі 170000 (сто сімдесят тисяч) грн.;

нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) у розмірі 35700 (тридцять п'ять тисяч сімсот) грн.;

відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 57 082,16 (п'ятдесят сім тисяч вісімдесят дві) грн. 16 коп.;

відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми за прострочення зобов'язання у розмірі 8 681,15 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 15 коп.;

відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року відкрите провадження у справі.

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відповідач надав відзив на позов, у якому просив розглянути справу за відсутності його представника, позов не визнав і просив відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Законом України № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження відповідача, порядок виплати відповідачем відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між відповідачем, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції відповідача щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією відповідача прийняте рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ««Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

13.06.2016 р. виконавча дирекція відповідача прийняла рішення № 99, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» З 23.06.2016 р. до 22.07.2016 р. включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією відповідача прийняте рішення від 12.07.2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу відповідача, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст. 37, 38, 47-52, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Цю уповноважену особу рішеннями відповідача № 1702 від 01.09.2016, № 265 від 24.01.2017,№ 383 від 08.02.2018 було змінено.

Отже, стверджує відповідач, він з 23.05.2016 р. здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку — ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідач вважає, що з системного аналізу законодавства вбачається, що відповідач не є надавачем фінансових послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не є правонаступником Банку, що ліквідується.

Посилаючись на частину 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4452-VI, якою встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, відповідач зазначає, що норми Закону України № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, і саме цей Закон застосовується до спірних правовідносин за участю відповідача, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» в даному випадку не поширює свою дію на правовідносини з участю відповідача.

Відповідач також стверджує про відсутність порушень з його боку прав позивача і безпідставність (передчасність) позовних вимог, оскільки порядок відшкодування відповідачем за вкладами встановлюється спеціальним Законом України № 4452-VI та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції відповідача від 09.08.2012 р. № 14. У відповідача відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою переліку вкладників. Відповідач вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав і помилився у виборі відповідача, яким має бути уповноважена особа Фонду, яка на підставі документів ПАТ «Банк Михайлівський» складає перелік вкладників. Позивач не включений до цього переліку, тому відповідач не може виплатити йому грошові кошти, які позивач вважає банківським вкладом. Відповідач не згоден тим, що кошти, які хоче отримати позивач, є вкладом, посилаючись на те, що відповідно до п. 15 Перехідних положень Закону № 4452- VI в редакції від 15.11.2016 до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, передумовою включення фізичної особи, яка прирівняна до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу, до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку, є наявність укладеного договору з небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.

Відповідач послався на ст. 37 Закону № 4452- VI, згідно з якою уповноважена особа відповідача має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Зокрема, таким наслідком є не включення особи до переліку вкладників неплатоспроможного банку, який складає уповноважена особа Фонду.

Враховуючи, до позивач до цього часу не включений до зазначеного переліку, у відповідача немає правових підстав для включення його до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку ПАТ «Банк Михайлівський» і виплати йому грошових коштів, які позивач вважає банківським вкладом.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали і просили задовольнити у повному обсязі, дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, не погодилися з доводами відповідача, висловленими у відзиві.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивач та її представника, вивчивши відзив відповідача та відповідь позивача на відзив, дослідивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 19.05.2016 позивач відкрила рахунок № 26205532725301 в ПАТ «Банк Михайлівський», на який в той же день ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на підставі договору за № 980-000237082 від 11.05.2016 повернення коштів в розмірі 250000 гривень та оплату процентів в розмірі 1171,27 гривень, що вбачається з довідки про стан рахунку № 26205532725301 за вихідним № 3Г3/3413 від 31.08.2016, направленої позивачу представником ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.11).

20.05.2016 позивач уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-031-000243885, за умовами якого банк прийняв від позивача строковий вклад «Перше знайомство» в початковій сумі вкладу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на строк 14 днів з 20.05.2016 по 03.06.2016 під 5% річних, що підтверджується копією цього договору та вищевказаною довідкою про стан рахунку № 26205532725301 (а.с.9, 11).

З копії платіжного доручення № 5038051 від 20.05.2016 та довідки про стан рахунку № 26205532725301 вбачається, що позивач у цей день перерахувала кошти зі свого рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26205532725301 на депозитний рахунок 26205532725302 згідно договору № 980-031-000243885 (а.с.10, 11).

Сторони визнали, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією відповідача прийняте рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ««Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

13.06.2016 р. виконавча дирекція відповідача прийняла рішення № 99, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» З 23.06.2016 р. до 22.07.2016 р. включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією прийняте рішення від 12.07.2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу відповідача, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст. 37, 38, 47-52, 53 Закону№ 4452- VI.

Цю уповноважену особу рішеннями відповідача № 1702 від 01.09.2016, № 265 від 24.01.2017,№ 383 від 08.02.2018 було змінено.

Таким чином, відповідач з 23.05.2016 р. здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку — ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України № 4452-VI.

Правовідносини сторін регулюються цим спеціальним Законом.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4452-VI встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, отже, цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, і саме цей Закон застосовується до спірних правовідносин за участю відповідача.

З приписів ст. ст. 26, 27 та 48 Закону № 4452-VІ вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач у справі) починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування в розмірі 200000,00 гривень вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до ст. 26 Закону № 4452-VІ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення відповідачем банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до ст. 27 Закону № 4452-VІ Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників Закону № 4452-VІ та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення відповідачем банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (п.1 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ);

перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені відповідачем, а також підтвердження відсутності таких ознак (п.5 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ);

Частиною 3 вказаної статті Закону № 4452-VІ визначено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою відповідача переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення відповідачем банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті відповідача.

Згідно з ст.29 Закону № 4452-VІ Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті відповідача оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Таким чином, порядок (процедура) виплати вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом під час виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків визначена нормами Закону № 4452-VІ і не може здійснюватися в іншому порядку.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У даному випадку спосіб захисту цивільних прав вкладників неплатоспроможних банків, щодо яких розпочато процедуру виведення банків з ринку та ліквідації, визначений спеціальним Законом № 4452-VІ.

Між сторонами спору відсутні договірні зобов’язання і відповідач не є правонаступником неплатоспроможного банку по його договорам.

Відповідно до ст.3 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Отже, посилання позивача на норми ЦК України, які регулюють правовідносини, пов’язані з укладенням та виконанням договорів, є безпідставним.

Суд дійшов висновку, що позивач обрав не передбачений законом чи договором спосіб захисту своїх майнових прав, оскільки в даних правовідносинах спосіб захисту його прав як вкладника неплатоспроможного банку визначений спеціальним Законом № 4452-VІ.

На думку суду, позивачу слід захищати своє право на відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду шляхом пред’явлення позову в порядку адміністративного судочинства про зобов’язання відповідача включити позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до п.1 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ. Тільки з моменту затвердження Фондом реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, між сторонами виникають цивільні правовідносини з приводу виплати Фондом вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що він є неналежним, і що належним відповідачем є уповноважена особа Фонду, адже відповідно до п.17 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, а згідно з п.1 ч.3 ст.16 цього Закону позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

Суд також не вбачає доказів нікчемності правочину банківського вкладу позивача, на що посилається у відзиві відповідач, не конкретизуючи підставу нікчемності серед переліку підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону № 4452-VІ, і не наводячи фактичних обставин, які б відповідали зазначеному переліку.

У повідомленні про нікчемність правочину за вихідним № 3Г3/3413/1 від 31.08.2016, направленої позивачу уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в обґрунтування нікчемності правочину перерахування грошових коштів позивачу ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» міститься посилання на норми пунктів 7-9 ч.3 ст.38 вказаного Закону № 4452-VІ, згідно з якими правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

У цьому повідомленні не зазначено фактичних обставин, які б підтверджували нікчемність правочину перерахування коштів позивачу ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відповідно до змісту пунктів 7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VІ (а.с.12).

Такі обставини викладені у довідці про стан рахунку № 26205532725301 за вихідним № 3Г3/3413 від 31.08.2016, направленій позивачу представником ПАТ «Банк Михайлівський», де стверджується, що на момент проведення зазначеної транзакції ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунку за договором № 980-000237082 від 11.05.2016. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів. У довідці стверджується, що на рахунок позивача безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», що право власності у позивача на них не виникло, а отже подальші дії позивача по розпорядженню цими коштами також є нікчемними (а.с.11).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, на яку послався відповідач у повідомленні про нікчемність правочину, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, обставини, викладені у довідці про стан рахунку № 26205532725301 за вихідним № 3Г3/3413 від 31.08.2016, не відповідають змісту пунктів 7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VІ, тому підстав для визнання договору банківського вкладу позивача нікчемним, не вбачається.

У ч.3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду, відповідач згідно з приписами ч.3 ст.215 ЦК України має доводити недійсність укладеного позивачем договору банківського вкладу або включити його до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Враховуючи, що позивач обрав не передбачений Законом № 4452-VІ спосіб захисту свого права, а в договірних стосунках з відповідачем позивач не перебував і не перебуває, у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, Закону № 4452-VІ, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу відмовити.

Судові витрати позивача ОСОБА_1 залишити на ній.

Повний текст рішення виготовлений 16 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення по суті апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_4