Рішення № 76353214, 11.09.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2278/18

2/212/1604/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Кривий Ріг Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ваврушак Н. М., секретарі судового засідання Косенкової А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому виклала свої наступні вимоги.

Під час шлюбу з відповідачем у них народився син ОСОБА_3, 12 липня 2006 року, який, після розірвання шлюбу, залишився мешкати з нею, тому відповідач на її користь сплачує аліменти на утримання сина.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на її користь щомісячно 500 грн. до досягнення дитиною повноліття.

В той же час, вказувала, що на тепер така сума щомісячних аліментів недостатня для забезпечення дитини, до того ж він менший від мінімального розміру аліментів — 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Крім того, відповідач працював по найму, мав не постійний та мінімальний дохід, тому були стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі, на даний час відповідач працює, але приховує місце роботи.

Виходячи з цього, та посилаючись на положення ст. ст. 181, 192 СК України, просила змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку у розмірі 1/4 частини всіх його доходів щомісячно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився та ухвалою суду від 11 вересня 2018 року вирішено питання про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановити заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтвом про народження Серії І-КИ № 080677 видане 25 липня 2006 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а. с. 8).

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року (справа № 2-1200/10), стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 500,00 гривень, до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а якщо домовленості немає, то за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів ч.1-3 ст. 181 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 цієї статті визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, ст. 192 СК України визначає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 143цс-13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положенням ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження /зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку /доходу/ матері, батька дитини на розмір аліментів у твердій грошовій сумі та навпаки/.

Таким чином, на теперішній час, у зв'язку зі змінами, внесеним до СК України Законом України № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, отримувач аліментів на свій розсуд має право визначати спосіб стягнення аліментів, а також просити про їх збільшення, що буде здійснено за рішенням суду.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що за існуючих положень закону та заяви позивачки про бажання змінити спосіб стягнення аліментів, а також, беручи до уваги, що призначений судом розмір аліментів в твердій грошовій сумі 500,00 гривень, щомісячно значно менший ніж встановлений законом мінімальний розмір аліментів на утримання дитини, тому приходить до висновку, що її позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача.

Виконавчий лист, виданий на виконання попереднього рішення суду про стягнення аліментів в розмірі 500,00 гривень, щомісячно підлягає відкликанню з виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 262-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Демченко Віти Володимирівни до Демченка Олександра Юрійовича про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання дитини — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року, із твердої грошової суми 500,00 гривень на 1/4 частину від усіх його щомісячних доходів.

Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, кошти (аліменти) на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг мікрорайон 7 Зарічний б. 16 кв. 71, РНОКПП не відомий - судовий збір на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та мешкає за адресою: смт. Софіївка Дніпропетровська область вул. Запорізька, б. 24 - у розмірі 704,80 гривень.

Відкликати з виконання виконавчий лист № 2-1200/10, виданий Софіївським районним судом Дніпропетровської області, на підставі рішення суду від 07 грудня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів в сумі 500,00 грн. щомісячно, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2018 року і підписано без його проголошення.

Суддя: Н. М. Ваврушак