Рішення № 76352901, 13.08.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3795/18

Провадження № 2/210/1739/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" серпня 2018 р. м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні працівника, -

ВСТАНОВИВ:

У липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав про те, що з 17 лютого 2014 року ОСОБА_3 працював на Приватному акціонерному товаристві "Криворіжіндустрбуд". 16 травня 2018 р. він звільнився з роботи за переводом. Станом на 02.07.2018 р. ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" нарахувало заборгованість з заробітної плати у сумі 10403,09 грн., але підприємство виплатити вказані кошти їй, внаслідок відсутності грошових коштів, відмовилося. У зв'язку з чим, позивач просить суд задовольнити його позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 10403,09 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку. (середньоденна заробітна плата складає 247,06 грн.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників по справі.

Вказану ухвалу суду направлено відповідачу.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 03 серпня 2018 року відповідачем отримано ухвала про відкриття позовного провадження від 12 липня 2018 року та позовна заява з додатками..

Однак, відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, у зв'язку з чим на підставі п. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судове засідання здійснювати у відсутність учасників справи за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIIIвід 19.10.1973 р., держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 1Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством "Криворіжіндустрбуд", що підтверджується копією трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_3. (а.с. 2-4)

Відповідно до наказу № 77-К від 16.05.2018 року ОСОБА_3 було переведено за його заявою на інше підприємство до ТОВ «Укрмонтажспецбуд» (а.с.5).

Відповідно до довідки № 277 від 02.07.2018 року, виданої ОСОБА_3, заборгованість по заробітній платі позивачеві на день звільнення складала 10403,09 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства по оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 6-39 цс 11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60 цс 11, від 03.07.2013 р. у справі № 6-60 цс 13, від 20.11.2013 р. у справі № 6-114 цс 13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405 цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17.

Приймаючи до уваги вказані положення законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення даного рішення, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 01 березня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 відповідно до довідки № 278 від 02.07.2018 року становить: 247,06 грн. Окрім цього, період прострочення розпочався наступного після звільнення дня, тобто 17 травня 2018 року та включно по 13 серпня 2018 року становить 48 робочих днів, з яких у травні – 10 днів, червні - 20 днів, у липні - 22 дні, у серпні -8 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_3 за затримку розрахунку при звільненні становить 14823,6 грн., з розрахунку 247,06 грн. х 48 робочі дні.

Суд вважає заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно до п. 1. ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 10, код ЄДРПОУ 01239186) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 10403,09 грн. (десять тисяч чотириста три гривні дев’ять копійок) та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 14823,6 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні шістдесят копійок)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 10, код ЄДРПОУ 01239186) на користь держави судовий збір в розмірі 704, 80грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: С. В. Ступак