Рішення № 76352736, 14.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email – inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа № 200/17370/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.03.2011 року у розмірі 28 812,39 грн.. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14.03.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір «б/н, на підставі якого позичальнику надається строковий кредит у сумі 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, тому станом на 31.08.2017 року відповідач має заборгованість в сумі 28 812,39 грн., яка складається з: 352,28 грн. – заборгованість за кредитом; 22 514,44 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4097,46 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1348,21 грн. – штраф (процентна складова). У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 812,39 грн. та судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про застосування строків позовної давності та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вирішивши належність допустимість, достовірність доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності й оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд встановив, що 14.03.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір «б/н, на підставі якого позичальнику надається строковий кредит у сумі 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За таких обставин судом встановлено, що між сторонами склалися фактичні кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов'язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість. Згідно з розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 28 812,39 грн., яка складається з: 352,28 грн. – заборгованість за кредитом; 22 514,44 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4097,46 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1348,21 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

Відповідач у заяві про застосування строку позовної давності просив суд застосувати у справі позовну давність, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви відмовити.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Положеннями ч.5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно умов укладеного між сторонами Договору, клієнт має здійснювати щомісячні платежі в рахунок погашення заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачем в частині невиконання умов кредитного договору після несплати відповідачем чергового щомісячного платежу за кредитним договором.

Однак, при цьому, з вказаною позовною заявою до суду позивач звернувся лише 09 жовтня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Крім того слід враховувати, що початок перебігу строку позовної давності за періодичними платежами пов'язується не зі строком дії (припинення дії) договору, а з певними моментом (фактом), який свідчить про порушення прав позивача, тобто з моменту коли відповідач не здійснив черговий платіж та позивачу стало про це відомо.

З огляду на викладене суд вважає, що строк позовної давності пропущений позивачем без зазначення поважних причин, а протягом встановленого законом строку позивач до суду з позовами до відповідача не звертався.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, заява відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови позивачу у позові, що виключає можливість судового захисту порушеного права позивача.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до переконливого висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки сплинув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12,81,141,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Сплачений судовий збір не відшкодовувати.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Шевцова