Постанова № 76352030, 06.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа № 926/710/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Костів Т.С.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці №1592 від 22.06.2018р. (вх. № 01-05/1921/18 від 25.06.2018р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2018р. (суддя Миронюк С.О., повний текст складено 08.06.2018р.)

у справі № 926/710/18

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТзОВ) «Технонафтозбут», м. Чернівці

до відповідача-2: фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Севрюкової Марії Василівни, м. Чернівці

про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення та звільнення приміщення.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлено);

від відповідача-1: Софяк В.В. - адвокат (в режимі відеоконференції, ордер ЧП № 12149 від 03.09.18 р.);

від відповідача-2: Сидора І.Ю. - адвокат (в режимі відеоконференції, ордер ЧЦ № 014056 від 02.04.18 р.).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 06.09.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України. Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням передставника відповідача-2 згідно ст. 197 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.08.2018 від відповідача-1 на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання № 29-01/08-18 від 29.08.2018р. (вх. №01-04/4944/18 від 30.08.2018) про участь у судовому засіданні призначеному на 06.09.2018р. о 12:00 год. у режимі відеоконференції у Господарському суді Чернівецької області уповноваженого представника відповідача-1.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2018р. за клопотанням представника відповідача-2 було відкладено розгляд справи на 06.09.2018р. о 12:00 год. та доручено Господарському суду Чернівецької області забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, а тому відповідач-1 мав можливість скористатись своїм правом та направити свого представника до Господарського суду Чернівецької області для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що і було зроблено 06.09.2018р.

Позивач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення від 23.07.2018р.

06.09.2018 від позивача на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшла заява № 2394 від 05.09.2018р. (вх. №01-04/5089/18 від 06.09.2018) про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з зайнятістю та неможливістю прибути в судове засідання, та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «Технонафтозбут», ФОП Севрюкової Марії Василівни про розірвання договору суборенди частини нежитлових приміщень від 30.06.2009 р. та зобов'язання ФОП Севрюкову Марію Василівну звільнити нежитлове приміщення загальною площею 6 м2 в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, розташованого за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці (а.с. 4-8).

Обґрунтовує позовну заяву тим, що орендар порушив свої договірні зобов'язання, а саме не розірвав договір суборенди частини нежитлового приміщення від 30.06.2009р., після внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 07.05.1998р. згідно додаткової угоди від 01.03.2015р., предметом якого є використання нерухомого військового майна. Зазначає, що згідно ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ та Додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України №46 від 02 лютого 2010 року, орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2018р. (суддя Миронюк С.О..) у справі № 926/710/18 в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ТзОВ «Технонафтозбут», ФОП Севрюкової Марії Василівни про розірвання договору суборенди частини нежитлових приміщень від 30.06.2009 р. та зобов'язання ФОП Севрюкову Марію Василівну звільнити нежитлове приміщення загальною площею 6 м2 в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, розташованого за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці, відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (зі змінами) (далі - Закон № 2269-ХІІ) і зроблено висновок, що станом на час укладення договору суборенди від 30.06.2009 р. не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних сил України, таких обмежень не містив і договір оренди укладений між позивачем та ТОВ "Технонафтозбут", а позивачем у позовній заяві не зазначено та не доведено суду при розгляді справи, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які би могли слугувати підставою для розірвання такого договору.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що додатковою угодою від 01.03.2015р. до договору оренди №26 від 07.05.1998р. пункт 8.14 договору викладено у наступній редакції: «Орендар не має права передавати орендоване майно у суборенду». Стверджує, що об'єктом оренди за договором є військове майно. яке згідно Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є державним майном відносини оренди якого регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Посилається на норми ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ та Додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України №46 від 02 лютого 2010 року, згідно якого орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду. Апелянт стверджує, що, суд першої інстанції не взявши до уваги додаткову угоду від 01.03.2015р. до договору оренди №26 від 07.05.1998р., надав перевагу відповідачам, не з'ясувавши обставини справи та не надавши їм повну та всебічну оцінку. Зазначає, що орендар порушив свої договірні зобов'язання, а саме не розірвав договір суборенди частини нежитлового приміщення від 30.06.2009р., після внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 07.05.1998р. згідно додаткової угоди від 01.03.2015р., предметом якого є використання нерухомого військового майна. Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

ФОП Севрюкова Марія Василівна у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що станом на час укладення договору суборенди від 01.06.2009р. не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України, а внесення в подальшому змін у Закон України "Про оренду державного та комунального майна" щодо заборони передачі нерухомого майна Збройних Сил України в суборенду набрало чинності лише з 01.01.2011р. і не має зворотньої сили. Звертає увагу на те, що у договорі оренди №26 від 07.05.1998р. на час укладення договору суборенди з ФОП Севрюковою М.В. існувало положення передбачене п. 2.3.7 договору про те, що частина орендованих приміщень може передаватись в суборенду за згодою орендодавця, яку він дав виступивши стороною договору суборенди від 01.06.2009р. Посилається на ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно якого умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Вважає, що позивачем у позові не зазначено, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які б слугували підставою для розірвання договору згідно ст. 651 ЦК України, а зміни до чинного законодавства чи до договору оренди не є підставами для розірвання договору суборенди. Також у позові не наведено мотивів застосування судом ст. 652 ЦК України для розірвання договору. Зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності, про що відповідачем було заявлено у місцевому господарському суді, оскільки позивачу було відомо про укладення договору суборенди від 30.06.2009р., оскільки він як сторона підписав його, а позовна заява була подана до суду лише в лютому 2018р., тобто поза межами трьохрічного строку позовної давності.

ТзОВ «Технонафтозбут» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що станом на час укладення договору суборенди від 01.06.2009р. не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України, а внесення в подальшому змін у Закон України "Про оренду державного та комунального майна" щодо заборони передачі нерухомого майна Збройних Сил України в суборенду набрало чинності лише з 01.01.2011р. і не має зворотньої сили. Звертає увагу на те, що у договорі оренди №26 від 07.05.1998р. на час укладення договору суборенди з ФОП Севрюковою М.В. існувало положення передбачене п. 2.3.7 договору про те, що частина орендованих приміщень може передаватись в суборенду за згодою орендодавця, яку він дав виступивши стороною договору суборенди від 01.06.2009р. Посилається на ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зазначає, що вимога позивача щодо розірвання договору суборенди, що укладений до внесення змін в законодавство , неправомірна, оскільки погіршує становище орендаря. Вважає, що позивач не довів суду наявність таких істотних порушень договору відповідачами, які б слугували підставою для розірвання договору згідно ст. 651 ЦК України, а зміни до чинного законодавства чи до договору оренди не є підставами для розірвання договору суборенди.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

7 травня 1998 року між 29 Центром культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону (орендодавець) та ТзОВ "Технонафтозбут" (орендар) укладено Договір № 26 оренди нежитлових приміщень в Центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону (надалі - Договір оренди), що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 3 (вподальшому пл. Театральна, 6, згідно Додатку №7 від 27.11.2003р. до Договору оренди) (а.с. 14-20).

Згідно вищезазначеного договору орендодавцем передано орендарю нерухоме військове майно - нежитлові приміщення в Будинку офіцерів першого поверху літ. А, антресолі та підвалу загальною площею 794,1 кв.м.

Згодом у вищезазначений Договір оренди було доповнено та внесено зміни, зокрема, згідно Угодами: №01 від 01.10.1998р; №02 від 01.12.1998р.; №03 від 01.06.1999р.; Додатком №5 від 01.08.2002р. (а.с. 30, 32, 34, 37).

07.05.2003 р. Угодою № 6 про зміну та доповнення договору № 26 від 07.05.1998 р. абзац перший п. 8.1 Договору викладено в новій редакції: "Даний договір діє з 07 травня 1998 р. до 07 травня 2043 р. з правом пролонгації" (а.с. 38). У даній угоді вказано орендодавцем 29 Гарнізонний будинок офіцерів.

В подальшому неодноразово вносились зміни та доповнення до Договору оренди.

Також, 03.05.2005 р. Договір № 26 доповнено пунктом 2.3.7, наступного змісту: "За згодою орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії даного договору" (а.с. 49).

Відповідно до розпорядження начальника штабу Західного оперативного командування від 18.01.05 р. № 6 "Про оргацізацію роботи щодо розформування 29 гарнізонного Будинку офіцерів" та наказу Командувача військ Західного оперативного командування від 19.05.05 р. № 153 "Про заміну правонаступника 29 гарнізонного Будинку офіцерів", правонаступником визнано Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району, яка згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 р. переформована у КЕВ м. Чернівці.

Згідно Додатку №7-а від 01.06.2005р. до Договору оренди змінено орендодавця та зазначено таким Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району (а.с. 50).

30.06.2009 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (орендодавець), ТзОВ "Технонафтозбут" (орендар) та приватним підприємцем Севрюковою М.В. (суборендар) укладено Договір суборенди частини нежитлового приміщення (надалі-Договір суборенди), відповідно до п. 1 предметом цього Договору є частина нежитлового приміщення яку орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування за адресою: м. Чернівці, Театральна пл. 6, загальною площею 6 кв. м. для використання під розміщення продуктового відділу (а.с. 11-12).

Згідно п. 1.2 Договору суборенди частина приміщення, вказана в п. 1.1 цього договору, надається в орендне користування терміном до кінця терміну дії основного договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом приймання-передачі, тобто до 07.05.2043 року включно.

Додатковою угодою від 01.03.2015 р. до Договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. пункт 8.14 викладено в наступній редакції: "Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду" (а.с. 55-57).

У листі №225 від 30.0.1.2018р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, на- дісланого ТзОВ "Технонафтозбут", повідомлено, що наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 24.05.2017р. №173 визначено перелік заходів щодо усунення недоліків, виявлених в ході проведення службового розслідування в КЕВ м. Чернівці комісією Міністерства оборони України, зокрема: припинення з урахуванням вимог частини першої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов договору №26 від 07.05.1998р. (зі змінами), договорі суборенди, укладених ТзОВ "Технонафтозбут" та вимагав до 15.02. розірвати всі існуючі договори суборенди, предметом яких є використання нерухомого військового майна, балансоутримувачем якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (а.с. 64).

ТзОВ "Технонафтозбут" у листі-відповіді Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці зазначило, що уклало договір з ФОП Севрюковою М.В. у 2009р., до набрання чинності норми закону про заборону суборенди, а тому не вбачає підстав для його розірвання (а.с. 65).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 759 ЦК України та частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ). Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму (ч. 2 ). До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ).

Спірні правовідносини між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (орендодавець), ТзОВ "Технонафтозбут" (орендар) та приватним підприємцем Севрюковою М.В. (суборендар) виникли на підставі договору 30.06.2009 р. суборенди частини нежитлового приміщення, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв частину нежитлового приміщення у строкове платне користування за адресою: м. Чернівці, Театральна пл. 6, загальною площею 6 кв. м. для використання під розміщення продуктового відділу (а.с. 11-12) і регулюються, окрім норм цивільного та господарського права , ще й нормами спеціального Закону№ 2269-ХІІ.

Відповідно до п. 1.2 Договору суборенди частина приміщення, вказана в п. 1.1 цього договору, надається в орендне користування терміном до кінця терміну дії основного договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом приймання-передачі, тобто до 07.05.2043 року включно.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані, зокрема, тим, що орендар порушив свої договірні зобов'язання, а саме не розірвав договір суборенди частини нежитлового приміщення від 30.06.2009р., після внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 07.05.1998р. згідно додаткової угоди від 01.03.2015р., предметом якого є використання нерухомого військового майна. Зазначає, що згідно ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ та Додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України №46 від 02 лютого 2010 року, орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці направляв ТзОВ "Технонафтозбут" листа №225 від 30.0.1.2018р., з урахуванням вимог частини першої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов договору №26 від 07.05.1998р. (зі змінами), договорі суборенди, укладених ТзОВ "Технонафтозбут" та вимагав до 15.02. розірвати всі існуючі договори суборенди, предметом яких є використання нерухомого військового майна, балансоутримувачем якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (а.с. 64).

ТзОВ "Технонафтозбут" у листі-відповіді Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці зазначило, що уклало договір з ФОП Севрюковою М.В. у 2009р., до набрання чинності норми закону про заборону суборенди, а тому не вбачає підстав для його розірвання (а.с. 65).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1-4статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю усіх чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Згідно ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем у позовній заяві не зазначено та не доведено суду, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які б могли бути підставою для розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 30.06.2009 р. в судовому порядку. Також позивачем не наведено підстав для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин з наявністю усіх чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України.

При цьому твердження позивача про необхідність розірвання спірного договору, ґрунтуються на ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ.

Відповідно до положень статті 4 Закону № 2269-ХІІ нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Однак, ч. 1 ст. 4 Закону № 2269-ХІІ доповнена абзацом 6 згідно Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів" від 23.12.2010 р. № 2856-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 р. і не мав зворотньої сили. Таким чином, даного законодавчого обмеження щодо укладення договору суборенди не існувало станом на час його укладення 30.06.2009р., про що вірно зазначено відповідачами у поданих відзивах на апеляційну скаргу.

Позивач також зазначав, що у Додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України №46 від 02 лютого 2010 року, орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду, однак дана Інструкція затверджена також вже після укладення спірного договору.

Апелянт зазначає, що додатковою угодою від 01.03.2015р. до договору оренди №26 від 07.05.1998р. пункт 8.14 договору викладено у наступній редакції: «Орендар не має права передавати орендоване майно у суборенду». Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткова угода до договору оренди №26 від 07.05.1998р. була укладена у 2015 році тобто після укладення оспорюваного договору суборенди у 2009 році, а тому такі її положення не можуть бути застосовані до договору суборенди.

Крім того, як вірно зазначено у відзивах відповідачами у договорі оренди №26 від 07.05.1998р. на час укладення договору суборенди з ФОП Севрюковою М.В. існувало положення передбачене п. 2.3.7 договору (згідно доповнення до Договору оренди від 03.05.2005р.) про те, що частина орендованих приміщень може передаватись в суборенду за згодою орендодавця (а.с. 49). Таку згоду орендодавець висловив виступивши стороною договору суборенди від 01.06.2009р.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ФОП Севрюкову Марію Василівну звільнити нежитлове приміщення загальною площею 6 м2 в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка №101, розташованого за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці, то така є похідною від вимоги про розірвання договору суборенди і за відсутності підстав для задоволення первісної теж задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог про розірвання договору суборенди частини нежитлових приміщень від 30.06.2009 р. та зобов'язання ФОП Севрюкову Марію Василівну звільнити нежитлове приміщення загальною площею 6 м2 в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, розташованого за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці, оскільки позивачем не доведено наявність підстав для його розірвання передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

8. Судові витрати.

Згідно п.1 ч.1 ст.129 ГПК України удовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Відповідно до п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2018р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернівці.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.09.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Скрипчук О.С.