Постанова № 76351108, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа № 752/19003/16-ц Головуючий в І інстанції: Ладиченко С.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/6180/2018 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Ткаченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Литвиненко Олени Леонідівни, діючої в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову Банк зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.10.2009 року відповідач отримав кредит в розмірі 1 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, щодо зміни кредитного ліміту визначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком відповідно до умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідачем була підтверджена його згода на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», « Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом в заяві.

Відповідно до п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою», за користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2016 року має заборгованість сумі 11 226,09 грн., яка складається з наступного: 307,93 грн. - заборгованість за кредитом; 7 107,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 800,00 грн. - заборгованість за пенею і комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 510,77 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, Банк просив задовольнити позов.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач заперечував проти апеляційної скарги та просив розглядати справу його відсутність.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 09 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 1200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

09 жовтня 2009 року відповідач власноручно підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» для отримання кредитної картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов»язання, видав відповідачу наступні кредитні картки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та відкрив картковий рахунок. Відповідач отримав надані йому кредитні кошти та користувався ними. Факт зарахування коштів на рахунок відповідача підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 3-4), з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримав кредитні кошти, користувавсь ними.

Згідно з пп. 3.2,3.3. Умов і правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, установленого банком.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку клієнт повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплатити винагороду банку.

Відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує.

У зв'язку з зазначеними порушеннями позичальник ОСОБА_3 станом на 30 вересня 2016 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 226, грн.09 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банком пропущена давність.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву про застосування позовної давності (а.с.26-29).

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

На підставі ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із виписки по рахунку, відповідач періодично повертав кредитні кошти, а останній платіж здійснений ним на погашення кредитної заборгованості - 27 лютого 2014 року в розмірі 450 грн., що свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, а тому перебіг позовної давності перервався й позовна давність розпочалася заново.

З матеріалів справи видно, що позивач звернувся з даним позовом до суду в листопаді 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

У відповідності з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед банком станом на 30 вересня 2016 року становить 11 226грн. 09 коп., з яких: 307 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом, 7 107 грн.39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800 грн. - заборгованість за пенею, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 510 грн. 77 коп. - штрафу (процентна складова) за кредитним договором від 09 жовтня 2009 року. Даний розрахунок узгоджується із випискою по особовому рахунку відповідача й сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки відповідачем належним чином не спростований.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Позивач звернувся до суду 17.11.2016р. та просив стягнути пеню за весь час прострочення, починаючи з 01.09.2011 р. по 30.09.2016 р. Разом з тим, пеня може бути стягнута лише в межах одного року до дня пред'явлення позову з урахуванням заявлених позовних вимог та в їх межах.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру пені, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України, стягнувши її за період з 17.11.2015 р. по 30.09.2016 р., що становить 1000 грн. (2 800 -1800=1000).

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» суми заборгованості за кредитом в розмірі 9 426грн. 09 коп., з яких 307 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом, 7 107 грн. 39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000 грн. - пеня, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 510 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України на користь позивача належить відшкодувати з відповідача судовий збір в сумі 1378 грн.

Керуючись 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни, діючої в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 жовтня 2009 року у розмірі 9 426грн. 09 коп., з яких: 307 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом, 7 107 грн.39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000 грн. - пеня, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 510 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1378 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 06 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: