Постанова № 76351039, 06.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/6271/2018

справа №756/5130/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційної скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Майбоженко А.М. 15 травня 2018 року, у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановила:

В квітні 2014 року ЖБК "Академічний-15" звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про солідарне стягнення з ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. 48174,03 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані.

За період з січня 2010 року по січень 2014 року відповідачам надавались житлово-комунальні послуги, які не були оплачені у повному обсязі, у зв"язку із чим за цей період існує заборгованість у сумі 28030,20 грн.

Позивач вказує, що за період з 2011 року по 01 грудня 2016 року інфляційні втрати становлять 17637,64 грн.; 3% річних від суми боргу за кожний повний рік складає 2503,19 грн.

Інфляційні втрати та 3% річних нараховано, виходячи із заборгованості з 01 червня 2011 року без врахування боргу за Договором реструктуризації від 03 лютого 2012 року в сумі 10732,62 грн. За цим Договором протягом 2012 року відповідач сплатив 3460 грн., протягом 2013 року - 721 грн., в січні 2014 року - 540 грн., всього - 4721 грн. Отже, сплата відбувалась нерегулярно, проте по лютий 2014 року графік погашення платежів виконувався, а з березня 2014 року оплата припинилася.

Відповідно до п.3 Договору про реструктуризацію ЖБК має право достроково розірвати Договір у разі несплати поточного щомісячного платежу. Незважаючи на розірвання Договору, інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу за Договором не нараховувались.

Позивач зазначає, що сума боргу поза сумою боргу за Договором реструктуризації складає 22018,58 грн., за Договором реструктуризації - 6011,63 грн. (10732,62-4721), всього 28030,21 грн. Сума боргу за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляції і 3% річних становить 48174,03 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. на користь ЖБК "Академічний-15" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 33261,93 грн. у рівних частках. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 червня 2015 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року змінено і зменшено суду заборгованості, що підлягає стягненню, до суми 30190,23 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року вищевказані судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з кожного із відповідачів по 6964,94 грн. та по 197,51 грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1. подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на порушення позивачем порядку нарахування витрат за житлово-комунальні послуги. Зазначає, що справу розглянуто без повідомлення інших відповідачів про судові засідання 03 квітня та 14 травня 2018 року.

Вказує на помилковість висновку суду, що тариф за утримання прибудинкової території розраховується з площі квартир, а не з площі прибудинкової території. Вказує, що площа прибудинкової території, дворів, газонів та клумб не встановлена. Не враховано зміну сходових клітин. Вказує також, що тариф на відходи включає чинник про кількість проживаючих осіб, проте не ураховано, що інші відповідачі у квартирі не проживають, хоча суд цей факт установив.

Посилається на занедбаний стан прибудинкової території та її локальні пошкодження.

Зазначає про невідповідність вимогам закону фінансових документів, якими позивач доводить свої вимоги.

Посилається на те, що в суді розглядається справа про законність перебування на посаді голови правління ЖБК ОСОБА_4., а відтак і про законність підписаних нею документів, що фігурують у цій справі. Окрім того, на момент подання цієї позовної заяви її повноваження припинились у зв"язку із закінченням терміну перебування на посаді.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ЖБК "Академічний-15" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про солідарне стягнення з відповідачів 42159,41 грн. та з ОСОБА_1. 6011,63 грн.

В апеляційній скарзі посилається на безпідставність висновку суду про те, що оскільки ОСОБА_2., ОСОБА_3 тривалий час не проживають на території України, то сума боргу за постачання гарячої та холодної води, водовідведення обраховується на одну особу. Зазначає, що підставою для не нарахування за такі послуги є заява споживача про тимчасову відсутність, подання якої передбачено п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Заяви цих відповідачів від 01 грудня 2006 року про припинення нарахувань плати за ЖКП вважає такими, що їх не можна брати до уваги, оскільки оригінали цих заяв відповідачем не надавались, їх копії були надані у ЖБК тільки у 2011 році. Окрім того, до заяв не долучено доказів про не проживання у цій квартирі. При цьому рішенням суду відповідальність покладено на всіх відповідачів за іншими витратами.

Вказує, що та обставина, що з березня 2012 року по квітень 2013 року плата за водопостачання нараховувалась на одну особу не може братися до уваги при вирішенні всіх обставин справи.

Посилається на необґрунтовану відмову суду у стягнення боргу за договором реструктуризації з ОСОБА_1.

Посилається на відсутність обґрунтованих мотивів стосовно відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних на підставі Закону України "Про індексацію доходів населення", в той час як такі вимоги заявлені на підставі ст.625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ЖБК "Академічний-15" ОСОБА_1 посилається на її необґрунтованість. Зазначає, що за договором реструктуризації ним сплачено більшу суму, а на момент подачі позову умови цього договору ним виконувались та відповідач фактично заявляє про стягнення надмірної суми.

Щодо заяв від 01 грудня 2006 року зазначає, що 15 січня 2007 року оригінали цих заяв передані в ЖБК, про що на їх копіях міститься відмітка. У 2011 році ЖБК повідомило про відсутність таких заяв, після чого ОСОБА_1. вони надані повторно у копіях.

В період, за який нарахована заборгованість, ОСОБА_2. перебувала в Україні 5 діб, а ОСОБА_3 14 діб. Обставина їхнього не проживання в інший період підтверджена документально матеріалами справи.

Посилається на відсутність підстав для застосування ст.625 ЦК України унаслідок відсутності між сторонами укладеного договору про надання послуг.

Вказує також на застосування тарифів КМДА, які визнані нечинними.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст.369 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що відповідачам на праві власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 та відповідачі перебувають на реєстраційному обліку за вказаною адресою.

Житловий будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться квартира відповідачів, перебуває на обслуговуванні у ЖБК "Академічний-15".

Згідно рішення зборів уповноважених членів ЖБК «Академічний-15» від 22 червня 2011 року створено фонд внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території, штату кооперативу, преміювання членів правління та уповноважених і встановлено з 01 червня 2011 року суму внеску для власників чотирикімнатних квартир - 30 грн., а також прийнято рішення про розмір внесків на проведення капітального та поточного ремонту житлового будинку в сумі 10 грн.

03 лютого 2012 року між ЖБК «Академічний-15» та ОСОБА_1. укладено Договір №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, за умовами якого кооператив надав розстрочку на погашення заборгованості, що виникла станом на 01 червня 2011 року у розмірі 10732,62 грн., яку відповідач ОСОБА_1 зобов'язався погасити шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 180 грн. до 2016 року. Строк дії договору визначено з 03 лютого 2012 року до моменту повного погашення споживачем заборгованості, при цьому обов'язок по сплаті щомісячних платежів визначено до грудня 2016 року.

Відмовляючи у стягнення коштів за договором реструктуризації, суд першої інстанції виходив з того, що з вимогами позивач звернувся в квітні 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору, доказів на розірвання договору не надано. При цьому обов"язок зі сплати цих коштів взяв на себе ОСОБА_1, а не всі власники. Окрім того, оскільки договір реструктуризації охоплює період по 01 червня 2016 року, то інші відповідачі не несуть відповідальності за цей період. Окрім того, суд послався на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі №756/13405/15-ц, яким частково задоволено вимоги у спорі між тими ж сторонами, вказавши на відсутність доказів щодо неврахування боргу за договором реструктуризації при розгляді цієї справи.

Щодо періоду з 01 червня 2011 року по 01 лютого 2014 року суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення витрат на утримання будинку в сумі 8718,72 грн., за централізоване опалення в сумі 6778,68 грн., що нараховані, виходячи із загальної площі квартири, суми внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території, штату кооперативу, преміювання членів правління, а також на проведення капітального та поточного ремонту, що встановлених зборами уповноважених членів кооперативу, у розмірі 1280 грн., та 3% річних у сумі 1551,68 грн.

При цьому суд установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2. тривалий час проживають в США, заявами (копіями) від 01 грудня 2006 року вони повідомили ЖБК про припинення плати з 01 грудня 2006 року, періодично мало місце нарахування цих витрат на одну особу, а відтак згідно із пп.6 п.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є підстави для несплату вартості житлово-комунальних послуг за гаряче водопостачання, водовідведення гарячої води, холодне водопостачання за період відсутності, суд здійснив перерахунок заборгованості по оплаті гарячого водопостачання, водовідведення гарячої води, холодного водопостачання за період з 01 червня 2011 року по 01 лютого 2014 року з розрахунку, що в даній квартирі проживає одна особа (ОСОБА_1) та вирішив стягнути заборгованість за вказаний період за гаряче водопостачання 1779,52 грн., водовідведення гарячої води 170,24 грн., холодне водопостачання 616 грн.

Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат, суд вказав на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про індексацію доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, проте цей поріг перевищено не було.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія повністю погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 64 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно із статтею 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтю 179 ЖК Української РСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі №6-59цс13.

З матеріалів справи убачається,що відповідачі в рівних частках є співвласниками квартири, стосовно оплати житлово-комунальних послуг за яку виник спір, та всі перебувають на реєстраційному обліку за відповідною адресою цього помешкання, відтак несуть обов"язок по оплаті житлово-комунальних послуг в рівних частках.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ЖБК "Академічний-15" в тій частині, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що оскільки ОСОБА_2., ОСОБА_3 тривалий час не проживають на території України, то сума боргу за постачання гарячої та холодної води, водовідведення обраховується на одну особу.

Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, підставою для зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності є письмова заява споживача та офіційний документ, що підтверджує його відсутність.

В матеріалах справи відсутні докази про звернення безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_3. до позивача із відповідними заявами з додаванням підтверджуючих офіційних документів. При цьому копії заяв від 01 грудня 2006 року не засвідчені з оригіналом, на заявах не убачається наявність особистого підпису заявника, а часовий проміжок між датою, зазначеною на заявах (01 грудня 2006 року) та періодом, щодо якого вирішується спір (червень 2011 року - січень 2014 року) є значним.

За таких обставин самі по собі відомості про перебування цих відповідачів за межами України, а також нарахування плати в період з березня 2012 року по квітень 2013 року на одну особу (без вказівки кого саме) не дають підстав для зменшення розміру плати за вказані послуги в інші періоди.

Відтак цивільно-правова відповідальність за заборгованість по житлово-комунальним послугам, що виникла в період з червня 2011 року по січень 2014 року, покладається на трьох власників в рівних частках.

Перевіряючи нарахування суми заборгованості за період з червня 2011 року по січень 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до даних, зазначених у розрахунку боргу за період з 2010 року по 2014 року, наданого позивачем, за послуги з утримання будинків і прибудинкової території визначено тариф у розмірі 3,41 грн., що затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 січня 2011 року №75.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, позов задоволено частково: визнано незаконними та скасовано оскаржені розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2010 року №№ 978, 979, 980, 981; від 30 вересня 2009 року №1141; від 15 жовтня 2009 року №№ 1192, 1193; від 17 листопада 2009 року №1292, від 30 листопада 2009 року №№ 1332, 1333, 1334, 1335; від 30 березня 2010 року №91; від 31 травня 2010 року №392; від 24 грудня 2010 року №1164; від 29 грудня 2010 року № 1221, 1222; від 30 грудня 2010 року №1241; від 25 січня 2011 року №№ 75, 80; від 25 січня 2011 року №80, від 27 січня 2011 року №№ 99, 101; від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859. В задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року залишено без змін.

Відтак колегія суддів при розрахунку заборгованості виходить із тарифу за послуги з утримання будинків і прибудинкової території визначено тариф у розмірі 2,48 грн. (відповідно сума в місяць 198,15 грн.), що діяв до зміни відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 січня 2011 року №75, яке скасовано.

Колегія враховує оплату за житлово-комунальні послуги відповідно до квитанцій від 29 листопада 2011 року в сумі 200 грн., від 28 грудня 2011 року в сумі 300 грн., від 31 січня 12 року в сумі 400 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 2 а.с.108-109), проте в розрахунку боргу, виконаного позивачем, про врахування цих сум не зазначено.

Окрім того, колегія враховує перерахунок сум, про що зазначено у розрахунку, виконаного позивачем, а саме в серпні 2012 року -19,66 грн., в травні 2013 року -27,87 грн., в червні 2013 року -27,87 грн., липні 2013 року -135,63 грн.

Вирішуючи питання про розрахунок заборгованості за період з червня 2011 року по січень 2014 року, колегія суддів не враховує в цей розрахунок суму боргу за Договором №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка підлягає обрахуванню окремо.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги ЖБК "Академічний-15" в частині стягнення суми заборгованості з урахуванням частини 2 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції на положення Закону України "Про індексацію доходів населення" є помилковим, оскільки цей Закон до правовідносин сторін не застосовується.

Відтак правильним є такий розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та вказаних вище чинників:

2011боргінфляційні втрати3% річнихчервень726,38706,51118,16липень726,38725,39116,31серпень726,38731,22114,45вересень726,38729,76112,66жовтень726,38729,76110,81листопад526,38527,7879грудень426,38425,8162,91всього4584,664576,23714,3 2012боргінфляційні втрати3% річнихсічень326,38324,6447,33лютий726,38719,61103,6березень566,32557,6779,33квітень566,32557,6777,94травень566,32561,0576,5червень566,32564,4575,11липень318,33318,5541,41серпень298,67300,6738,09вересень318,33319,8339,82жовтень386,44388,2647,35листопад650,6365578,13грудень684,6686,4580,47всього5975,045953,85785,08 2013боргінфляційні втрати3% річнихсічень838,15837,0796,38лютий757,87758,4185,41березень826,89827,4891,08квітень579,87580,2862,44травень450,82450,2447,39червень450,82450,2446,28липень343,06343,3134,35серпень478,69485,7846,71вересень478,69485,7845,52жовтень540,65544,3250,04листопад746,15748,2367,22грудень854,11847,9874,77всього7345,777359,12747,592014боргінфляційні втрати3% річнихсічень836,42827,0971,09всього836,42827,0971,09всього за період 18741,8918716,292318,06

При цьому колегія зазначає, що розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, є помилковим, оскільки нарахування слід проводити за кожним місячним платежем окремо. Проте колегія суддів при вирішення питання про стягнення суми боргу, виходить із визначеної позивачем суми інфляційних втрат 17637,64 грн., ураховуючи, що сума 18716,29 грн. виходить за межі позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідачів на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за період з червня 2011 року по січень 2014 року підлягає сума боргу 18741,89 грн., інфляційні втрати 17637,64 грн., 3% річних 2318,06 грн., а всього 38697,59 грн. в рівних частках, тобто по 12899,20 грн. з кожного.

В частині вирішення питання про стягнення заборгованості за Договором №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03 лютого 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів уважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що факт звернення позивача до суду із цими вимогами в квітні 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору (до 01 червня 2016 року) та відсутність доказів про розірвання договору є підставою для задоволення вимог в цій частині, такі обставини не спростовують доводів позивача про наявність заборгованості за цим договором та його неналежне виконання відповідачем ОСОБА_5

При цьому суд не обмежений вимогами позивача про солідарне стягнення заборгованості за договором з усіх відповідачів та не позбавлений можливості покладення відповідальності за невиконання умов договору на сторону цього договору, а саме на відповідача ОСОБА_5

Посилання суду першої інстанції на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі №756/13405/15-ц, яким частково задоволено вимоги у спорі між тими ж сторонами, також є безпідставним, оскільки постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року вказане рішення , а також ухвала Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підтвердження факту сплати за Договором №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03 лютого 2012 року відповідачем ОСОБА_1. надано ряд квитанцій за період з лютого 2012 року по січень 2015 року на загальну суму 6661 грн. (том 2 а.с.107, 144-148). Доказів на спростування таких оплат позивачем не надано.

Відтак стягненню з відповідача ОСОБА_1. на користь позивача за цим Договором підлягає сума 4071 грн. (10732- 6661=4071).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. в частині неналежного надання послуг, зокрема, занедбаний стан прибудинкової території та її локальні пошкодження, не є підставою для звільнення від оплати послуг в повному обсязі у відповідності до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції на час спірних правовідносин, а може бути підставою для зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі у порядку, визначеному законодавством.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. в частині припинення повноважень голови правління ЖБК ОСОБА_4 відхиляються колегією суддів, оскільки згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ЖБК "Академічний-15" значиться ОСОБА_4., інших відомостей матеріали справи не містять, а доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. в тій частині, що справу розглянуто без повідомлення інших відповідачів про судові засідання 03 квітня та 14 травня 2018 року, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Повідомлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. , які є громадянами США, судом першої інстанції було здійснено з урахуванням застереження США до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року, згідно якого не заборонено та дозволено на території США так зване «неформальне вручення» шляхом передачі документів через співробітників відповідної дипломатичної або консульської місії в США, шляхом поштової пересилки або персональної доставки за умови, що до отримувача не застосовується примус і таке вручення є належним за законодавством відповідної держави. Послідовність таких дій суду першої інстанції із викладенням мотивів застосування цього порядку достатньо повно аргументовано в судовому рішенні.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за період з червня 2011 року по січень 2014 року з ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. по 12899,20 грн. з кожного, а також в рахунок погашення заборгованості за Договором №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03 лютого 2012 року з ОСОБА_1. 4071 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції задоволено 88,7794% від заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду першої інстанції за подання позову підлягало сплаті та сплачено 1378 грн., відповідно 88,7794% від яких становить 1223,38 грн.

При зверненні до суду апеляційної інстанції за подачу апеляційної скарги позивачем підлягало сплаті та сплачено 2067 грн., відповідно 88,7794% від яких становить 1835,07 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог складає 42768,60 грн., з яких 39,6791% припадає на ОСОБА_1., а 60,3208% на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто по 30,16045% на кожну.

З урахуванням наведено пропорційний розподіл судових витрат є таким:

з ОСОБА_1. підлягає стягненню в рахунок відшкодування судових витрат за подачу позову 485,43 грн. та за подачу апеляційної скарги 728,14 грн., а всього 1213,57 грн.;

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. в рахунок відшкодування судових витрат за подачу позову по 368,98 грн. з кожної та за подачу апеляційної скарги по 553,46 грн. з кожної , а всього по 922,44 грн. з кожної.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1. за подачу апеляційної скарги, розподілу не підлягає з огляду на зміст ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" в рахунок погашення заборгованості за період з червня 2011 року по січень 2014 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 12899,20 грн. з кожного.

Стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" в рахунок погашення заборгованості за Договором №21 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03 лютого 2012 року з ОСОБА_1 4071 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" в рахунок відшкодування судових витрат за подачу позову 485,43 грн. та за подачу апеляційної скарги 728,14 грн., а всього 1213,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-15" в рахунок відшкодування судових витрат за подачу позову по 368,98 грн. з кожної та за подачу апеляційної скарги по 553,46 грн. з кожної, а всього по 922,44 грн. з кожної.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

В.В. Соколова