Постанова № 76347354, 05.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1390/18 Провадження № 22-ц/795/1030/2018 Головуючий у I інстанції - Бараненко С. М. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Остерська квартирно-експлуатаційна частина району,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Остерської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року (місце ухвалення - смт. Козелець) у справі за позовом ОСОБА_2 до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про зобов»язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2009 по 2012 проходив військову службу на різних посадах у військовій прокуратурі Деснянського гарнізону, перебуваючи на квартирному обліку у військовій частині А 0665. 11.02.2010 на підставі ордеру НОМЕР_2 отримано службове житло за адресою: АДРЕСА_1. 30.07.2015 за згодою позивача були зареєстровані ОСОБА_3 з малолітньою дитиною - ОСОБА_4

10.11.2015 позивач був знятий з реєстрації. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3, та рішенням Козелецького районного суду від 26.10.2017 визнано право користування службовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3Є та її малолітнім сином.

На даний час позивач продовжує службу в м. Києві, з 2016 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та має малолітнього сина ОСОБА_6 У зв»язку з тим, що Остерська КЕЧ району не виконує покладені на неї обов»язки щодо прийняття службового житла та видачі відповідної довідки, позивач позбавлений можливості отримати службове приміщення за місцем проходження служби та з червня 2017 року компенсацію за піднайом житла на підставі Інструкції про особливі виплати військовослужбовцям військових прокуратур грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України 14.04.2017 № 116/227.

В позові позивач просив зобов»язати Остерську КЕЧ району видати довідку (додаток 4) про здачу ОСОБА_2 службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та внести про це записи до відповідних карток обліку.

Рішенням Козелецького районного суду від 22.06.2018 позовні вимоги задоволено, зобов»язано Остерську КЕЧ району видати довідку (додаток 4) про здачу ОСОБА_2 службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та внести про це записи до відповідних карток обліку.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 22.06.2018, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права.

Незаконність оскаржуваного рішення суду заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 квартира у встановленому порядку згідно вимог Наказу МОУ № 737 від 30.11.2011 здана не була.

Наказом № 737 на КЕВ (КЕЧ) району покладений обов»язок прийняти службове житлове приміщення, який кореспондований відповідно обов»язком військовослужбовця здати відповідне приміщення. Оскільки позивачем не було вчинено дій для здачі спірної квартири, йому було відомо, що в ній зареєстровані та проживають (з його згоди, що встановлено судовим рішенням) його колишня дружина з неповнолітньою дитиною. А зняття з реєстрації в квартирі лише позивача не покладає на відповідача обов»язок прийняти таку квартиру та видати довідку (додаток 4) про її здачу.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що згідно довідки №185 від 20.07.2016 виданої Остерською КЕЧ району вбачається, що згідно ордеру № НОМЕР_2 від 11.02.2010 ОСОБА_7 отримав службову однокімнатну квартиру житловою площею 11 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

30.07.2015 в квартиру зареєструвалися: дружина - ОСОБА_3, та син дружини - ОСОБА_4

10.11.2015 ОСОБА_7 знявся з реєстрації.

На даний час в квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_3 (а.с. 25).

У довідці № 187 від 20.07.2016 виданої Остерською КЕЧ району зазначено, що ОСОБА_2 утримувану площу - окрему 1-но кімн .житл. площа - 11 кв.м. у АДРЕСА_1 не здав квартирним органам Міністерства оборони України (а.с. 23).

Рішенням Козелецького районного суду від 26.10.2017 у справі № 734/3299/17, яке вступило в законну силу, встановлено, що позивач ОСОБА_2 не проживає та не зареєстрований у спірній службовій квартирі, не є її власником або користувачем, що також свідчить про необґрунтованість його вимог про зняття з реєстрації відповідачів та їх виселення з вищезазначеної квартири (а.с. 12-14).

20.02.2016 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 (а.с. 22).

15.08.2016 відбулось засідання житлової комісії Головної військової прокуратури ГПУ на якій було вирішено відповідно до рапорту та наданих документів зарахувати на квартирний облік ОСОБА_2 із складом сім»ї 1 особа. Включити на квартирний облік з 01.11.2011 в Книгу обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання житлових приміщень в житловій комісії Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Включити в списки осіб, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень з 15.08.2016, як учасника бойових дій (а.с. 21).

Матеріали справи містять копію довідки № 18281 від 06.10.2016, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у ЖК гарнізону м. Київ, як учасник бойових дій (АТО) з 15.08.2016, номер в черзі «першочергових» (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не проживає у спірній квартирі, та позбавлений правових підстав виселити з службової квартири у АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які не є її власниками або користувачами, на підставі чого ОСОБА_2 не може отримати службове приміщення за новим місцем проходження служби та з червня 2017 року компенсацію за піднайом житла, а тому дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про здачу житлового приміщення порушують законні права позивача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду враховуючи наступне.

На момент отримання ордеру 11.02.2010 позивачем була чинна Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень затверджена наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року N 577, в подальшому наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року N 737. Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року N 737 затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Відповідно до статті 123 Житлового кодексу України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства держави. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Згідно статті 124 Житлового кодексу України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

За змістом п. п. 2.15, 3.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року N 737, у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службове жиле приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини. Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що квартира у встановленому порядку згідно вимог Наказу МОУ № 737 від 30.11.2011 здана не була, оскільки позивачем не було вчинено дій для здачі квартири.

Враховуючи викладене обґрунтування позову наявністю обов»язку передбаченого абз. 7 п. 3.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року N 737 відповідно до якого КЕВ (КЕЧ) району зобов'язаний прийняти службове жиле приміщення за актом приймання-передавання, до якого додаються дефектний акт квартири та довідка про сплату квартирної плати та комунальних послуг за останніх три місяці. Після цього військовослужбовцю видається довідка (додаток 4) про здачу жилого приміщення, крім військовослужбовців, зазначених у абзаці дев'ятому пункту 2.5 розділу II Інструкції та вносяться відповідні записи до обох примірників Карток обліку, не може бути безумовною підставою для задоволення вимог про зобов»язання видати довідку (додаток 4) про здачу ОСОБА_10 службового житла та внесення записів до відповідних карток.

Враховуючи викладене є обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивачем не було вчинено дій для здачі квартири, та йому було відомо, що в квартирі зареєстровані та проживають, за його згоди, колишня дружина з неповнолітньою дитиною. Не покладає на відповідача обов»язок прийняти квартиру та видати довідку (додаток 4) про її здачу і зняття з реєстрації в квартирі позивача.

Крім того, відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Зазначені положення судом першої інстанції не враховані, оскільки в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що не виконання зобов»язання відповідачем щодо прийняття квартири призводить до порушення прав позивача на отримання можливості отримання службового житла за місцем проходження служби та з червня 2017 року компенсації за піднайом житла на підставі Інструкції про особливості виплати військовослужбовцям військових прокуратур грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, МОУ 14.04.2017 № 116/227, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин, а саме відмови у призначенні та виплаті компенсації, як і посилання на наявність таких доказів.

З врахуванням вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов»язаних з порушенням їхніх прав. Окільки, позовні вимоги не пов'язані з порушенням прав ОСОБА_2 як учасника бойових дій, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь Остерської КЕЧ району сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1057,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 (фактично проживаючого в АДРЕСА_2, зареєстрованого по АДРЕСА_3, в/ч, м. Київ) на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (Код 07807645, смт. Десна, вул. Ювілейна, буд 3, Козелецького району, Чернігівської області, 17024) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1057,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено 10.09.2018.

Головуючий:Судді: