Рішення № 76342886, 06.09.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20435/17

н/п 2/640/1089/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Гончарові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі розмірі 1 089 662,45 грн., у тому числі 487 406,70 грн. основного боргу, 283340,68 грн. заборгованості за відсотками 318 915,07 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 червня 2014 року позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 33 000,00 доларів США в еквіваленті за комерційним курсом обміну валют, а ОСОБА_2 прийняв зобов'язання повернути ОСОБА_1 отримані грошові кошти до кінця лютого 2015 року рівними частками по 5 500 доларів США, починаючи з 30.09.2014 року.

Проте відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, оскільки не повернув позивачу позику у строк та у розмірі, визначеному домовленістю.

З долученої до цього позову боргової розписки вбачається, що розмір позики виражено в іноземній валюті. Проте, незважаючи на те, що законодавство України допускає визначення сторонами в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті (ч. 2 ст. 533 ЦК України), відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

З відомості про внесення грошових коштів за розпискою (оригінал відомості знаходиться у позивача, а її копія додається до позовної заяви) вбачається, що з отриманих у позику 33 000 доларів США на день подання цього позову відповідач повернув позивачу лише 4 500 доларів США.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою позики станом на 27.12.2017 року складає 487 406,70 грн.

Станом на день подання цього позову (на 27.12.2017 року) заборгованість по процентам за користування грошовими коштами складає 283 340,68 грн.

Станом на день подання цього позову (на 27.12.2017 року) сума інфляційних втрат позивача від знецінення грошових коштів складає 318 915,07 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 на день подання цієї позовної заяви складає 1 089 662,45 грн. з яких 487 406,70 грн. основного боргу, 283 340,68 грн. заборгованість по відсотках та 318 915,07 грн. інфляційних, у зв»язку з чим просить стягнути вищезазначену суму, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання з»явився , позов підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з»явився , надав відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що між відповідачем та позивачем не укладався договір позики, про який зазначається в позовній заяві та кошти за розпискою не передавалися. У зв'язку з тим, що в розписці, на яку Позивач посилається, прописано суму в розмірі 33 000 доларів США, то даний правочин мав укладатися в письмовій формі. Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У даному випадку правочин не вчинявся в письмовій формі, Позивач і Відповідач не укладали Договору позики. Зазначає, що розписка не може прирівнюватися до письмової форми договору позики. Розписка, яка додана до позовної заяви, не відповідає вимогам, що пред'являються до письмової форми правочину, викладеним у ст. 207 ЦК України. Сторонами договору позики є позикодавець і позичальник, а тому договір позики має підписуватися позикодавцем та позичальником.

Тобто, будучи способом фіксації дійсного волевиявлення сторін договору, письмова форма договору повинна містити підписи всіх його сторін (ч. 2 ст. 207 ЦК України). Розписка, яка додана дд позовної заяви, містить підпис лише Позичальника (Відповідача), та не містить підпису Позивача. Таким чином, розписка від 25.06.2014 не відповідає вимогам, які встановлено до письмової форми правочину.

Отже, у зв'язку з тим, що договір позики між Позивачем і Відповідачем не укладався в письмовій формі, а розписка від 25.06.2014 не відповідає вимогам, які встановлено до письмової форми правочину, то Відповідач заперечує існування договору позики та існування будь-якої заборгованості перед Позивачем.

Також , враховуючи те, що Договір позики між позивачем та відповідачем не укладався, то для сплати процентів за договором немає законних підстав.

Окрім того, зазначає, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, на підставі вище викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Всебічно, об'єктивно, повно, безсторонньо та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі письмові докази та пояснення учасників провадження, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний їхній зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.

25 червня 2014 року позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 33 000,00 доларів США в еквіваленті за комерційним курсом обміну валют, а ОСОБА_2 прийняв зобов'язання повернути ОСОБА_1 отримані грошові кошти до кінця лютого 2015 року рівними частками по 5 500 доларів США, починаючи з 30.09.2014 року, що підтверджується розпискою, аркуш справи 7, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Правова позиція з цього питання висловлена ВСУ у справі за № 6-2134цс15 від 21.12.2016 року .

Офіціальний курс НБУ гривні до долару США на 07.09.2018 складає 2822.4632 грн. за 1 долар США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав свої забов»язання у розмірі 4500 дол.США, що підтверджується відомістю внесення грошових коштів, аркуш справи 8, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача (33,000-4500)= 28500 тисяч доларів США.

Таким чином, сума заборгованості з урахуванням офіційного курсу НБУ гривні до долару США на 07.09.2018 року складає: 28500 тисяч доларів США, що еквівалентно (вісімсот чотири тисячі двісті сімдесят гривень) .

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що умовами договорами позики, укладеними між позивачем та відповідачем не було встановлено розмір процентів, тому суд вважає вірним розрахунок позивача щодо розміру процентів, виходячи з рівня облікової ставки Національного банку України за період користування сумою позики з 30 вересня 2014 року по 27 грудня 2017 року, що складає 283340,68 грн. виходячи з наступного:

з 30.09.2014 року по 15.10.2014 року сума процентів складає 365,86 (712260,60 х 12,5% : 365 дн. х 15 дн.).

з 15.10.2014 року по 21.10.2014 року сума процентів складає 133,04 (64744,60 х 12,5% : 365 дн. х 6 дн.).

з 21.10.2014 року по 30.10.2014 року сума процентів складає 179,60 (58269,30 х 12,5% : 365 дн. х 9 дн.).

з 30.10.2014 року по 31.10.2014 року сума процентів складає 17,74 (51792,90 х 12,5% : 365 дн. х 1 дн.).

з 31.10.2014 року по 11.11.2014 року сума процентів складає 463,44 (123021,75 х 12,5% : 365 дн. х 11 дн.).

з 11.11.2014 року по 13.11.2014 року сума процентів складає 73,46 (107250,35 х 12,5% : 365 дн. х 2 дн.).

з 13.11.2014 року по 19.11.2014 року сума процентів складає 229,33 (99650,30 х 14% : 365 дн. х 6 дн.).

з 19.11.2014 року по 27.11.2014 року сума процентів складає 301,18 (98153,61 х 14% : 365 дн. х 8 дн.).

з 27.11.2014 року по 30.11.2014 року сума процентів складає 106,06 (92166,85 х 14% : 365 дн. х 3 дн.).

з 30.11.2014 року по 01.12.2014 року сума процентів складає 2074,85 (174498 х 14% : 365 дн. Х 31 дн.).

з 01.12.2014 року по 12.12.2014 року сума процентів складає 704,48 (166969,80х 14% : 365 дн. Х 11 дн.).

з 12.12.2014 року по 31.12.2014 року сума процентів складає 1159,57 (159114,45 х 14% : 365 дн. Х 19 дн.).

з 31.12.2014 року по 31.01.2015 року сума процентів складає 2923,16 (245841,75 х 14% : 365 дн. Х 31 дн.).

з 31.01.2015 року по 06.02.2015 року сума процентів складає 770,29 (334709,65 х 14% : 365 дн. Х 6 дн.).

з 06.02.2015 року по 28.02.2015 року сума процентів складає 3755,17 (334709,65 х 19,5% : 365 дн. Х 21 дн.).

з 28.02.2015 року по 03.03.2015 року сума процентів складає 1041,58 (487406,70 х 19,5% : 365 дн. Х 4 дн.).

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року сума процентів складає 70507,05 (487406,70 х 30% : 365 дн. Х 176 дн.).

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року сума процентів складає 10095,33 (487406,70 х 27% : 365 дн. Х 28 дн.).

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року сума процентів складає 61399,89 (487406,70 х 22% : 365 дн. Х 209 дн.).

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року сума процентів складає 8880,15(487406,70 х 19% : 365 дн. Х 35 дн.).

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року сума процентів складає 6489,85 (487406,70 х 18% : 365 дн. Х 27 дн.).

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року сума процентів складає 7711,71 (487406,70 х 16,5% : 365 дн. Х 35 дн.).

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року сума процентів складає 10142,07 (487406,70 х 15,5% : 365 дн. Х 49 дн.).

з 16.09.2016 року по 27.10.2016 року сума процентів складає 18227,67 (487406,70 х 15% : 365 дн. Х 91 дн.).

з 28.10.2016 року по 13.04.2017 року сума процентів складає 31407,69 (487406,70 х 14% : 365 дн. Х 168 дн.).

з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року сума процентів складає 7291,07 (487406,70 х 13% : 365 дн. Х 42 дн.).

з 26.05.2017 року по 26.10.2017 року сума процентів складає 25538,78 (487406,70 х 12,5% : 365 дн. Х 153 дн.).

з 27.10.2017 року по 14.12.2017 року сума процентів складає 8833,41 (487406,70 х 13,5% : 365 дн. Х 49 дн.).

з 15.10.2017 року по 27.12.2017 року сума процентів складає 2517,16 (487406,70 х 14,5% : 365 дн. Х 13 дн.).

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Верховний Суд зазначає, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

До такого ж висновку приходить Верховний Суд і в постанові від 26.06.2018 по справі № 520/16692/16-ц,де зазначено, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Тому в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 318915,07 грн. слід відмовити

На підставі зазначеного, та оскільки судом встановлено, що між сторонами існували договірні зобов'язання, пов'язані з позикою грошей, то позивач правомірно просить стягнути борг, що є неповернутим, бо в цьому є вина відповідача та суд приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми боргу, та процентів, в іншій частані слід відмовити.

Судом встановлено, що в договорі позики грошових коштів встановлений екв. 29,500 (двадцять дев»ять тисяч п»ятсот ) доларів США, тому суд стягує з відповідача еквівалент вказаної суми у гривні.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 141, 244-245, 259 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 заборгованість за договором позики в розмірі 1087610,68 гривень, з яких сума основного боргу - 804270 гривень, проценти - 283340,68 гривень.

Стягнути ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 витрати на оплату судового збору у сумі 8000 (вісім тисяч гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.09.2018 року.

Суддя Д.В. Нев'ядомський