Постанова № 76341325, 10.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5184/18

Номер справи місцевого суду: 520/16000/17

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 року (суддя Пучкова І.М.),

встановив:

У грудні 2017 року ОК «МЖСТ ДОМ» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті відповідачем комунальні послуги за період з 01.02.2017 року по 30.11.2017 року у сумі 8778,11 грн., посилаючись на те, що відповідач не сплачує вартість наданих житлово-комунальних послуг.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 року позовну заяву ОК «МЖСТ ДОМ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг 8278,11 грн., яка складається з: послуг з утримання будинку та прибудинкової території - 2467,50 грн., боргу з опалення - 4314,27 грн., інфляційних втрат - 352,25 грн., пені за кожен день прострочення - 1056,27, три відсотки річних - 86,82 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг склалися правовідносини, які є грошовим зобов'язанням. Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якій кореспондується право вимоги кредитора про оплату наданих послуг.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового, про відмову у задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не погоджується з судовим рішенням, оскільки ОК «МЖСТ ДОМ» не є належним позивачем, він не є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 та примушує її до отримання комунальних послуг, які вона не бажає отримувати.

На вказану апеляційну скаргу позивачем був поданий відзив, в якому, посилаючись на невиконання відповідачем існуючих укладених договорів, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, судове рішення залишити без змін.

Оскільки ціна позову у справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 176 200 грн), дана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 3 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 31 січня 2005 року, виданого Виконкомом Одеської міської ради, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, і є споживачем комунальних послуг, що надаються їй, як власникові і мешканцю зазначеної квартири і будинку.

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1, перебуває в управлінні ОК «МЖСТ ДОМ». Кооператив виконує функції замовника для виконання робіт з утримання і ремонту житлового фонду будинку, нежитлових приміщень і прилеглих територій, інженерного обладнання будинку, укладає договори з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго-, водопостачальними та іншими спеціалізованими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення будинку і прилеглої території. Оплату наданих житлово-комунальних послуг споживачі повинні вносити на рахунок ОК «МЖСТ ДОМ».

З 01.02.2017 року по 30.11.2017 року відповідач не сплачує регулярно і в повному обсязі надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, з опалення, постачання холодної та гарячої води, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 8278,11 грн., з яких борг за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складає 2467,50 грн., борг з опалення складає 4314,27 грн., інфляційні втрати - 352,25 грн., пеня за кожен день прострочення - 1056,27, три відсотка річних - 86,82 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2017 року за заявою ОСОБА_2 скасовано судовий наказ від 11.01.2017 року про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги через наявність спору між сторонами.

Як встановлено рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2015 року, багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 було збудовано у дві черги Молодіжним житлово-будівельним кооперативом «МЖСТ ДОМ».

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 18 листопада 2004 року, свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29 грудня 2003 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 є МЖБТ «ДОМ».

10 січня 2011 року між МЖБТ «ДОМ» та ОК «МЖСТ ДОМ» був укладений договір про спільну діяльність, згідно з яким сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль спільно діяти для досягнення спільної господарської мети з експлуатації будівель (далі - будівлі), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 а також надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків.

На підставі цього договору ОК «МЖСТ ДОМ» почало у січні 2011 року надавати житлово-комунальні послуги мешканцям будинку АДРЕСА_1

У зв'язку з проведенням процедури ліквідації Молодіжне житлово-будівельне товариство «ДОМ», в особі ліквідаційної комісії товариства здійснило передачу будинку АДРЕСА_1 на баланс ОК «МЖСТ ДОМ».

На виконання вимог «Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1521, комісією у складі: Голови комісії - Голови ОК «МЖСТ ДОМ» ОСОБА_5 та членів комісії: ОСОБА_4 - Голови ліквідаційної комісії «МЖСТ ДОМ», ОСОБА_6 - члена учасника ОК «МЖСТ ДОМ», ОСОБА_7 - керуючого справами ОК «МЖСТ ДОМ», було складено Акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 15 травня 2014 року.

Зазначений правочин був оскаржений мешканцями будинку в судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з передачі МЖБТ «ДОМ» будинку АДРЕСА_1, на баланс обслуговуючому кооперативу «МЖСТ ДОМ» відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

15.05.2012 року між ОК «МЖСТ ДОМ» і ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води.

За умовами зазначених договорів, ОК «МЖСТ ДОМ» зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з опалення, постачання холодної та гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2016 року № 309 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2014 року № 351 «Про встановлення для населення тарифів на теплову енергію та послуги опалення й гарячого водопостачання, що надаються даховою котельнею обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» для будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено нові тарифи на житлово-комунальні послуги з опалення у розмірі 20,72 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м опалюваної площі на місяць в опалювальний період.

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 має модульну котельну установку системи «Укрінтерм». За договором, укладеним між ПАТ «Одесагаз» і ОК «МЖСТ ДОМ», ПАТ «Одесагаз» надає послуги ОК «МЖСТ ДОМ» з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. На підставі зазначеного договору, статуту і договору про надання послуг, укладеного між кооперативом та відповідачем кооператив надає, а відповідач споживає послуги з опалення квартири, постачання гарячої води. Ці послуги ОСОБА_2 також не сплачує з 01.02.2017 року по 30.11.2017 року і має заборгованість в сумі 4314,27 грн.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.11.2014 року № 353 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 для ОК МЖСТ «ДОМ» було встановлено тариф за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за 1 кв. м на місяць (у грн. з ПДВ) у розмірі 3,520 грн.

За період з 01.02.2017 року по 30.11.2017 року відповідач споживає послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, проте їх не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2467,50 грн.

Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені в Законі України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачається відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Як зазначив ВСУ, зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов'язанням.

Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якій кореспондується право вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст.625 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до положень викладених у пункті 10 ч.3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не є належним позивачем, він не є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 та примушує її до отримання комунальних послуг, які вона не бажає отримувати, спростовуються матеріалами справи, тому є необґрунтованими.

Отже, судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10.09.2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець