Постанова № 76341312, 07.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5324/18

Номер справи місцевого суду: 521/5589/17

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця в цивільній справі за скаргою АТ «РОДОВІД БАНК» до Державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській області Щербакова Ю.С., заінтересована особа: ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до суду зі скаргою на дії старшого Державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербакова Ю.С. ( а.с. 1-5).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року в задоволені скарги АТ «Родовід Банк» було відмовлено (а.с. 50-52).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою 12 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» засобами поштового зв'язку направили до суду апеляційну скаргу. Зокрема, апелянт вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням матеріального та процесуального права, із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з таких підстав. Відповідно до ч.8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Суд не надав належної оцінки факту відомостей про проведення державним виконавцем таких перевірок за вказаною періодичністю. Апелянт вважає, що викладене у сукупності вказує на те, що державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербаковим Ю.С. по виконавчому провадженню №51238216 постанова про повернення виконавчого документа винесена передчасно, і що вказане підтверджує факт його бездіяльність, що в свою чергу вказує на його упередженість та безвідповідальне ставлення до покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов'язків. Оскільки державний виконавець недбало поставився до своїх прямих обов'язків, які були покладені на нього, то вказане призвело до порушення прав АТ «Родовід Банк» Тому апелянт просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу АТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області Щербакова Ю.С. в повному обсязі (а.с.56-62).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Апелянт разом з апеляційною скаргою подав до суду клопотання про розгляду справи без участі представника (а.с. 64). Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що з копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 51238216 вбачається, що державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Щербаковим Ю.С. здійснені усі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому суд вважав за необхідне у задоволені скарги ПАТ «РОДОВІД БАНК» відмовити.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними в зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи в процесі розгляду справи судом першої інстанції витребувались матеріали виконавчого провадження № 51238216 (а.с. 17, 18-41). З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 19.05.2016 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Щербаковим Ю.С. було відкрито виконавче провадження № 51238216 за виконавчим листом № 2-6699/11, виданим 09.04.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси (а.с. 25). 13.06.2016 року державний виконавець направив запит до Територіального сервісного центру МВС України щодо інформації про транспортні засоби ОСОБА_3 (а.с. 27), 17.06.2016 року у відповідь на який отримали інформацію, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані (а.с. 28). Відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області боржник зареєстрованою чи знятою з реєстрації в м. Одесі та області не значиться (а.с. 29). Крім того, згідно з відповідями № 1017795450 від 30.05.2016 року від Державної податкової служби України інформація щодо суд доходу боржника відсутня, та № 1017769955 від 27.05.2018 року від Пенсійного фонду України інформація щодо отримання боржником пенсії не знайдена, та № 1017773758 від 27.05.2016 року інформація про останнє місце роботи не знайдена (а.с. 30,31,32). Відповідно до акту державного виконавця від 14.09.2016 року встановлено, що за виходом за адресою боржника його не виявлено, а його місце знаходження не встановлено (а.с. 37). 04.10.2016 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з тим, що в результаті вжитих заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника, майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено, в зв'язку з чим виконати вимоги виконавчого документу без безпосередньої участі боржника не представляється можливим (а.с. 38).

Як було вище зазначено, не погоджуючись з діями державного виконавця стягувач звернувся до суду з відповідною скаргою, яку обґрунтовував тим, що державним виконавцем не були здійснені всі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець недбало поставився до своїх прямих обов'язків, що призвело до порушення прав стягувача.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Вказане положення конвенції розповсюджується і на юридичних осіб. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс. Згідно із запропонованим Європейським судом з прав людини підходу до обов'язковості виконання рішення суду слід зауважити, що розглядаючи скаргу слід враховувати не тільки гарантовані законом права скаржника - боржника по справі, але й інтереси кредитора, які також захищаються національним законом, та які є рівними учасниками відносин, щодо виконання судового рішення.

Статтею 129.1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення. За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, діючого на момент здійснення відповідної процесуальної дії, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Стаття 11 цього Закону встановлює обов'язки державного виконавця та визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Крім того, згідно з ч. 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що частина 8 статті 52 зазначеного Закону встановлює, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З наведених норм слідує, що суд першої інстанції, вирішуючи справу за скаргою на дії державного виконавця, повинен був повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для справи, та належним чином проаналізувати посилання сторін, а також матеріали, які містяться в справі та були витребувані судом, в системному зв'язку з діючими нормами національного процесуального законодавства, та нормами міжнародного права, які регламентують та забезпечують стадію виконання судового рішення.

Таким чином, враховуючи вище наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а судом першої інстанції були неповно досліджені обставини, що мають значення для справи та обґрунтування заявника, апеляційний суд, на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу та передає питання для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця - скасувати, справу передати для продовження розгляду.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

07.09.2018 року м. Одеса