Рішення № 76340636, 10.09.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/18658/17

Провадження №2/521/1264/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі, про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди, уточнивши який, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» Кузар О.В. від 09.10.2017 р. №01/7-8к у частині оголошення догани лікарю - анестезіологу відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_1; поновити строк на оскарження наказу від 15.05.2017 р. № 40-кп в частині переведення лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 на посаду лікаря-анестезіолога стажиста; визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» Кузар О.В. від 15.05.2017 р. №40-кп у частині переведення лікаря - анестезіолога ОСОБА_1 на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 р. по 16.11.2017 р.; визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» Кузар О.В. від 16.11.2017 р. №79-кз-1 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст.40 КЗпП України; стягнути з Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2017 р. по день фактичного поновлення на роботі, а також стягнути з Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 110 000,00 (сто десять тисяч) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.Свій позов обґрунтовує тим, що наказом №01/7-8к головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» від 09.10.2017 року йому, лікарю-анестезіологу відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії Іллічівської лікарні, оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання стандартів надання медичної допомоги. Позивач зазначає, що в оскаржувальному наказі вказано, що дисциплінарне стягнення на нього накладене на підставі Акту службового розслідування від 29.09.2017 року, однак, ні в Акті, ні в наказі не вказано, які саме трудові обов'язки він порушив, яких саме стандартів надання медичної допомоги не дотримався. З вказаним наказом не згоден, вважає, що він не вчиняв будь-яких порушень трудової дисципліни, не порушував стандарти надання медичної допомоги, у зв'язку з чим у головного лікаря Іллічівської лікарні були відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. З листопада 2014 року ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії Іллічівської лікарні та за цей час не мав жодного дисциплінарного стягнення, свої трудові обов'язки та нормативні акти МОЗ України, у тому числі стандарти надання медичної допомоги, знає та виконує належним чином. 04.09.2017 року приблизно о 10:00 годині завідуючий відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії Іллічівської лікарні ОСОБА_4 направив його у відділення гінекології для огляду пацієнтки ОСОБА_5 для анестезіологічного забезпечення ургентної операції, яка звернулася до Іллічівської лікарні 30.08.2017 року самостійно та була госпіталізована у гінекологічне відділення з діагнозом: аномальна маткова кровотеча, позаматкова вагітність, кіста правого яєчника, правосторонній гідросальпінкс. Після клініко-діагностичних досліджень та обстежень, 04.09.2017 року ОСОБА_5, завідуючим відділенням гінекології ОСОБА_6 та лікарем-гінекологом гінекологічного відділення ОСОБА_7 було прийняте рішення про ургентне оперативне втручання з передопераційним діагнозом: позаматкова вагітність, перекрут правих придатків. Позивач оглянув пацієнтку, опитав її, ознайомився з її медичною карткою стаціонарного хворого №9535, після чого роз'яснив ОСОБА_5 запропонований метод знеболення, можливі наслідки, та отримав від неї письмову згоду на знеболення та операційне втручання, про що були внесені відповідні записи до медичної картки. ОСОБА_5 повідомила, що хронічних захворювань у неї не має. 04.09.2017 року о 10:50 годині пацієнтка була доставлена в операційну та об 11:00 годині позивачці був введений наркоз, після чого в 11:15 годині розпочалася операція, пацієнтка була переведена у положення Тренделенбурга та в асептичних умовах пацієнтці було проведено лапароскопію та створено карбоперитоніум. Анестезіологічне забезпечення операції разом з позивачем здійснювала медична сестра - анестезистка ОСОБА_8, з якою вони проводили моніторинг тиску, пульс-аксиметрії за допомогою медичного апарату «Фаза-21» та капнографу. Об 11:36 годині у пацієнтки ОСОБА_5 сталася зупинка серцевої діяльності, після чого газ та інструменти з черевної порожнини пацієнтки були вилучені та позивачем відразу були розпочаті реанімаційні процедури, пацієнтці був введений атропін. Був викликаний завідуючий відділенням ОСОБА_4 Приблизно через 4-5 хвилин після зупинки серця до операційної був доставлений кардіомонітор, до якого була підключена пацієнтка та була зафіксована асистемія (повна відсутність серцевої діяльності). Також до реанімаційних процедур був додатково залучений лікар-анестезіолог ОСОБА_9 та був доставлений кардіограф. Реанімаційні процедури були проведені вдало і в 12 годин 03 хвилини у пацієнтки відновився серцевий ритм та були викликані консультанти Одеського центру екстреної медичної допомоги: лікар-анестезіолог ОСОБА_10 та акушер-гінеколог ОСОБА_11 ОСОБА_5 знаходилася в стані медикаментозної седації. 05.09.2017 року до 00 годин 20 хвилин ОСОБА_5 знаходилася в операційній під постійним медичним наглядом, після чого була переведена в реанімаційну палату, де перебувала до 11:00 години 07.09.2017 року. Позивач наголошує, що при проведенні службового розслідування відповідач вказав у висновку, що імовірною причиною несприятливої реакції з боку серцево-судинної та дихальної системи у хворої ОСОБА_5 були перенесена напередодні ГРВІ, нейроциркуляторна дистонія в анамнезі, карбоксиперитоніум та положення Тренделенбурга під час операції. Також комісія, яка проводила службове розслідування, вказала у акті про те, що ретельне виконання стандарту інтраопераційного моніторингу пацієнтки, а саме моніторинг оксигенації, вентиляції легень, кровообігу попереджували вказану реакцію серцево-судинної та дихальної системи, а своєчасна діагностика порушень серцевого ритму могли попередити тяжкі ускладнення. З даними висновками службового розслідування позивач не згоден за наступними підставами: операційна не обладнана кардіомонітором; у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії на час проведення ургентної операції були відсутні кардіомонітори, які могли бути використані під час операції; а він не є відповідальною особою за оснащення лікарні, зокрема операційної, тому він не мав можливості здійснити кардіомоніторинг під час операції за допомогою кардіомонітору у зв'язку з його відсутністю. Позивач зазначає, що у акті службового розслідування відповідач не вказав, на підставі чого був зроблений висновок про те, що застосування кардіомоніторингу під час операції могли попередити тяжкі ускладнення та допомогли б своєчасній діагностиці серцевого ритму, оскільки застосування кардіомонітору сприяло б кращому контролю за станом пацієнтки, але у цій конкретній ситуації порушення серцевого ритму та зупинка серця були діагностовані своєчасно, реанімаційні заходи були здійсненні своєчасно та у повному обсязі, що дозволило відновити пацієнтці серцевій ритм з поверненням до свідомості. Крім цього, після відновлення серцевої діяльності ОСОБА_5, її родичі у бесіді із завідуючим відділенням ОСОБА_4 у присутності консультантів було з'ясовано, що пацієнтка страждала сильним головним болем, епізодами підвищенням артеріального тиску до 160/90, але при підготовці до операції ОСОБА_5 приховала вказані вище хвороби, про які стало відомо вже після операції зі слів її родичів. Також, вже після операції позивачу стало відомо про те, що хвора ОСОБА_5 перед операцією приймала самостійно, без призначень лікаря, Спазмалгон. Очевидно, що якби позивачу були відомі ці обставини, то операційне втручання мало б здійснюватися без застосування положення Тренделенбурга, оскільки заповнення черевної порожнини вуглекислим газом у такому положенні (положення лежачи на спині під приблизно 45° з піднесеним по відношенню до голови тазом) могло призвести до надлишкового навантаження на серцево-судинну та дихальну систему. За таких обставин позивач вважає, що під час анестезіологічного забезпечення операційного ургентного втручання ОСОБА_5 04.09.2017 р. не порушив своїх трудових обов'язків та не порушив стандарти надання медичної допомоги. Крім цього, позивач зазначив, що з 17.05.2017 року відповідач, без його згоди, перевів його на посаду лікаря-анестезіолога стажиста до 16.11.2017 року, про що позивач не знав та його про даний перевід не було ознайомлено, з посадовою інструкції за новою посадою він також ознайомлений не був. Таким чином, за наявності такого наказу відповідач взагалі не мав права доручати його здійснювати самостійне анестезіологічне забезпечення ургентної операції.Щодо оскарження наказу про переведення на іншу посаду позивач зазначає, що Наказом №40-кп від 15.05.2017 року його було переведено з посади лікаря-анестезіолога на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ, з яким він не був ознайомлений, дізнався про нього під час отримання наказу про звільнення 17.11.2017 року, що є підставою для поновлення йому пропущеного строку на оскарження цього наказу про переведення, оскільки було здійснене без його згоди та незаконно, а також у його особовій картці відсутній запис про ознайомлення його з цим наказом, також про переведення не внесено запис до трудової книжки. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 32 КЗпП України та вимоги наказу МОЗ України від 19.12.1997 р. №359 в редакції наказу від 02.10.2015 р. №650. Щодо оскарження наказу про звільнення позивач зазначає, що Наказом №79-к3 від 16.11.2017 року його звільнено з посади лікаря-анестезіолога внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст.40 КЗпП України. Вважає, що відповідач при цьому порушив його трудові права та вимоги трудового законодавства, оскільки його невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації відповідачем не перевірялася, атестації не проводилася, а також відповідач не отримав згоди профспілкового комітету на його звільнення, питання про надання такої згоди взагалі не розглядалося, позивача не запрошували на розгляд цього питання. Крім цього, позивач вказує, що з 17.05.2017 року відповідач без його згоди та грубо порушуючи трудове законодавство, незаконно перевів його на посаду стажиста, а 16.11.2017 року звільнив з посади не стажиста, а лікаря. Таким чином, позивач вважає, що відповідач незаконно звільнив його з посади лікаря-анестезіолога, що є підставою для визнання наказу протиправним та його скасування з покладанням на відповідача обов'язку здійснити позивачу оплату за вимушений прогул, починаючи з 16.11.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.Моральну шкоду обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного переведення його на посаду стажиста, а також внаслідок подальшого безпідставного оголошення йому догани і протиправного звільнення, позивачу спричинені душевні страждання. Втрата роботи та безпідставне звинувачення позивача у недостатній кваліфікації призвели до порушення його звичного образу життя, до втрати нормальних життєвих зв'язків, до спричинення шкоди його діловій репутації, для відновлення яких йому необхідно прикласти значні зусилля.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» Кузар О.В. від 09.10.2017 р. №01/7-8к у частині оголошення йому догани; поновити строк на оскарження наказу від 15.05.2017 р. № 40-кп в частині переведення позивача на посаду лікаря-анестезіолога стажиста; визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» Кузар О.В. від 16.11.2017 р. №79-кз-1 про його звільнення з посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст.40 КЗпП України; стягнути з Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 110 000,00 гривень.

Представник відповідача - Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» в судовому засіданні позов не визнав вказуючи, що підстав для задоволення позову не вбачається. Представником відповідача звернуто увагу суду, що позивач вказує, що до нього було застосоване нове дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, що не відповідає дійсності, так як дисциплінарне стягнення було одне - Наказ №01/07-8к від 09.10.2017 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1). І звільнення позивача за Наказом №79-кз від 16.11.2017 року, ніяким чином не стосується дисциплінарного стягнення. Щодо оскарження наказу про оголошення догани, представник відповідача зазначав, що відповідно Акту службового розслідування від 29.09.2017 року комісією встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася самостійно до приймального відділення ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» 30.08.2017 року о 12:10 годині. 04.09.2017 року після огляду лікарів було прийнято рішення про ургентне оперативне втручання. Призначена консультація анестезіологом ОСОБА_1 Під час проведення всіх видів анестезії, повинні постійно оцінюватися такі параметри: оксигенація, вентиляція, циркуляція і температура тіла хворого. Так, на підставі розглянутих документів комісія з проведення службового розслідування щодо медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_5, зробила висновки, що зупинка серця сталося через недбалість лікаря (недотримання стандартів надання медичної допомоги), тобто ситуація, в якій «речі говорять самі за себе», ґрунтуючись на свідченнях оточуючих. Представник відповідача вказував, що пояснювальні записки лікарів, які приймали участь при оперативному лікуванні, а саме лікаря вищої категорії акушер-гінеколога ОСОБА_12 свідчать про те, що позивачем не дотримано стандартів надання медичної допомоги. В ході проведення реанімаційнихзаходів було виявлено, що до хворої ОСОБА_5 не був підключений електрокардіомонітор, а також і капнограф. Представник відповідача звернув увагу суду, щодо неправдивих показів ОСОБА_1 де він вказує, що до зупинки серця був моніторинг за допомогою капнографу, тому що ці обставин не відповідають дійсності виходячи з показань свідків цих подій, при цьому фальсифікуючи записи в медичній карті стаціонарного хворого №9535.Сторона відповідача також спростовує покази позивача про відсутність кардіомоніторів у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії на час проведення ургентної операції, так як на балансі лікарні знаходяться сім кардіомоніторів, які закріплені за відділенням анестезіології, і позивач міг їм скористатися або взагалі відмовитись від проведення анестезії поки йому не нададуть кардіомонітор. Представник лікарні вважав хибними покази ОСОБА_1 про вчасність діагностуванні їм зупинки серця, що не відповідає дійсності виходячи із пояснювальних свідків та Акту службового розслідування. Щодо оскарження наказу про переведення на іншу посаду, представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 2.11 розділу 2 Завдання та обов'язки, Посадової інструкції №4.12/2 лікаря-анестезіолога, код КП 2221.2 відділення анестезіології з ПІТ Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» - «Постійно удосконалювати свої знання та практичні навички шляхом відвідування лікарських консультацій, днів спеціалістів, засідання обласної ради, курсів підвищення кваліфікації кожні п'ять років». У разі відмови від стажування (спеціалізації), відповідно до абз. 6 Роз'яснення, лікар (провізор) - стажист (за згодою) з додержанням вимог наказу МОЗ України від 25.12.92 №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», може бути переведений на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, а у разі відмови - підлягає звільненню по ст.40 п.2 КЗпП України (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці). Атестація лікарів (провізорів) проводиться за їхнім бажанням, лікар, у якого закінчився 5-річний термін після атестації і який не подав документи на підтвердження атестації не має права працювати на керівній посаді чи посаді лікаря-спеціаліста. Займати лікарську посаду він може лише після проходження атестації та підтвердження звання «лікар-спеціаліст», або його треба перевести на посаду, яка відноситься до категорії середнього медичного персоналу. Поки вирішується питання про стажування лікаря має бути переведено на посаду лікаря стажиста зі встановленням окладу згідно з п.2.2.5 Наказу МОЗ №308/519. Термін стажування визначається органом охорони здоров'я (від 1 до 6 міс). Таким чином, ствердження позивача, що його не направляли на стажування, не має під собою законних підстав, оскільки це питання повинен вирішувати виключно сам лікар.Щодо оскарження наказу про звільнення, представник відповідача вказує, що термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності - 5 років, після чого потрібно підтвердити право працювати за фахом упродовж наступних 5 років або пройти атестацію на кваліфікаційну категорію чи підтвердити звання лікаря- спеціаліста після стажування. У разі відмови від стажування (спеціалізації) лікаря-стажиста можуть перевести (за його згодою і згідно з вимогами Наказу МОЗ України №195) на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, а якщо він не пристане й на такі умови, тоді згідно з КЗпП України його буде звільнено. Зокрема п. 2 ст. 40 КЗпП визначає умови дочасного розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у тому числі й у випадках «виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, шо перешкоджає продовженню цієї роботи». А лікар, який не пройшов чергових етапів атестації, не відповідає кваліфікаційним вимогам і не має права обіймати лікарські посади. Таким чином, звільнення лікаря проводилося у відповідності до чинного законодавства України. Щодо моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири: вина (вина може розумітися як ставлення роботодавця до здійснюваного порушення трудових прав працівника); факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи; протиправність дій роботодавця, а також причинний зв'язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди. Таким чином, лише наявність усіх чотирьох вищезазначених умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Тоді як відсутність хоча б однієї з них свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.Сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв'язку між діями роботодавця та наслідками. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач не довів, що ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» повинен відшкодувати моральну шкоду.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ (палатою інтенсивної терапії) з 05.02.2016 року, що підтверджується записами з наданої трудової книжки серії НОМЕР_1.

Документами, що знаходяться в матеріалах справи підтверджується, що 12.05.2017 року начальником відділу кадрів на ім'я головного лікаря ДЗ «ІБЛ та ВТ МОЗ України» складено рапорт, в якому зазначається, що при перевірці термінів закінчення попередньої атестації лікарів та своєчасного проходження атестації лікарями було виявлено наступне. У лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1 16.05.2017 року закінчився 5-ти річний термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста. На неодноразові звернення начальника відділу кадрів про надання документів щодо проходження курсів підвищення кваліфікації з подальшою атестацією ОСОБА_1 не прореагував. З метою виконання Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» просить перевести лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1 на посаду лікаря-стажиста з 17.05.2017 по 16.11.2017.

15.05.2017 року адміністрацією ДЗ « Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» прийнято наказ № 40-кп-6 від 15.05.2017 року «Про переводи», згідно з яким ОСОБА_1 - лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, код-17, переведено на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 р. по 16.11.2017 р. на підставі: рапорту начальника відділу кадрів Попової Р.Л.

З повідомлення головного лікаря від 03.07.2017 року вбачається, що адміністрація ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» повідомляє профспілковий комітет закладу про те, що 16.05.2017 у лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом №40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_1 був переведений лікарем-анестезіологом стажистом. Впродовж березня - червня 2017 начальник відділу кадрів Попова Р.Л. звертала увагу лікаря анастезіолога ОСОБА_1 на те, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також, про ситуацію, яка склалася з лікарем-анестезіологом ОСОБА_1 був неодноразово проінформований завідуючий відділенням ОСОБА_4 На даний час лікар-анестезіолог ОСОБА_1 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію (ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав.

Відповідно до розділу 1 ч.2,3 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 359 від 19.12.1997 року) у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України № 650 від 02.10.2015 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 176/28306, визначено, що Основними завданнями атестації лікарів є визначення рівня професійної підготовки лікарів та можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації. Передбачено види атестації лікарів: 1) атестація на визначення знань і практичних навиків з присвоєнням ( підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст»; 2) атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії; атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії. Атестація на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням ( підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст» проводяться в комісіях, що створюються при вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти. Відповідно до розділу 11 п.7 Положення - особі, якій за результатами атестації на визначення знань та практичних навиків присвоєно ( підтверджено ) звання « лікар - спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності, вищим медичним навчальним закладом видається сертифікат лікаря-спеціаліста за формою, наведеною у додатку 2 цього Положення.

Як вбачається з сертифікату НОМЕР_2, ОСОБА_1 30 січня 2008 року атестувався на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Одеському державному медичному університеті, наказом по Одеському державному медичному університету від 31 січня 2008 року за № 32-о присвоєно( підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю медицина невідкладних станів. Сертифікат дійсний до 31 січня 2013 року.

З Сертифікату НОМЕР_3, строк дії якого до 17 травня 2017 року, вбачається, що наказом по Одеському національному медичному університету від 17 травня 2012 року за № 612 ОСОБА_1 присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». ОСОБА_1 видано Сертифікат НОМЕР_3, строк дії якого до 17 травня 2017 року.

Згідно Розділу 11 Положення про порядок проведення атестації лікарів, атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності підлягають особи, які закінчують навчання в інтернатурі, а також особи, які у порядку, передбаченому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року за № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації або стажування. Особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю та особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без попереднього проходження стажування відповідно до вимог Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного доступу до лікарської діяльності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 1993 року за № 48, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01 квітня 1993 року за № 19. Атестацію на визначення знань та практичних навиків проводять за Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 листопада 2002 року за № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7181. Термін дії сертифіката лікаря ( провізора) - спеціаліста становить 5 років.

Департамент кадрової політики та запобігання корупції Міністерство охорони здоров'я України надав роз'яснення щодо правильного використання посад «лікар (провізор) -стажист», згідно з яким у разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора - спеціаліста», одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отримання звання лікаря (провізора)- спеціаліста з іншої спеціальності , лікар ( провізор) підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор) спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар-провізор». Згідно роз'яснення щодо правильного використання посад «лікар (провізор) -стажист» наданим МОН, вбачається, що у разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора) - спеціаліста, одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отамання звання лікаря - (провізора) - спеціаліста з іншої спеціальності, лікар-провізор підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор) - спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар (провізор) -стажист». При цьому лікарська (провізорська) посада на час спеціалізації (стажування) повинна бути заміщена посадою лікаря (провізора) - стажиста з цієї спеціальності ( п.2.1.3 наказу МОЗ України від 22.07.93 року № 166 « Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів).

Проаналізувавши вищенаведені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку про законність наказу № 40-кп від 15 травня 2017 року про переведення ОСОБА_1 лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ на посаду лікар-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Оскаржуючи наказ про переведення позивач зазначає, що йому нічого не було відомо про дії керівництва лікарні щодо його переведення на посаду лікаря-стажиста, з цих причини він був позбавлений можливості своєчасно оскаржити наказ до суду, а тому просить поновити строк для його оскарження. Ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видача трудової книжки. Ст.234 КЗпП України, вказує, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпЗ України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до Посадової Інструкції лікаря анестезіолога, позивач в своєї роботі зобов'язаний керуватися Конституцією України та чинним законодавством, нормативно-правовими документами України в сфері охорони здоров'я наказами та розпорядженнями керівництва закладу. З цих підстав суд приходить до висноску, що позивач зобов'язаний бути обізнаним щодо наказів МОЗ України, з роз'ясненнями Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Міністерства охорони здоров'я України щодо правильного використання посад «лікар (провізор) -стажист», а тому не міг не знати про наказ № 40-кп від 15 травня 2017 року про його переведення як лікаря -анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року, у зв'язку з чим вважає строк для його оскарження пропущеним з неповажних причин. Проте, суд надав правову оцінку наказу № 40-кп про переведення ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позовних вимог в цієї частині з загальних підстав.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

З Наказу №01/7-8к від 09.10.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1» вбачається, що через порушення стандартів надання медичної допомоги з анестезіології та акушерства і гінекології, на підставі Акту службового розслідування від 29.09.2017 р., керуючись п.1 ст.147 КЗпП України, лікарю-анестезіологу відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання стандартів надання медичної допомоги - оголошено догану.

Акт службового розслідування від 29.09.2017 року, став підставою для прийняття оскаржувального позивачем наказу № 01/-7-8 від 09.10.2017 року, підписаний комісією у складі голови комісії ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. З мотивувальної частини Акту від 29.09.2017 року вбачається, що наказом головного лікаря «ІБЛ на ВТ МОЗ України» від 18.09.2017 року № 01/7-89 створено комісію з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги ОСОБА_5 Комісією проведений розгляд наступних документів: журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов від госпіталізації за ф.001/0, медична картка стаціонарного хворого № 9535, журнал запису оперативних втручань у стаціонарі ф. № 008/о; пояснювальні записки: в.о. зав.гінекологічним відділенням, лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_6, лікаря акушера - гінеколога ОСОБА_7, зав ВА з ПІТ лікаря-анестезіолога ОСОБА_4; лікаря-анестезіолога ОСОБА_1, лікаря-анестезіолога ОСОБА_9, сестри медичної операційної хірургічного відділення ОСОБА_19, молодшої медичної сестри операційного блоку ОСОБА_20, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_21, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_22, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_23, медичної сестри - анестезістки ОСОБА_24, сестри медичного кабінету функціональної діагностики ОСОБА_25 Комісією встановлено, що 30.08.2017 року до приймального відділення ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» самостійно звернулася ОСОБА_5 зі скаргами на кров'янисті відділення зі статевих шляхів. На підставі скарг хворої ОСОБА_5, анамнезу, об'єктивних даних, діагноз при поступленні: Аномальна маткова кровотеча, позаматкова вагітність? Кіста правого яєчника? Правосторонній гідросальпінкс? 04.09.2017 року після огляду лікарів: в.о. гінекологічним відділенням ОСОБА_6, гінеколога ОСОБА_7 на підставі об'єктивних та лабораторних даних було прийняте рішення про ургентне та оперативне втручання. Передопераційний діагноз: Позаматкова вагітність? Перекрути правих придатків? Передбачуваний об'єм операції : Лапароскопія. Ревізія органів малого тазу та черевної порожнини. Кінцевий об'єм втручання визначити після ревізії. Згода пацієнтки отримана. Призначена консультація анестезіолога. 04.09.2017 року хвора ОСОБА_5 була оглянута лікарем анестезіологом ОСОБА_1 В операційну хвора доставлена о 10-50 годині. Ввідний наркоз інтубація о 11-10 годині, початок операції о 11-15 годині. В асептичних умовах типово проведено лапароскопію. Створено карбоперитоніум. Лікарем анестезіологом ОСОБА_1 пацієнтка ОСОБА_5 переведена у положення Тренделербурга. Об 11 годині 36 хвилин лікарем - анестезіологом констатовано порушення серцевої діяльності. Зупинка серця. Операцію зупинено. В операційну викликані: зав. ВА з ПІТ ОСОБА_4 та лікар-анестезіолог ОСОБА_9, розпочаті реанімаційні заходи. О 12-03 години відмічаються відновлення серцевого ритму, продовжуються реанімаційні заходи. 05.09.2017 року хвору ОСОБА_5 переведено у відділення анестезіології з ПІТ, де вона знаходилася по 07.09.2017 року. 07.09.2017 року о 11-00 хвилин хвора ОСОБА_5 була переведена бригадою ООКЛ бригадою ОЦЕМД для подальшого лікування. Діагноз при переведенні: Пост реанімаційна хвороба 4 доба (зупинка серцевої діяльності 04.09.2017 року). Постанексична енцефалопатія. ОДН тяжкого ступеню (ОРДС). Перекрути правих придатків. Правосторонній гідросальпінкс. Спайковий процес органів малого тазу. Хронічний альгезивний пельвіо перітоніт. На підставі викладеного комісія зробила висновки: 1. Частота інтраопераційних зупинок серця заданими світової літератури складає 6,8-9,7 на 10 000 анестезій. Більшість пов'язаних з анестезією зупинок серця обумовлено порушенням забезпечення вентиляції, медикацією, гіпотензією після індукції. 2. Всі лапороскопічні операції супроводжуються ризиком виникнення потенційно небезпечних ускладнень по причині гіперкарбії та підвищення інтраабдомінального тиску. 3. Оперативне втручання хворій ОСОБА_5 здійснено обґрунтовано, за ургентними показаннями. Лапороскопічний доступ був найбільш оптимальним та не мав протипоказань. Хірургічних ускладнень під час операції не було. 4. Імовірною причиною несприятливої реакції з боку серцево-судинної і дихальної системи у хворої ОСОБА_5 явилися наступні чинники: перенесена на передодні ГРВІ, нейроциркуляторна дистонія в анамнезі, карбоксиперитоніум та положення Тренделенбурга під час операції. 5.Ретельне виконання стандарту інтраопераційного моніторингу пацієнтки, а саме моніторинг оксигенації, вентиляції легень, кровообігу попереджує ці реакції. 6. Лікар-анестезіолог ОСОБА_1 діагностував брадікардію на 20 хвилині від початку операції. Після введення Атропіну ЧСС збільшилося до 65 ударів за хвилину, однак на протязі хвилини серце зупинилося. Фізіологічною особливістю міокарду є зміна серцевого ритму або провідності, що передує асистолії. В історії хвороби не зафіксовані зміна на ЕКГ та не міститься аускультативних даних, які передували зупинці серця. 7. Реєстрація і запис ЕКГ (виклик медсестри ОСОБА_25 з портативним кардіографом, хоча згідно записам в історії хвороби велося ЕКМ) почалося лише об 11-52 ( на 16-тій хвилині моменту зупинки серця). 8. Своєчасна діагностика порушень серцевого ритму за умови виконання стандарту інтра операційного моніторингу могла попередити тяжкі ускладнення, що виникли у хворої ОСОБА_5

Для підтвердження позовних вимог позивачем заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_27, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_28, яке задоволено судом, вищезазначені особи дали пояснення в залі суду.

Свідок ОСОБА_27, професор, лікар анестезіолог Одеської обласної клінічної лікарні пояснив суду, що у складі бригади екстреної медичної допомоги прибув на виклик до ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» у зв'язку із зупиненням серцевої діяльності пацієнтки під час оперативного втручання і анестезіологічного забезпечення з приводу позаматкової вагітності. Після прибуття до ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» він ознайомився з історією хвороби пацієнтки та оглянув її. За участю в.о. начальника по медичній частині, завідуючого відділення анестезіології та інтенсивної терапії, акушера-гінеколога, лікаря-анестезіолога, який проводив дане анестезіологічне забезпечення був проведений консиліум, на якому не було встановлено точну причину ускладнення яке виникло під час оперативного втручання, а саме зупинки серцевої діяльності. Бригада екстреної медичної допомоги мала оцінити та вирішити з чим було пов'язано погіршення стану хворої, яке виникло ускладнення, оцінити транспортабельність пацієнтки, та надати рекомендації в стабілізації летальних функцій (робота центральної нервової системи і корекція діяльності головного мозку, стабілізація показників функції легенів, серцево-судинної системи). На питання суду про причину смерті пацієнтки відповів, що на його думку причиною смерті була поліорганна недостатність (недостатність двох та більше органів чи систем органів). На питання представника позивача, про обов'язковісь наявності кардіомонітору (медичний пристрій для контролю за діяльністю серця та регулювання його роботи) при проведенні вищезгаданого оперативного втручання, свідок відповів, що при проведенні такого оперативного втручання він повинен обов'язково бути, при цьому звернув увагу, що під час оперативного втручання застосовувався апарат «ФАЗА-21», в який вмонтований моніторинг ЧСС і насичення крові киснем, які забезпечують мінімальний стандартний моніторинг, та зазначив що в апараті «ФАЗА - 21» відсутній капнограф, який вимірює рівень вуглекислого газу, для цього потрібний додатковий монітор капнограф. При використанні під час вищевказаного оперативного втручання апарату «ФАЗА - 21» та додаткового монітору капнографу було б достатньо для належного кардіомоніторингу при вищевказаному оперативному втручанні. На поставлене питання чи відсутність кардіомонітору надавало право анестезіологу починати операцію свідок відповів, що у ОСОБА_1 був оксимерт (наркозний апарат для проведення функції вентиляції легенів, вмонтований в апарат «ФАЗА - 21») - стандартний апарат кардіомоніторингу, який дозволяв проводити подібну операцію.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що працює завідуючим відділення анестезіології з ПІТ ДЗ « Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та 04.09.2017 року перебував на роботі у травматологічній операційній. Приблизно об 11 годині 37 хвилин його викликав із сусідньої операційної черговий лікар-анестезіолог ОСОБА_1, у зв'язку з чим він терміново прибув до іншої операційної де знаходилася пацієнтка ОСОБА_5. У пацієнтки ОСОБА_5 була відсутня серцева діяльність, тому ще до його прибуття лікарем ОСОБА_1 почато серцево - легенева реанімація згідно євро протоколу 2015 року, об 12-03 годині серцева діяльність відновлена. Починаючи з 12 - години терапія узгоджувалася з професором ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_4 характеризував позивача як грамотного та досвідченого лікаря.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працює у ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України», лікарем - анестезіологом та 04.09.2017 року знаходився на чергуванні у другій палаті. Об 11 годині 40 хвилин його терміново викликали у гінекологічну операційну, прибувши до якої він побачив пацієнтку ОСОБА_5, якій діагностували зупинку серця і почато реанімаційні заходи. Свідок пояснив що допомагав лікарю ОСОБА_1 та завідуючому відділення ОСОБА_4 здійснювати реанімаційні заходи, а після відновлення серцевої діяльності пацієнтки ОСОБА_5 повернувся до своїх пацієнтів.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що працює медичною сестрою - анестезисткою у лікарні та 04.09.2017 року на чергуванні ургентного порядку разом з черговим лікарем-анестезіологом ОСОБА_1. Свідок за своїми посадовим обов'язками мала б підготувати хвору до операції, операційне приладдя та апаратуру. Після прибуття хворої до операційної почала підготовку хворої до наркозу, під час операції і проведення наркозу виконувала розпорядження лікаря - анестезіолога ОСОБА_1 і спостерігала за пацієнткою, за її життєвими показниками. Під час операції довелося виконувати реанімаційні заходи, свідок виконувала розпорядження лікарів.

Свідок ОСОБА_28 показала суду, що працює у медичному закладі головною медичною сестрою відділення анестезіології з ПІТ та підтвердила що у лікарні дійсно не вистачає кардіомоніторів, які мають бути задіяні при проведенні оперативного лікування. Свідок звернула увагу суду, що деякі кардіомонітори підключені до пацієнтів що знаходяться в палатах реанімації, є такі прилади що вийшли з ладу і взагалі не працюють.

В судовому засіданні в якості свідків допитані працівники Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України, лікарі ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які пояснили суду, що входили до складу комісії з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_5 Всі свідки підтвердили, що ретельно вивчали та досліджували документи, медичну документацію стосовно даного випадку, пояснювальні записки лікарів, медичних сестер, які виконували свої професійні обов'язки в операційній у той день. Вивчалося і пояснення лікаря- анестезіолога ОСОБА_1. Всі докази свідчили, що саме не своєчасна діагностика порушень серцевого ритму, невиконання стандарту інтра операційного моніторингу лікарем - анестезіологом ОСОБА_1 привело до тяжких ускладнень, що виникли у хворої ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що має багаторічний стаж роботи лікарем - кардіологом, у ДЗ «Іллічівська Басейнова лікарня на водному транспорті» працює завідуючим кардіологічного відділення. Свідок показав суду, що комісією проводилася службове розслідування випадку, що трапився з пацієнткою ОСОБА_5 дуже ретельно, а він особисто як лікар кардіолог звертає увагу суду, що здорове серце не може зупинитися раптово, а навпаки раптова зупинка здорового серця є неможливою, тому і з цієї причини комісією зроблено висновок що лікарем - анестезіологом не здійснювалося своєчасної діагностики порушень серцевого ритму, не виконувалися стандарти інтра операційного моніторингу, що і привело до тяжких наслідків а саме до зупинки серця пацієнтки.

Згідно висновком експерта № 1092 -3097/17 від 20.10.2017 року відділу судово-медичної експертизи трупу КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» експертом визначено, що клінічна смерть пацієнтки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 настала на операційному столі від ускладнень наркозу (в наслідок гострого кислотно-аспіраційного трахео - бронхо пневмоніту ( Синдрому Мендельсона) попадання в дихальні шляхи кислого шлункового змісту, який є агресивним середовищем навіть у невеликому обсязі) з швидким розвитком набряку легенів і зупинкою серця, а далі, тривале знаходження хворої в стані клінічної смерті ( на протязі 27 хвилин), спричинило пост- реанімаційну хворобу від якої наступних на 13 днів у стаціонарах розвинулася поліорганна недостатність. Таким чином, смерть ОСОБА_5 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з гострим кислотно-аспираційним трахео-бронхо-пневмонітом (Синдром Мендельсона) під час наркозу при лапароскопічній гінекологічній операції.

В судовому засіданні допитано експерта, який проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_5, ОСОБА_30, який пояснив суду, що висновок № 1092 -3097/17 від 20.10.2017 року складено ним за наслідками розтину трупу і клінічну причину смерті визначено як ускладнення наркозу ( в наслідок гострого кислотно- аспіраційного трахео - бронхо пневмоніту (Синдрому Мендельсона) попадання в дихальні шляхи кислого шлункового змісту, який є агресивним середовищем навіть у невеликому обсязі) з швидким розвитком набряку легенів і зупинкою серця. Така причина визначена шляхом виключення інших причин і на це передусім вказувало: відсутність захворювань (їх незворотних ускладнень і (або) їх наслідків від яких могла настати смерть, відсутність вад розвитку, відсутність тілесних ушкоджень (їх ускладнень і (або) їх наслідків від яких могла настати смерть, відсутність вад розвитку, відсутність тілесних ушкоджень (їх ускладнень і (або) їх наслідків), відсутність ускладнень операції допущених хірургом в сукупності з припиненням діяльності серця на 21-й хвилині операції від швидкого наростання набряку легенів. Безпосередньо причиною смерті стало ускладнення пост реанімаційної хвороби у вигляді поліорганної недостатності. Експерт ОСОБА_30 підтвердив висновок судово-медичної експертизи, і окремо наголосив, що оцінка якості надання медичної допомоги входить до компетенції судово-медичної експертної комісії. Якщо комісія в даному конкретному випадку визначить, що хворій було надано неналежну медичну (анестезіологічну) допомогу, то вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначити ступінь тяжкості, і таким чином гострий кислотно - аспірацій ний трахео- бронхо- пневмоніт (Синдром Мендельсона) при наркозі, згідно з п.1.3., 2.1.2,2.1.3, «о», «у» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, може містити ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні 03 вересня 2018 року в якості свідка допитаний ОСОБА_31 - завідуючий анестезіології Одеської обласної клінічної лікарні, який показав суду, що хвора ОСОБА_5 була переведена до їхньої лікарні з ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» після оперативного втручання 04.09.2017 року. Пацієнтка спостерігалася ним особисто, професором ОСОБА_27, її стан був важкий, однак через деякий час після переведення стан хворої покращився, однак через деякий час погіршився, у зв'язку з цим, він, як лікар, виключає у пацієнтки ОСОБА_5 діагноз «Синдром Мендельсона». Свідок звернув увагу, що при спілкуванні у телефонному режимі з лікарем - гінекологом ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України», яка лікувала ОСОБА_5, остання повідомила йому, що хворій ОСОБА_5 вводили лікарський препарат «Метотрексат», введення якого могло привести до ускладнень під час операції.

З клопотанням представників ДЗ « ІБЛ на ВТ МОЗ України» в судовому засіданні допитані свідок ОСОБА_7, яка розповіла суду, що працює лікарем гінекологом ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України». 04.09.2017 року вона прибула в операційну для проведення гінекологічної операції пацієнтки ОСОБА_5, в операційній знаходилися медична сестра ОСОБА_19, санітарка ОСОБА_32, лікар-анестезіолог ОСОБА_1, медична сестра анестезистка ОСОБА_8 та три інтерна - анестезіолога. Пацієнтка знаходилася на операційному столі, вона перевірила справність та готовність лапороскопічного обладнання, операційна бригада підготувалася до операції, чекаючи дозволу анестезіолога, щоб почати операцію. Анестезіолог ОСОБА_1, довірив проведення інтубації інтерну, після двох невдалих спроб інтерна, лікар ОСОБА_1 самостійно провів інкубацію та дав розпорядження починати операцію. В ході операції, асистент ОСОБА_6 звернула увагу на зміну кольору внутрішніх органів пацієнтки, операційне поле стало блідим, органи хворої набули сірого кольору, що свідчило про відсутність кровопостачання до органів. Одразу після цього об 11-55 годині ОСОБА_1 повідомив про зупинку серця пацієнтки, почалися реанімаційні заходи. Операційна бригада не залишала операційну, чекаючи дозволу на продовження операції, однак стан хворої не дозволяв продовження оперативного втручання. Свідок повідомила, що для контролю серцевої діяльності вже після зупинки серця до операційної викликали медичну сестру з портативним кардіомонітором, до цього показники гемодинаміки контролювали за допомогою тонометру, пульсометра та апарату « Фаза-21». На запитання представника позивача лікар категорично спростовувала призначення та введення хворої ОСОБА_5 лікарського препарату «Метотрексат», який у деяких випадках застосовується при лікуванні позаматкової вагітності.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що працює лікарем гінекологом ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України», у вересня 2017 року виконувала обов'язки завідуючої гінекологічного відділення лікарні. 04.09.2017 року була в операційній, де знаходилася хвора ОСОБА_5 Свідок в залі суду повністю підтвердила покази свідка ОСОБА_7, і в тій частині, що лікар -анестезіолог ОСОБА_1, довірив проведення інтубації інтерну, після двох невдалих спроб інтерна, самостійно провів інтубацію та дав розпорядження починати операцію. Саме вона в ході операції помітила про зміну кольору органів пацієнтки, вони навіть стали сірого кольору, що свідчило про відсутність кровопостачання, а тому можна припустити що серце зупинилося значно раніше ніж помітив лікар. В цей час лікар-анестезіолог роз'яснював інтернам, як правильно вводити наркоз.

Пунктами 1, 22 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

В судовому засіданні досліджувалася Посадова інструкція № 4.12/2 лікаря-анестезіолога, код КП 2221.2 відділення анестезіології з ПІТ Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України»згідно з якою основним завданням лікаря-анестезіолога відділення анестезині з ПІТ (далі - лікаря-анестезіолога) є організація анестезіологічної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії у лікарні. Лікар-анестезіолог зобов'язаний: 2.1. Використовувати сучасні методи діагностики та лікування. 2.2. Проводити огляд хворих в передопераційному періоді не пізніше, як за день дозапланованого оперативного втручання.2.3. Надавати анестезіологічну допомогу при оперативних втручаннях, проводити реанімацію хворих, які того потребують.2.4. Визначати метод знеболювання, лікарські препарати.2.5. Здійснювати інтенсивне спостереження за станом хворих у післяопераційному періоді до відновлення свідомості, подиху та стабілізації кровообігу. 2.6. Дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму у відділенні та лікарні.2.7. Вести постійне спостереження за функціями життєво-важливих органів хворих, результати реєструвати у відповідних документах. 2.8. Призначати та відміняти лікувальні гази (кисень). 2.9. Дотримуватися лікарської етики та деонтології; зберігати лікарську таємницю.2.10. Здійснювати контроль роботи середнього та молодшого медичного персоналу, виконання ним лікарських призначень.2.11. Постійно удосконалювати свої знання та практичні павички шляхом відвідування лікарських консультацій, днів спеціаліста, засідань обласної ради, курсів підвищення кваліфікації кожні п'ять років. 2.12. Виконувати документовані вимоги системи управління установи щодо сфери надання якісної анестезіологічної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії.

Статтею 147 -1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу ( обрання,затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Під порушенням трудової дисципліни слідує розуміти винне протиправне невиконання або не належне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння ( дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку,статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором ( контрактом), колективним договором. Відповідно до ст..149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен жадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом в ході розгляду справи досліджувалися всі документи, які були підставою для складання Акту службового розслідування 29.09.2017 року, який став результатом роботи комісії з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_5 Серед досліджених судом документів знаходиться пояснення лікаря - анестезіолога ОСОБА_1, в якому він пояснює причину зупинку серця пацієнтки під час операції, що свідчить про дотримання адміністрацією ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» положень статті 149 КЗпП України.

Позивач в своєму позові зазначає, що не згоден с висновками службового розслідування, тому що не враховано, що операційна не обладнана кардіомонітором, який міг бути використаний під час операції, а він не є відповідальним за оснащення лікарні, зокрема операційної. Окрім цього, не враховано, що при підготовці до операції хвора приховала наявні в неї хвороби, сильний головний біль, підвищений артеріальний тиск. Проте, суд проаналізувавши вищенаведені документи, покази свідків, як з боку сторони позивача так і з боку сторони відповідача, вказані посилання позивача вважає безпідставними, а наказ від 09.10.2017 року про накладання дисциплінарного стягнення ОСОБА_1, таким що відповідає правилам ст.ст.139, 147, 147-1 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні доведено, що під час анестезіологічного забезпечення операційного ургентного втручання ОСОБА_5 04.09.2017 року, позивач порушив свої трудові обов'язки та стандарти надання медичної допомоги.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до наказу № 40 -кп-6 від 15.05.2017 року ОСОБА_1 лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, переведено на посаду лікаря - анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року. Вказаний наказ оскаржується позивачем, правова оцінка наказу № 40 -кп-6 від 15.05.2017 року про переведення ОСОБА_1, надана судом вище у мотивувальній частині рішення.

Документами підтверджується, 03.07.2017 року головний лікар ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» повідомила голову профспілкового комітету проте, що 16.05.2017 року у лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 закінчився термін дії сертифікату лікаря - спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом № 40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_1 був переведений лікарем - анестезіологом стажистом. Впродовж березня - червня 2017 року начальник відділу кадрів Попова Р.Л. звертала увагу ОСОБА_1, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також про ситуацію, яка склалася з лікарем - анестезіологом ОСОБА_1 був не однократно проінформований завідуючий відділенням ОСОБА_4. На даний час лікар-анестезіолог ОСОБА_1 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію ( ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав.

Як вбачається з Акту від 08 листопада 2017 року, складеному та підписаному заступником головного лікаря з медичної частини А.В. Попадюк, начальником відділу кадрів Поповою Р.Л., головою профспілкового комітету Масловою Т.Ф., акт укладений про те, що лікарю-анестезіологу відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою від якої відмовився. 10.11.2017 року головним лікарем складено подання з якого вбачається, що адміністрація ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» повідомляє профспілковий комітет закладу про те, що 16.05.2017 у лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_1 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом №40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_1 був переведений лікарем-анестезіологом стажистом. Впродовж липня-листопада 2017 начальник відділу кадрів Попова Р.Л. звертала увагу лікаря анастезіолога ОСОБА_1 на те, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також про ситуацію, яка склалася з лікарем-анестезіологом ОСОБА_1 був неодноразово проінформований завідуючий відділення ОСОБА_4 На даний час лікар-анестезіолог ОСОБА_1 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію (ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав. Від переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, яка йому була запропонована замість посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, ОСОБА_1 відмовився. На підставі викладеного у мотивувальний частині просить дати згоду на звільнення за п.2 ст.40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді, у випадку якщо ОСОБА_1 в визначений строк не надасть документи підтверджуючі його кваліфікацію.

Судом досліджувалася виписка із засідання профспілкового комітету ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» № 50 від 13.11.2017 року. На засіданні слухали подання адміністрації ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» дати згоду на звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді у випадку якщо ОСОБА_1 до 16.11.2017 року не надасть документи підтверджуючи його кваліфікацію. На профспілковому комітеті враховано, що 16.05.2017 року у лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спільністю «анестезіологія» у зв'язку з чим ОСОБА_1 було переведено в «стажиста» до вирішення питання проходження атестації, але не більш ніж 6 місяців згідно законодавства. За цей період лікар не пройшов атестацію та не продовжив термін дії свого сертифікату без поважних на те причин. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, на посаду яка вданий час була вакантна у нашому закладі, але ОСОБА_1 відмовився. Ухвалили: у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надав документи, підтверджуючи його кваліфікацію у зазначений термін, дати згоду адміністрації ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді, а також з відмовою на переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою.

16 листопада 2017 року комісією працівників ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» у складі головного лікаря О.В.Кузар, заступника головного лікаря з медичної частини А.В.Попадюк, начальника відділу кадрів Попової Р.Л., складено акт проте, що лікарю-анестезіологу ОСОБА_1 було повідомлено, про те, що 16 листопада 2017 року закінчився 6-ти місячний термін перебування його на посаді лікаря анестезіолога - стажиста. На питання головного лікаря надати пояснення тому, чому він не атестувався, ОСОБА_1 відповів «з технічних причин».

Наказом №79-кз від 16.11.2017 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1, таб. № 9710, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, код-17, звільнено за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації п.2 ст.40 КЗпП України 16.11.2017 року. Підстава: рапорт начальника відділу кадрів Попової Р.Л. Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» (у редакції наказу МОЗ України від 02.10.2015 № 650).

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Судом при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним наказу про звільнення позивача з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України, враховується п.1.1 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України №359 від 19.12.1997 року, згідно з яким атестація лікарів проводиться з метою підвищення відповідальності за ефективність і якість роботи, раціональнішої розстановки кадрів фахівців з урахуванням їх професійної майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є важливою формою морального та матеріального стимулювання, спрямована на удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню. Основним завданням атестації є визначення рівня професійної підготовки лікарів, оцінка трудової діяльності, можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації (п.1.2 розділу І Положення). У разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора)-спеціаліста, одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отримання звання лікаря (провізора)-спеціаліста з іншої спеціальності, лікар (провізор) підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор)-спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар (провізор)-стажист». Якщо лікар (провізор) протягом року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації з присвоєнням (підтвердженням) атестаційної категорії не виявив бажання і не подав документи на чергову атестацію (пункт 1.10 Положення, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.97 №359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів", п.2.1 Положення про проведення атестації провізорів, затвердженого наказом МОЗ України від 12.12.06 №818 "Про вдосконалення атестації провізорів і фармацевтів"), то його зараховують на посаду «лікар (провізор) - стажист» з певної спеціальності. Після зарахування (переводу) на посаду «лікар (провізор)-стажист», така особа зразу ж направляється для проходження стажування (спеціалізації) з послідуючою атестацією з присвоєнням звання спеціаліста з конкретної лікарської (провізорської) спеціальності, що дає право займатися лікарською (провізорською) діяльністю за вказаною спеціальністю. У разі відмови від стажування (спеціалізації), лікар (провізор)-стажист (за згодою) з додержанням вимог наказу МОЗ України від 25.12.92 №195 "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю" може бути переведений на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, а у разі відмови - підлягає звільненню по ст.40, п.2 КЗпП України. З цих підстав, суд проаналізувавши вищенаведені нормативно-правові акти, приходить до висновку про правомірність звільнення позивача з посади лікаря - анестезіолога відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Суд критично оцінює правову позицію позивача та його представника в тієї частині, що лікар-анестезіолог ОСОБА_1 мав право атестуватися на протязі року після закінчення терміну дії сертифікату НОМЕР_3, яким йому присвоєно звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія», термін дії якого спливає 17 травня 2017 року або на протязі року після отримання Свідоцтва про складання іспиту зі спеціальності після проведення передатестаційного циклу від 18 квітня 2017 року, яким рекомендовано присвоїти позивачу другу кваліфікаційну категорію лікаря, тому що ці доводи спростовуються Положенням, затвердженим наказом МОЗ України від 19.12.97 №359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів", Положенням про проведення атестації провізорів, затвердженого наказом МОЗ України від 12.12.06 № 818 "Про вдосконалення атестації провізорів і фармацевтів", іншими нормативно-правовими документами прийнятими МОЗ України.

Судом також враховується, що відповідно до Посадової інструкції позивача він зобов'язаний в своїй роботі керуватися чинним законодавством; нормативно-правовими документами України в сфері охорони здоров'я; наказами та розпорядженнями керівництва закладу; документами системи управління якістю закладу; положенням про відділення анестезіології з ПІТ;Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу;законодавчим актами та інструкціями з охорони праці та пожежної безпеки;цією посадовою інструкцією. Відповідно до п.2.11. Посадової Інструкції ОСОБА_1, як лікар-анестезіолог зобов'язаний постійно удосконалювати свої знання та практичні навички шляхом відвідування лікарських консультацій, днів спеціаліста, засідань обласної ради, курсів підвищення кваліфікації кожні п'ять років., відповідно до п4.6. несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії. 6. Кваліфікаційні вимоги. Згідно до п. 6.1. Посадової Інструкції на посаду лікаря-анестезіолога призначається лікар, який: має відповідну підготовку та досвід роботи за фахом;пройшов спеціалізацію, підвищення кваліфікації і атестований з анестезіології та інтенсивної терапії;отримав дозвіл па проведення робіт, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Судом приймаються до уваги пояснення свідка ОСОБА_27, який є професором, лікарем - анестезіологом Одеської обласної клінічної лікарні, допитаний за ініціативою позивача, який звернув увагу суду на те, що якщо лікаря анестезіолога було переведено на посаду лікаря-стажиста, то в нього сплинув строк дії сертифіката, внаслідок чого він має право вчиняти будь-які дії під час оперативного втручання лише під керівництвом більш досвідченого лікаря. Наголосив, що без присутності більш досвідченого лікаря, лікар-стажист не має права навіть заходити в операційну, та не має права отримувати наркотичні та сильнодіючі препарати.

Таким чином, суд не знаходить підстав для скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, та про звільнення з посади, тому в задоволенні позовних вимог відмовляє. Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України незаконне звільнення являється для суду підставою для ухвалення рішення про поновлення на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було законним, тому відмовляє і у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у уразі якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди». Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказів та поновлення на роботі, суд також відмовляє у їх задоволенні, оскільки жодних безспірних доказів щодо заподіяння позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом моральної шкоди та щодо обґрунтування її розміру до суду не було надано.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 92, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,ст.ст. 40 п.2, 147-149, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі, про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2018 року.

Головуючий: