Рішення № 76339603, 07.09.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9766/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Едера П.Т.

з участю секретаря Репети К.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

справа №466/9766/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

11.12.2017 ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_5 міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_3 з 24.01.1997 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який помер 07.06.2016.

23.12.2004 у позивача та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4.

Позивач з покійним чоловіком та сином проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним квартиронаймачем зазначеної квартири був чоловік позивача. Позивачі у даній квартирі проживали з покійним однією сім’єю, однак не були зареєстровані за місцем проживання.

ОСОБА_6 був інвалідом першої групи «А» внаслідок загального захворювання. 14.03.2016 ОСОБА_6 потрапив у реанімаційне відділення лікарні швидкої допомоги з приводу зупинки серця, що привело до коми. 07.06.2016 ОСОБА_6 помер у лікарні, не приходячи до свідомості.

Позивач займалася захороненням чоловіка, уклала з ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» 07.06.2016 договір-замовлення на організацію та проведення поховання. ОСОБА_6 захоронений 08.06.2016 на ділянці №3А Голосківського кладовища у м. Львові, згідно свідоцтва про поховання.

Після смерті ОСОБА_6 позивач і надалі проживає з сином у зазначеній квартирі. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на належне йому майно.

З огляду на такі обставини позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на квартиру №1 загальною площею 35,6 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат та кухні та знаходиться на першому поверсі будинку №2 на вул. Чучмана у м. Львові з приналежною до неї коморою в підвалі під індексом V площею 11,2 кв.м. та господарським приміщенням під індексом VI площею 7,6 кв.м. в цокольному поверсі будинку №2 на вул. Чучмана у м. Львові, в порядку спадкування.

Ухвалою від 12.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №123 від 21.03.2018 (а.с. 47) позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з урахуванням письмових пояснень від 03.04.2018 (а.с. 51-53).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 міської ради – ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 17.01.2017 (а.с. 13), визнала, що позивач має право на квартиру АДРЕСА_1 І. у м. Львові, однак віднесла вирішення спору на розсуд суду. Вказала, що в інший спосіб позивач захистити своє право не може.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з часу реєстрації шлюбу та по день смерті, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 08.06.2001, актовий запис №24 (а.с. 7).

23.12.2004 у позивача та ОСОБА_6 народився син – ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія І-СГ №491223 від 24.02.2016, актовий запис №181 (а.с. 8).

Згідно копії свідоцтва про смерть серія І-СГ №430283, виданого Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.06.2016, ОСОБА_6 помер 07 червня 2016 року.

Позивач ОСОБА_3 з покійним чоловіком та сином проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним квартиронаймачем зазначеної квартири був чоловік позивача. Позивачі у даній квартирі проживали з покійним однією сім’єю, однак не були зареєстровані за місцем проживання.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, на квартиру АДРЕСА_1 І. у м. Львові.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування, відповідно до ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або за законом, а згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 126 – 1265 цього Кодексу.

Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_3Р не складав.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом та звернулися з заявою про прийняття спадщини. Крім позивачів, інших спадкоємців першої черги немає.

Зокрема, 06.12.2016 за заявою позивачів заведено спадкову справу.

16.03.2018 приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 видала довідку про те, що позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 Інформації про інших осіб, які б зверталися з заявами про прийняття спадщини немає.

Серед спадкового майна, яке залишилося після смерті спадкодавця є квартира АДРЕСА_1 І. у м. Львові. Квартира складається з двох житлових кімнат та кухні на першому поверсі будинку. Загальна площа квартири становить 35,6 кв.м. До квартири належить комора в підвалі під індексом V площею 11,2 кв.м. та господарське приміщення під індексом VI площею 7,6 кв.м. в цокольному поверсі будинку №2 на вул. Чучмана у м. Львові.

Вказана квартира належала спадкодавцеві на праві користування. Спадкодавець звертався з заявою про її приватизацію у відповідності з положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», однак помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію.

Так, 11.03.2016 ОСОБА_6 звертався до відділу приватизації житла Франківського району із заявою про приватизацію належної йому квартири АДРЕСА_2.

Листом відділу приватизації житла Франківського району від 08.04.2016 позивача повідомлено про необхідність прибути до відділу приватизації за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, особисто з паспортом, оригіналом квитанції про оплату послуг та оригіналом договору найму (а.с. 30).

Однак, 14.03.2016 ОСОБА_6 потрапив в реанімаційне відділення лікарні швидкої допомоги на вул. Миколайчука, 9, з приводу зупинки серця, яке привело до коми. В комі він перебував майже три місяці та не приходячи до свідомості помер 07.06.2016.

Позивач ОСОБА_3 зверталася в травні 2016 року до відділу приватизації житла Франківського району щоб повідомити інформацію про хворобу чоловіка, та дізналася, що відділ приватизації житла Франківського району ліквідовано, а всі документи передано в ОСОБА_5 міський центр приватизації державного житлового фонду.

На адресу місця проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_5 міського центру приватизації державного житлового фонду не надходило жодної інформації з приводу приватизації квартири АДРЕСА_2.

Згідно ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

У силу статтей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відповідно до Правової позиції у справі за №6-121 цс 13 Верховний Суд України зазначив, що право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановлено частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

За таких умов будучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, позивачі мають право на успадкування квартири АДРЕСА_2.

Ураховуючи вище наведені норми законів у сукупності з поясненнями представника позивача, представника відповідача, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 є підставний та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на квартиру №1 загальною площею 35,6 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат та кухні та знаходиться на першому поверсі будинку №2 на вул. Чучмана у м. Львові з приналежною до неї коморою в підвалі під індексом V площею 11,2 кв.м. та господарським приміщенням під індексом VI площею 7,6 кв.м. в цокольному поверсі будинку №2 на вул. Чучмана у м. Львові.

Позивач: ОСОБА_3, ІПН – НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач: ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_5 міська рада, юридична адреса: м. Львів, пл. Ринок,1.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_8