Постанова № 76338979, 10.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/2643/17 Головуючий у 1-й інстанції: Комишня Н.І.

Провадження № 22-ц/778/2676/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

Крилової О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29.08.2016 року він надав ОСОБА_5 у борг грошові кошти в розмірі 1350 доларів США, в зв'язку з чим останньою була надана відповідна розписка без зазначення строку повернення.

20 вересня 2017 року зі слів ОСОБА_5 він зрозумів, що вона не має наміру повертати кошти. 26.09.

26 вересня 2017 року позивач направив вимогу-заяву про повернення грошових коштів, яку було отримано ОСОБА_5 29.09.2017 року, однак відповідач до теперішнього часу так і не повернула йому грошові кошти отримані за розпискою від 29.08.2016 року

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь борг в розмірі 1350 доларів США, що в еквіваленті становить 36 247 грн. 50 коп.; судовий збір в сумі 640 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 липня 2018 року (а.с.88), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 27 липня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_3

25 липня 2018 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому вона просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог в зв'язку з їх недоведеністю.

Однак, колегія не погоджуються з таким висновком суду з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2016 року ОСОБА_3 надав у борг ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 1350 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки.(а.с.54).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За змістом частин 1, 2 ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В матеріалах справи міститься копія письмової вимоги від 26.09.2017 року адвоката ОСОБА_4, який діяв в інтересах та від імені ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про повернення суми позики за розпискою від 29.08.2016 року. (а.с. 8).

Також, в матеріалах справи міститься копія повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_5 отримала вимогу про повернення боргу 29 вересня 2017 року. (а.с. 9).

Таким чином, саме з дати отримання відповідачем письмової вимоги у ОСОБА_5 виник обов'язок щодо повернення суми боргу.

Проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 1049 ЦК України ОСОБА_5 не повернула суму боргу в тридцятиденний термін.

Окрім того, слід зауважити, що сама ОСОБА_5 зазначала, що за аналогічною розпискою брала у борг грошові кошти у дочки позивача, з єдиною відмінністю, що в розписці наданій дочці позивача було зазначено строк повернення коштів.

Однак, як вже зазначалось вище відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу.

Таким чином, відсутність у розписці від 29.08.2016 року конкретно визначеного строку повернення грошових коштів не свідчить про відсутність зобов'язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів взятих у борг.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суми боргу за розпискою від 29 серпня 2016 року

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 надавав ОСОБА_3 професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору від 15.08.2017 року та актом виконаних робіт від 19.08.2017 року. (а.с. 12,55).

В зв'язку з наведеним, з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 гривень.

В силу вимог ч.1,5ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 137, 141, 367, 369 ч. 1, 374,376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за розпискою в сумі 1 350 доларів США, що еквівалентно 36 247 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 3000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 600 гривень.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: