Рішення № 76338415, 04.09.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.09.2018

Справа № 320/9134/18

(2/320/2670/18)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«04» вересня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Редько О.В., при секретарі - Колесніковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 05.08.2010 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 8500,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 07.11.2017 року у нього утворилась заборгованість в сумі 96975,23 грн., яка складається з: 8500 грн. - заборгованість за кредитом; 79892,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3489,08 грн. – пені, а також штрафи в сумі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 4594,06 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 96975,23 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 1762,00 грн.

Ухвалою судді від 09.01.2018 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі кредиту 3696,91 грн, відсотків в розмірі 4417,86 грн. та пені в розмірі 3489,08 грн., на підставі обставин викладених у відзиві та наданого розрахунку. В іншій частині позовні вимоги не визнає, просить суд застосувати строки позовної давності.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши про правомірність укладення кредитного договору і виконання його умов, а також надав документи про встановлення і зміну кредитного ліміту, фотокартку відповідача разом з отриманою кредитною карткою та виписку по рахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення суду має бути справедливим.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.08.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно якого відповідач отримав у позивача кредитну картку, що також підтверджується фотокарткою відповідача/а.с.95/ відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 8500,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, обумовивши Умовами і правилами надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Як вбачається з заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 05.08.2010 року відповідач при підписанні заяви не узгоджував розмір кредитного ліміту та строк дії кредитної картки, однак у відповідності до виписки з рахунку наданого банком /а.с.109-120/ використовував кредитні кошти банку та здійснював поповнення карткового рахунку.

Довідка про зміну умов кредитування банком не надано.

Згідно з Витягом тарифів обслуговування кредитних карт, відповідач мав погашати використаний кредитний ліміт щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн./а.с.9/

Відповідачем зобов'язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, який охоплює період з 27.01.2014 року по 07.11.2017 року, починаючи з березня 2014 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 31.12.2017 року у нього утворилась заборгованість в сумі 96975,23 грн., яка складається з: 8500 грн. - заборгованість за кредитом; 79892,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3489,08 грн. – пені, а також штрафи в сумі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 4594,06 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 96975,23 грн.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Враховуючи заперечення відповідача і беручи до уваги, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних.

Останній платіж був зроблений позивачем 21.12.2014 року на суму 100,00 грн., а всього розмір заборгованості становив за розрахунком банку 8858,27 грн./а.с.114/

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем відсотки за користування простроченим кредитом нараховуються банком у подвійному розмірі на всю суму заборгованості включаючи тіло кредиту, раніше нараховані відсотки та санкції.

В розумінні ст. 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), а тому суд виходить з того, що базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (ч. 2 ст. 550 ЦК України).

Також, суд не погоджується із нарахуванням відповідачу відсотків у подвійному розмірі, оскільки в наданому банком примірнику Умов та правил надання банківських послуг та Довідці про умови кредитування, зазначені положення не передбачені, докази про ознайомлення відповідача з цими умовами і прийняття позичальником цих умов, банком не надані. Крім того, умови про застосування до відповідача подвійної відсоткової ставки не зазначені і в самому розрахунку заборгованості банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року справа № 325/1163/16-ц.

Крім того, на переконання суду, нарахування відсотків за кредитом може бути здійснено банком тільки в межах строку дії договору, який відповідає строку дії картки (строк кредитування).

З аналізу положень статей 256, 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Аналогічний правовий висновок, висловлений у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу» (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).

Наведена позиція відповідає правовому висновку ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року справа № 444/9519/12 (пункти 48-54), та Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року справа № 345/118/17.

У пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, зокрема, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Інших вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції після спливу строку дії картки позивачем не заявлені.

Також, як вказувалося вище, банком не надано доказів, що підтверджують надання іншої кредитної картки відповідачу або встановлення іншого строку дії карткового рахунку.

Позивачем частково визнані позовні вимоги.

Станом на 27 січня 2014 року розмір отриманих кредитних коштів відповідачем становив 8 493,28 грн., при цьому відсоткова ставка становила 27,6 %, ця ставка діяла до 31 серпня 2014 року, що зазначено в розрахунку, який надано позивачем. Отже, розмір нарахованих за цей час відсотків становить 1 393,64 грн. ( 8 493,28 грн. х 27,6 % і 100 %х 217 днів / 365 днів у році).

З 1 вересня 2014 року було підвищено відсоткову ставку до 32,4 % ця ставка діяла до 31 березня 2015 року, що зазначено в розрахунку, який надано позивачем.

Отже, розмір нарахованих відсотків за період часу з 1 вересня 2014 року по 26 грудня 2014 року, в цей час відповідачем, як вказувалося вище, зроблено останній платіж на погашення заборгованості, становить 882,09 грн. ( 8 493,28 грн. х 32,4 % / 100 % х 117 днів / 365 днів у році).

Тобто станом на 26 грудня 2014 року загальний розмір нарахованих сум за кредитом, розмір нарахованих відсотків перед позивачем становив 10 769,01 гри., з яких: 8 493,28 грн. - заборгованість за кредитом, 2275,73 грн. - заборгованість за відсотками.

В той же час за цей період відповідачем на користь позивача сплачено 7 042,54 грн., що підтверджується розрахунком, який надано позивачем.

Отже, станом на 26 грудня 2014 року існувала заборгованість перед банком за кредитом в розмірі 3 726,47 грн. ( 8 493,28 грн. + 2 275,73 грн. - 7 042,54 грн.) з врахуванням сплачених відповідачем грошових коштів за користування кредитним лімітом.

Саме на цю суму в подальшому і повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом, а саме 27 грудня 2014 року відсоткова ставка до 32,4% ця ставка діяла до 31 березня 2015 року, що зазначено в розрахунку, який надано позивачем.

Отже розмір нарахованих відсотків за період часу з 27 грудня 2014 року по 31 березня 2015 року становить 314,25 грн. ( 3 726,47 грн. х 32,4 % / 100 % х 95 днів / 365 днів у році). З 1 квітня 2015 року було підвищено відсоткову ставку до 42 % ця ставка діє до подання позову, що зазначено в розрахунку, який: надано позивачем. Отже, розмір нарахованих відсотків за період часу з 1 квітня 2015 року по 13 листопада 2017 року становить 4 103,61 грн. ( 3 696,91 грн. х 42 % / 100 % х 958 дні / 365 днів у році).

Вищевикладене свідчить, що станом на 13 листопада 2017 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитом, розмір нарахованих відсотків та комісії та пені перед позивачем становив 11 603,85 грн., з яких: 3696,91 грн. - заборгованість за кредитом, 4417,86 грн. - заборгованість за відсотками та 3489,08 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу в розмірі 4216,29 грн. (500 грн. - фіксована частина та 4594,06 грн. - процентна складова), суд виходить з наступного.

Довідкою про умови кредитування та Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено суму штрафу за порушення клієнтом строків платежів більш ніж на 120 днів по будь-якому з грошових зобов'язань в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Водночас, Довідкою про умови кредитування передбачено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Таким чином, сума штрафу та пені передбачені за однакове по суті порушення - несвоєчасну сплату обов'язкових платежів, і визначення підстав для сплати штрафу як порушення зобов'язань більше ніж на 120 днів, не змінює суті і характеру такого порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

У зв'язку з стягненням на користь позивача суми пені, то стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов'язання, суперечить ст. 61 Конституції України, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів представника позивача про сплив строків позовної давності, то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.1 Умов та правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти.

Користуючись кредитними коштами, відповідач періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом.

Згідно з Умовами та правилами, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.

Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 року № 751/5977/17, від 30.05.2018 року № 181/467/17.

Крім того, суд звертає увагу, що хоча умовами даного кредитного договору і передбачено обов'язок позичальника повертати кредитні кошти частинами, але розмір таких щомісячних платежів договором не встановлювався і залежить від використання позичальником кредитного ліміту в кожному конкретному випадку.

На переконання суду доводи представника позивача про безпідставне підвищення відсоткової ставки не заслуговують на увагу, оскільки як роз'яснено в постанові пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Наданими позивачем доказами підтверджено правомірність підвищення відсоткової ставки по кредиту, що кореспондувалось із правом позичальника у випадку незгоди погасити заборгованість і не використовувати кредитні послуги.

Також, суд не погоджується з доводами представника позивача про недопустимість письмових доказів, наданих банком, через їх незасвідчення, оскільки хоча ЦПК України і встановлює обов'язок для учасників справи подавати суду письмові докази в оригіналі або належним чином засвідченій копії, але водночас закон не визначає, що подання таких доказів у незасвідченому вигляді має наслідком їх обов'язкову недопустимість. В такому випадку питання недопустимості доказів має вирішуватись судом в кожному конкретному випадку, якщо у суду є сумніви щодо поданих стороною доказів чи їх копій. Невиконання банком положень ст. 95 ЦПК щодо засвідчення копій документів свідчить лише про неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, за що суд має право вживати заходи примусу. Враховуючи, що у даній справі у суду немає сумнівів щодо копій письмових доказів, поданих банком, суд вважає за можливе їх прийняти, і одночасно звернути увагу ПАТ КБ «Приватбанк» на необхідність належного виконання своїх процесуальних обов'язків, що буде достатнім без застосування до позивача заходів примусу.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в загальному розмірі 11 603,85 грн., з яких: 3696,91 грн. - заборгованість за кредитом, 4417,86 грн. - заборгованість за відсотками та 3489,08 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 191 грн. 45 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1.), зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк “Приватбанк” юридична адреса м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (код ЄДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.08.2010 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3696,91 грн. - заборгованість за кредитом, 4417,86 грн. - заборгованість за відсотками та 3489,08 грн. - заборгованість за комісією та пенею, а всього 11 603,85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1.), зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк “Приватбанк” юридична адреса м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (код ЄДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111, МФО 305299) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 191 грн. 45 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.09.2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_4