Постанова № 76336302, 04.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2223/16-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/2473/18 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 33 04.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 363/2223/16-ц

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Коцюрби О.П.,

Олійника В.І.,

секретар судового засідання Немудра Ю.П.,

позивач - ОСОБА_4 (апелянт),

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», Кузнецов Антон Ігорович,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г.Є., від 12 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом. Послався на настання страхового випадку, який став підставою для виплати відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство (далі також ПрАТ «СТ) «Іллічівське» страхового відшкодування згідно укладеного договору добровільного страхування від 27 серпня 2014 року за пошкодження належного йому автомобіля НОМЕР_1.

В зв'язку з невірною оцінкою розміру завданого автомобілю матеріального збитку, з врахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з ПрАТ «СТ «Іллічівське» суму недоплаченого страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування за період з 23 жовтня 2015 року по 27 березня 2017 року в загальному розмірі 47 527, 10 грн, з ОСОБА_6 1 732, 96 грн відшкодування витрат на проведення експертизи та рецензії.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 20 759,64 грн, а також 3% річних в розмірі 26 грн, пеню в розмірі 374,15 грн, суму індексу інфляції в розмірі 126, 97 грн за період прострочення виплати страхового відшкодування з 05 по 27 січня 2016 року та судовий збір в розмірі 551,20 грн, а всього 21 837,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 з судовим рішенням не погодився та 23 квітня 2018 року подав апеляційну скаргу. Вважає вказане рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з'ясування обставин справи. Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення. Стягнути на його користь з ПрАТ «СТ «Іллічівське» матеріальну шкоду, пеню, інфляційні витрати та 3% річних в розмірі 47 527, 1 грн, а з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 1732,96 грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися, що, відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджало розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову районний суд виходив з того, що судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з цим висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає таким встановленим судом фактичним обставинам справи.

ОСОБА_4 є власником автомобіля «Мітсубісі Паджеро Вагон» д.н.з. НОМЕР_2.

15 серпня 2015 року з вини відповідача ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_3. ОСОБА_6 на той час керував автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_4.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2015 року, що набрала законної сили, ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

27 серпня 2014 року між ОСОБА_6 та ПрАТ «СТ «Іллічівське» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_4, оформлений полісом АІВ №3566404.

Відповідно до п. 4 вказаного договору страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50 тис. грн.

Крім того, 27 серпня 2014 року між ОСОБА_6 та ПрАТ «СТ «Іллічівське» додатково укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 6 якого страхова суму становить 150 тис. грн.

07 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача ПрАТ «СТ «Іллічівське» із завою про виплату страхового відшкодування.

27 січня 2016 року на підставі страхового акту № ЦО-60101 від 21 січня 2016 року, ПрАТ «СТ «Іллічівське» позивачу виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 14 108,73 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження Української автомобільної корпорації «УкрАвто» № 566 від 15 жовтня 2015 року, розмір матеріального збитку завданого автомобілю НОМЕР_1 складає 34 868,37 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також Закону), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру коди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховка особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тих, на які посилається апелянт, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Всупереч твердженням апелянта, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають обставинам справи та вимогам цивільного і цивільно- процесуального законодавства.

Правильним являється і висновок місцевого суду, про те, що з ПрАТ «СТ «Іллічівське» на користь позивача, відповідно до вказаних вимог Закону, підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 20 759, 64 грн.

Попри запереченням в апеляційній скарзі, визначаючи розмір заподіяної позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, районний суд обґрунтовано взяв до уваги висновок експертного дослідження Української автомобільної корпорації «УкрАвто» № 566 від 15 жовтня 2015 року.

Що стосується звіту про визначення вартості матеріального збитку № 249 від 27 вересня 2015 року проведеного ФОП ОСОБА_8, то місцевий суд правильно до уваги його не прийняв, як такий, що є необ'єктивним та не може бути використаним під час визначення розміру матеріального збитку заподіяного «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_2.

Обґрунтованим, не зважаючи на твердження позивача в апеляційній скарзі являється і висновок районного суду, щодо відшкодування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, а також що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Вирішуючи питання про визначення розміру наведених стягнень, суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, правильно виходив з того, що виплату страхового відшкодування в розмірі 14 108, 73 грн ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило з простроченням на 22 дні, а також на підставі вимог п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - з наведеної безспірної суми виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки ліміт відповідальності за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними між ОСОБА_6 та ПрАТ «СТ «Іллічівське» становить 200 тис. грн та повністю покрив суму шкоди заподіяної застрахованому автомобілю позивача, районний суд дійшов правильного, не зважаючи на заперечення позивача, висновку, що цивільну відповідальність по відшкодуванню шкоди та витратах, пов'язаних із вимушеним зверненням позивача до суду за захистом своїх прав має нести саме ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Через не представлення належних доказів того, що позивачем понесені витрати на проведення експертного дослідження свого автомобіля та проведення рецензії звіту про визначення вартості матеріального збитку № 249 від 27 вересня 2015 року, районний суд, попри вимогам апеляційної скарги, ґрунтовно не знайшов підстав для стягнення 1 732,96 грн. на відшкодування цих витрат.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення норм права, тому висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

Тому, рішення районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, керуючись ч. 6 ст. 259, 268, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

О.П. Коцюрба,

В.І. Олійник