Ухвала суду № 76336039, 10.09.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 370/498/15-к

Провадження № 1/368/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Іванюти Т.Є.

суддів Закаблука О.В.

Шевченко І.І.

при секретарі Вареник О.Л.

з участю прокурора Вдовенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нехворощ Андрушівського району Житомирської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.355; ч.4 ст.28, ч.1 ст.194; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28 ч.2,3 ст.358; ч.4 ст.28, ч.4 ст.189; ч.4 ст.28, ч.3 ст.279; ч.4 ст.28, ч.1 ст.122; ч.4 ст.28, ч.2 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.355, ч.4 ст. 28 ч.1 ст.194, ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.ч.2,3 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.279, ч.4 ст.28 ч.1 ст.122, ч.4 ст.28ч.2 ст.125 КК України, тобто в участі в злочинній організації, куди восени 2007 року він добровільно ввійшов, з метою здійснення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також активної участі у підготовці і здійсненні злочинів, вчинюваних такою організацією, а саме:

-на протязі січня-березня 2008 р. здійснив шахрайство щодо двох будівель майнового комплексу ТОВ «Квік» в м. Київ по вул. В.Хвойки - 21, підробку з цією метою документів, примушування до виконання цивільно-правових обов'язків щодо цього майна, а також зв'язане з цим вимагання;

-в квітні 2009 р. повторно примушував до виконання цивільно-правових обов'язків щодо посади начальника державного підприємства «Морський торговий порт Южний», поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я, пошкодженням і знищенням майна, а також приймав участь у захваті цього порту;

-в серпні 2008 року повторно примушував до виконання цивільно-правових обов'язків щодо посади начальника управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, пов'язане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я, пошкодженням і знищенням майна.

-в придбанні права на майно шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, організованою групою, як член злочинної організації (щодо ТОВ «Арт-Чикаго-Експрес»), тобто за ч.4 с. 28, ч.4 ст. 190 КК України.

-в підробленні документу, який видається підприємством і надає права з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також використанні завідомо підробленого документу (складання завідомо підробленого протоколу загальних зборів СП ТОВ «Арт - Чикаго - Експрес»), тобто за ч.4 с. 28, ч.2,3 ст. 358 КК України.

-в примушуванні до виконання цивільно-правових обов'язків, вчинене організованою групою, повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, як член злочинної організації (ТОВ «Квік»), тобто за ч.4 с. 28, ч.3 ст. 355 КК України..

-вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна або права на майно, вчинення яких - небудь дій майнового характеру з погрозами вбивства, обмеження прав, свобод і законних інтересів потерпілих або їх близьких родичів, пошкодження і знищення їх майна, вчинене за попередньою змовою організованою групою, будучи членом злочинної організації (щодо ТОВ «Квік», погроза вбивством ОСОБА_4 та ОСОБА_5), тобто за ч.4 с. 28, ч.4 ст. 189КК України..

-примушуванні до виконання цивільно-правових обов'язків, вчинене організованою групою, повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, а також пошкодження майна, як член злочинної організації, діючи в її складі (щодо державного підприємства «Морський торговий порт «Южний»), тобто за ч.4 с. 28, ч.3 ст. 355 КК України.

-захваті порту, що потягнуло тяжкі наслідки, як член злочинної організації (щодо державного підприємства «Морський торговий порт «Южний»), тобто за ч.4 с. 28, ч.3 ст. 279 КК України.

-в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесному ушкодженні, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, як член злочинної організації (щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на території порту) тобто за ч.4 с. 28, ч.1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України..

-умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, що спричинило майнову шкоду у великих розмірах, як член злочинної організації, діючи в її складі (державне підприємство «Морський торговий порт «Южний») тобто за ч.4 с. 28, ч.1 ст. 194 КК України.

-примушуванні до виконання цивільно-правових обов'язків, вчинене організованою групою, повторно, поєднане з насильством, яке не ж небезпечним для життя та здоров'я, а також пошкодження майна, діючи в складі злочинної організації (управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області) тобто за ч.4 с. 28, ч.3 ст. 355 КК України.

До суду надійшло клопотання ОСОБА_2, про повернення справи на додаткове розслідування. В обґрунтування клопотання посилалась на істотні порушення норм КПК, а саме, що докази здобуті органом досудового розслідування з 06.11.2009 року по 23.03.2010 року вже після оголошення підсудному про закінчення досудового слідства, про що не було відомо ні обвинуваченому, ні його захисникам; жодне з висунутих ОСОБА_2 обвинувачень не конкретизоване, не зазначено час, місце, спосіб вчинення злочинів; не встановлені і не вказані потерпілі по ст.355 КК України; слідством не визначено цивільно-правові зобов'язання до виконання яких він когось примушував; не зазначено ознаки злочинної організації, роль ОСОБА_2, в цій організації, за яких обставин він вступив до неї, в якому місці, як виразив свою згоду. Апеляційним судом Київської області встановлено факт відсутності ознак злочинної організації, неконкретність пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст.255 КК України ОСОБА_8 обвинувачення якого є ідентичним обвинуваченню ОСОБА_2, і які, згідно обвинувачення, входили до однієї злочинної організації. ОСОБА_2 посилалась на неправильну кваліфікацію його дій за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України та відсутність складу злочину, пов'язаного з вимаганням, невідповідність слідства фактичним обставинам справи, неповноту слідства, необхідність встановлення осіб, які подали апеляційну та касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду від 29.07.2005 року та їх допиту, неправильну кваліфікацію дій підсудного за ч.4 ст.28 ч.2,3 ст.358 КК України оскільки обвинувачення не містить відомостей щодо місця, часу, способу, мотивів інкримінованих обвинуваченому дій, слідством не допитані засновники ТОВ «Арт Чикаго Експрес», реєстратор, склад злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.355, ч.4 ст.190 обґрунтовуються неналежними доказами, частина яких за не встановлених обставин зникла. Також в клопотанні ОСОБА_2 зазначив, що не був 28.04.2008 року в порту і до злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України відношення не має. Вказані обставини, на його думку, призвели до порушення прав обвинуваченого на захист. Вважав, що зазначені порушення не можливо усунути під час судового розгляду.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримав та пояснив, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування прокурору, оскільки під час досудового розслідування було істотно порушено норми КПК України, жодне із обвинувачень є неконкретним, по кожних епізодах протирічить одне одному, тобто має місце неповнота та неправильність досудового слідства.

Прокурор щодо задоволення клопотання захисника заперечив.

Потерпілі неодноразово в судове засідання не з»являлись.

Суд вивчивши клопотання, думки щодо нього учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінальної справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2013 року (т.81) ОСОБА_9, засуджений за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.355, ч.4 ст.28, ч.2 ст.121, ч.4 ст.28, ч.1,2 ст.194, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 ч.4 ст.28, ч.2,3 ст.358, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.1 ст.122 і ч.2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_10 засуджений за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_11 засуджений за ч.5 ст.27, ч.3 ст.355 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, за ч.4 ст.28, ч.2 ст.121, ч.4 ст.28, ч.2 ст.194, ч.1 ст.255 КК України виправданий у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів;

ОСОБА_12 засуджений за ч.5 ст.27, ч.3 ст.279, ч.5 ст.27, ч.1 ст.122, ч.5 ст.27, ч.2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_13 засуджений за ч.5 ст.27, ч.3 ст.279, ч.5 ст.27, ч.1 ст.122, ч.5 ст.27, ч.2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст. ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.4 ст.28, ч.2,3 ст.358, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.279, ч.4 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.125, ч.4 ст.28, ч.1 ст.194, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.12.2013 року (т.81, а.с.136-179) вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2013 року щодо засуджених ОСОБА_9,, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.05.2014 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2013 року щодо ОСОБА_8 скасований, справа направлена Генеральному прокурору на додаткове розслідування з підстав відсутності доказів створення злочинної організації, правил поведінки членів злочинної організації, ієрархії учасників, плануванні злочинів, розмір грошової винагороди, які отримував за вчинення злочинів, місця в цій ієрархії обвинуваченого, вступ до злочинної організації,мотиву, надання згоди на вступ в таку організацію та участь в ній, а також, що конструктивною ознакою організованої групи , яка виділяє цю форму організованої співучасті, є не попередня змова співучасників, а стійкість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2014 року (т.82, а.с.131 - 145) ухвала Апеляційного суду Київської області від 30.12.2013 року щодо ОСОБА_2 скасована, матеріали направлені на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28.01.2015 року (т.82, а.с.221-231) вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2013 року щодо ОСОБА_2 скасований, справа направлена на новий судовий розгляд.

Постановою Васильківського міськрайсуду Київської області від 29.05.2015 р. ( т.83, ас.с.234-239) кримінальну справу щодо ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.355; ч.4 ст.28, ч.1 ст.194; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28 ч.2,3 ст.358; ч.4 ст.28, ч.4 ст.189; ч.4 ст.28, ч.3 ст.279; ч.4 ст.28, ч.1 ст.122; ч.4 ст.28, ч.2 ст.125 КК України, повернуто Генеральному прокурору на додаткове розслідування. В даній постанові суд послався на те, що Ухвалою Апеляційного суду, якою справу щодо ОСОБА_8 повернуто на додаткове розслідування, досудовим слідством не здобуто доказів попереднього об»єднання ОСОБА_8 з іншими обвинуваченими особами з конкретною метою, існування тісних зв»язків між ними, єдиного відомого їм усім плану, спрямованого на досягнення певного злочинного результату, з розподілом функцій та чітким визначенням ролі кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.10.2015 року (т.84, а.с.89-94) року постанова Васильківського міськрайсуду Київської області від 29.05.2015 р. щодо ОСОБА_2 скасована, справа направлена на новий судовий розгляд.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2016 р. ( т.86, ас.с.217-223) кримінальну справу щодо ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.355; ч.4 ст.28, ч.1 ст.194; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28 ч.2,3 ст.358; ч.4 ст.28, ч.4 ст.189; ч.4 ст.28, ч.3 ст.279; ч.4 ст.28, ч.1 ст.122; ч.4 ст.28, ч.2 ст.125 КК України, повернуто Генеральному прокурору на додаткове розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2017 року (т.86, а.с.112-116) року постанова Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2016 р. щодо ОСОБА_2 скасована, справа направлена на новий судовий розгляд.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 року роз'яснено, що злочинна організація це внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб або двох і більше організованих груп, метою діяльності яких є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки або керівництва чи координація злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп, стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдине для всіх правило поведінки, наявність плану злочинної організації і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Злочин вважається закінченим з моменту надання згоди на вступ до злочинної організації, тобто доказуванню підлягають час, місце, спосіб, мотив вказаної дії обвинуваченого, чого досудовим слідством у даній кримінальній справі не встановлено.

Як вбачається зі змісту обвинувального висновку досудовим слідством не сформульовано обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, що є порушенням вимог ст. 223 КПК України (в редакції 1960 року), згідно яких, в обвинувальному висновку має бути викладено фактичні обставини злочинів, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочинів з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, суперечливість участі ОСОБА_2 в різних епізодах, докази по справі, а саме допит свідків та протоколи слідчих дій, були проведені після закінчення попереднього слідства в період ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи.

Додатково це підтверджується змістом ухвали Апеляційного суду Київської області від 12.05.2014 щодо підсудного ОСОБА_8, оскільки однаковими є зміст обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_8.

Вказані порушення свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення та порушення права підсудного на захист, які не можуть бути відновлені в ході судового слідства за відсутності ініціативи прокурора, який не скористався правом змінити обвинувачення в суді.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відсутність конкретного формулювання обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд в розумні строки, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обмежує гарантоване право обвинуваченого на захист вже на момент пред'явлення йому обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 64 КПК України (в ред. 1960 року) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, окрім іншого, подія злочину, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. У випадку пред'явлення неконкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено, що обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії" зазначено, що деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Таким чином, стала практика Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права для судів України, вказує на необхідність забезпечення права підсудного на захист шляхом доведення до його відома чіткого і конкретного обвинувачення..

Як вбачається з обвинувального висновку від 09.06.2010 року, на який посилався прокурор як на підставу обвинувачення у даній кримінальній справі, такий обвинувальний висновок відносно ОСОБА_2 вказаним у ст.223 КПК ( в редакції 1960 року) вимогам не відповідає, оскільки не містить належним чином сформульованого і чітко конкретизованого обвинувачення, зокрема зміст обвинувачення не вказує на те, що до відома підсудного належно доведено обвинувачення, зокрема в частині зазначення та посилання на докази попереднього об'єднання ОСОБА_2 з іншими особами з конкретною метою, існування стійких зв'язків між ними, єдиного відомого їм усім плану, спрямованого на досягнення певного злочинного результату, з розподілом функцій та чітким визначенням ролі кожного.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_2 послідовно заперечував вчинення діянь щодо участі у злочинній організації.

Зазначена обставина має важливе значення для правильного розгляду справи, оскільки момент вчинення злочину, передбаченого ч. 1ст.255 КК України виникає з моменту надання згоди на вступ у злочинну організацію. Цей момент в ході досудового та судового слідства не був встановлений.

Крім того, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 №13 встановлює, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

В порушення вимог ст.64 КПК України (в редакції 1960 року) в ході досудового слідства та в суді не встановлений мотив, яким підсудний ОСОБА_2 керувався вчиняючи злочин, передбачений ч. 1 ст.255 КК України.

Також обвинувачення не містить чітко визначеної ролі підсудного у ієрархічній структурі злочинній організації.

Відповідно до ст. 275 КПК України (в редакції 1960 року), розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України (в редакції 1960 року), прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобовязані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Як вбачається з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо). Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Розгляд кримінальної справи неодноразово відкладався у зв'язку з тим, що в судове засідання жодного разу не з'являлись на виклик суду потерпілі.

Судом було вжито всіх процесуально можливих заходів для допиту потерпілих в судовому засіданні, однак ці заходи результатів не дали.

Згідно вимог кримінально-процесуального законодавства саме прокурор в судовому засіданні повинен подавати докази обвинувачення і брати участь у доказуванні їх переконливості.

На підставі п.3 (d) ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали.

Указане право не було забезпечено стороною обвинувачення підсудному ОСОБА_2. Внаслідок цього, суд позбавлений можливості дослідити ті обставини, з'ясування яких має значення для правильного вирішення справи, а також надати перевагу тим чи іншим доказам.

Виходячи з цього, жодна людина не може бути визнана винною i засудженою, допоки її провину не встановлять на основі беззаперечних доказів по справі. Будь-які сумніви при доведенні провини, виходячи з презумпції невинуватості, що діє в нашому кримінальному процесі, тлумачаться на користь обвинуваченого

Досудовим слідством в ході розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_2 допущена неповнота і неправильність, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а тому кримінальна справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування в ході якого необхідно встановити роль ОСОБА_2 в скоєні інкримінованих злочинів і в залежності від встановленого кваліфікувати його дії, привести формулювання обвинувачення у відповідність до його правової кваліфікації. В залежності від неї виконати необхідний обсяг слідчих дій для повного та всебічного встановлення обставин злочину, оскільки більш точно на цій стадії визначитись із переліком необхідних слідчих дій неможливо без конкретизації обвинувачення та визначення обсягу фактів і відомостей, які підлягають доказуванню. Також слід встановити місцезнаходження недопитаних судом потерпілих та свідків для забезпечення їх явки в судове засідання для дачі показань.

Керуючись ст.ст.281 КПК України (в редакції 1960 року), суд,-

У Х В А Л И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.3 ст.355; ч.4 ст.28, ч.1 ст.194; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28 ч.2,3 ст.358; ч.4 ст.28, ч.4 ст.189; ч.4 ст.28, ч.3 ст.279; ч.4 ст.28, ч.1 ст.122; ч.4 ст.28, ч.2 ст.125 Кримінального Кодексу України повернути Генеральній прокуратурі України на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області

протягом 7 діб з дня її винесення.

Головуючий суддя: Іванюта Т.Є.

Судді: Закаблук О.В.

Шевченко І.І.