Ухвала суду № 76335389, 05.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/9350/13-к Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Ляшука В.В.

суддів: Шевченко В.Ю., Слісарчука Я.А.

з участю

секретаря: Воробей Д.О.

прокурора: Селюченко І.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисників: Брежнєва О.І.

представника потерпілої: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12013060040000001 за апеляційними скаргами захисника Брежнєва О.І. та представника ПАТ СК «Провідна» - адвоката ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2018 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

- ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 1 п. «г», Закону України «Про амністію у 2016 р.» - звільнено ОСОБА_1 від відбуття основного та додаткового покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. витрат за надання правової допомоги на користь потерпілої ОСОБА_4

Стягнуто з ПрАТ СК «Провідна» 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_4

Стягнуто ОСОБА_1 на користь департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілих в розмірі 9090,41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 1370,04 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений на автомобіль Mersedes-Benz 103 DKA номерний знак НОМЕР_1 залишено в силі з метою відшкодування шкоди.

в с т а н о в и л а:

Згідно вироку, ОСОБА_1 31 грудня 2012 р., о 23 год. 20 хв., керував технічно-справним автомобілем Mercedes-Benz 103 DKA номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул. Київській, в м.Житомирі, з боку вул. Східної в напрямку вул. Київське шосе, поблизу будинку №102, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 р. №1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 18.4 вказаних вище Правил, продовжував рух не переконавшись, що перед транспортним засобом, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом немає пішоходів, в порушення вимог п.12.3 цих же Правил, при виникненні небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого передньою лівою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала полі травму у вигляді: перелому кісток апарату грудної клітини і тазу з пошкодженням внутрішніх органів, які на фоні хронічних захворювань з поєднанням ускладнень у вигляді міокардиту і застійної пневмонії, ускладнились гострою поліорганною недостатністю, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №54 від 22.05.2013 р. мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по причині загрози для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.3 та 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

В апеляційній скарзі захисник Брежнєв О.І. вважає, що вирок суду підлягає зміні, оскільки суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що суд стягнув завищений розмір моральної шкоди на користь потерпілої.

Зазначає, що висновок суду про те, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_6 є політравма, яка отримана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спростовується висновками комісійної судово-медичної експертизи №53/15 від 02.03.2016 року Головного бюро СМЄ МОЗ України.

Також, зазначає, що згідно висновку судово-медичної експертизи №107 від 01.02.2013 року смерть потерпілої ОСОБА_6 настала в результаті атеросклеротичної хвороби серця, серозно-гнійного міокардиту, які ускладнились розвитком гострої серцево-судинної недостатності, що узгоджується з висновком комісійної судово-медичної експертизи №53/15 від 02.03.2016 року Головного бюро СМЄ МОЗ України.

На його думку, дії обвинуваченого ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував розмір моральної шкоди - 145 000, яку стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4

Крім цього, вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дочку, яка є інвалідом і отримує соціальну допомогу та згідно рішення суду сплачує на її утримання аліменти. Він є інвалідом 3-ї групи по загальному захворюванню, отримує невелику пенсію по інвалідності. Кримінальне правопорушення він вчинив з необережності, раніше не судимий, щиро розкаявся, частково відшкодував збитки.

Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити та кваліфікувати його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому. Пом'якшати міру йому покарання, застосувавши ст.ст.75,76 КК України та зменшити суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник ПАТ СК «Провідна» - ОСОБА_5 вважає, що висновки суду в частині задоволення цивільного позову до ПрАТ «СК «Провідна» не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок однобічного та неповного судового слідства.

Також, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам кримінального провадження у зв'язку з чим, на підставі ст. 376 ЦПК України та ст.ст. 408, 409 КПК України вирок суду в частині задоволення цивільного позову підлягає зміні.

Вказує, що суд ухвалюючи рішення у справі щодо вирішення цивільного позову виходив із того, що цивільний позов підлягає до задоволення, оскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована. Однак, суд не врахував що ПрАТ «СК «Провідна» не є заподіювачем шкоди.

ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на дату укладання договору №АВ/8782873 не передбачено відшкодування моральної шкоди родичам загиблих внаслідок ДТП.

Позивачу не може бути відшкодовано моральну шкоду, оскільки вона не є потерпілим у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Потерпіла особа, що має право на страхове відшкодування - ОСОБА_6 - померла.

Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення цивільного позову та постановити ухвалу, якою у задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відмовити.

В запереченні прокурор у кримінальному провадженні Крайнік М.В. просить апеляційні скарги захисника Брежнєва О.І. та представника ПАТ СК «Провідна» - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду в частині покарання та відшкодування моральної та матеріальної шкоди без змін.

Вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим. Суд призначив йому покарання, яке відповідає вимогам закону.

В запереченнях захисник ОСОБА_3 просить апеляційні скарги захисника Брежнєва О.І. та представника ПАТ СК «Провідна» - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_1 без змін. Вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 є законним.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили щодо вимог апеляційної скарги представника СК, думку прокурора, потерпілої та її представника, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги захисника Брежнєва О.І. про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Суд першої інстанції у своїх висновках надав оцінку проведеним у кримінальному провадженні судово медичним експертизам, обґрунтовано не врахував висновок СМЕ № 107 від 01.02.2013 року згідно з яким причиною смерті потерпілої ОСОБА_6 стала атеросклеротична хвороба серця, серозно-гнійний міокардит, які ускладнилися розвитком гострої серцево-судинної недостатності.

На обґрунтування свого висновку про те, що смерть потерпілої ОСОБА_6 настала від отриманого внаслідок ДТП тяжкого тілесного ушкодження суд послався на висновки СМЕ №24 від 04.01.2013 року та висновки комісійних СМЕ № 54 від 22.05.2013 року та № 53/15 від 02.03.2016 року.

Так, за висновком комісійної експертизи №54 від 22.05.2013р., причиною смерті ОСОБА_6 явилась політравма внаслідок пошкодження кісткового апарату грудної клітини і тазу, з пошкодженням внутрішніх органів, які на фоні хронічних захворювань у неї і приєднання ускладнень у вигляді міокардиту і застійної пневмонії, які ускладнились гострою поліорганною недостатністю.

За висновком комісійної експертизи №53/15 від 02.03.2016р., у ОСОБА_6 мала місце важка сполучена травма тіла, у вигляді багатоуламкових переломів лобкової і сідничної кісток, переломів 2,3,4,5 ребер зліва, грудини, поперечних відростків 4 і 5 поперекових хребців справа, крововиливу в заочеревинну клітковину з масивною крововтратою, перелому лівої ключиці, черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в м'які покрови голови з їх внутрішньої поверхні в правій тім'яній ділянці, вогнищевого крововиливу під м'які мозкові оболонки в тім'яній ділянці справа, а також синця на лівому плечі та садна на правій молочній залозі. Вказані ушкодження виникли від дії (-дій) тупого (-их) предмета (-ів), можливо в час та за обставин, вказаних в постанові («...31.12.2012 року…внаслідок…дорожньо-транспортної пригоди…») і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, травматичний шок 1-го ст.

Смерть ОСОБА_6 настала від гострої серцевої недостатності, яка обумовлена комплексом факторів - перенесенням важкої сполученої травми тіла та масивною крововтратою, що супроводжувалося розвитком анемії та гіпоксії, виникнення двобічної пневмонії та серозно - гнійного міокардиту за наявності хронічної ішемічної хвороби серця, а також недолікам припущеними при наданні медичної допомоги.

Аналізуючи зазначені висновки колегія суддів вважає, що між отриманими ОСОБА_6 внаслідок ДТП тяжкими тілесними ушкодженнями небезпечними для життя і її смертю, що сталася є причинний зв'язок, а ускладнення, які призвели до її смерті не є випадковими та були викликані перенесеною важкою сполучною травмою тіла та масивною крововтратою, що дає підстави на висновку про правильну кваліфікацію судом першої інстанції дій обвинуваченого.

Не свідчить про невірну кваліфікацію судом дій ОСОБА_1, на переконання апеляційного суду і те, що смертельний наслідок не був усунутий лікарським втручаннням через недоліки припущені при наданні медичної допомоги.

Призначене обвинуваченому покарання, на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстави вважати, що воно є очевидно несправедливим внаслідок суворості не має.

При призначенні покарання ОСОБА_1 судом були враховано тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, обставини, що пом'якшують його покарання щире каяття, часткове відшкодування шкоди та визнання вини та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України несудимий, характеризується позитивно, не працює, розлучений, має інвалідність3-ї групи та на утриманні неповнолітню дитину.

Ці обставини на думку колегії суддів давали підстави для призначення йому позбавлення волі за мінімальною межею ч. 2 ст. 286 КК України та застосування щодо нього ст. 1 п. «г», Закону України «Про амністію у 2016 року».

Не вбачає колегія суддів і підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням про, що зазначено в апеляційній скарзі захисника, враховуючи наслідки злочину, смерть потерпілої ОСОБА_6, оскільки це очевидно не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, як засудженим, так й іншими особами.

В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений вказали, що моральну шкоду визнають частково лише в розмірі 50 000 грн. та зазначили, що внаслідок важкого матеріального становища визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 - 145 000 грн. є очевидно непомірним для обвинуваченого.

Про те, колегія суддів вважає, що вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, а зокрема визначаючи розмір грошового відшкодування судом було в повній мірі враховано вимоги розумності і справедливості, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнала потерпіла ОСОБА_4 внаслідок смерті матері підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд не вбачає.

Колегія суддів вважає, що суд з дотриманням вимог закону вирішив і позовні вимоги потерпілої до ПАТ СК «Провідна», яка застрахувала цивільно правову відповідальність обвинуваченого.

Визначена сума відшкодування 5000 грн. відповідає визначеному ліміту, а стягнення її на користь потерпілої ОСОБА_4, яка є донькою померлої узгоджується з чинним на момент ДТП ЗУ «Про ОСЦПВ» та положеннями ст. ст. 1168, 1194,1200 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд безпідставно вказав в мотивувальній частині вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення ОСОБА_1 правил експлуатації транспорту.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п. 2.3 б), п. 18.4, п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, продовжив рух не переконавшись, що перед транспортним засобом, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом не має пішоходів та не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля. Порушення правил експлуатації транспортного засобу ОСОБА_1 не допустив.

За таких обставин, вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги захисника Брежнєва О.І. та представника ПАТ СК «Провідна» - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_1, в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку порушення ОСОБА_1 правил експлуатації транспорту.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: