Постанова № 76334971, 05.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11996/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05.09.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І. В., за участю представника Закарпатської митниці ДФС України Селеша О.Я., особи, щодо якої складено протокол про порушення митних правил - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу, яку подав заступник начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року провадження у справі про порушення митних правил передбачене ч. 1 ст. 483 МК України щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого,

закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0263/305000016/17 від 08.02.2017 легковий автомобіль марки «Lancia Карра», р.н.з Республіки Словаччини НОМЕР_4, 1996 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, та свідоцтво про його реєстрацію - повернуто власнику або його представнику за дорученням.

Згідно протоколу про порушення митних правил, 05 лютого 2017 року о 02 год. 27 хв. у зону митного контролю митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС України, на ділянку «В'їзд в Україну», заїхав легковий автомобіль марки «Lancia Kappa», реєстраційний номерний знак Республіки Словаччини НОМЕР_2, 1996 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, під керуванням громадянина України ОСОБА_2, який прямував з Угорщини в Україну. В якості пасажира в транспортному засобі слідував гр. України ОСОБА_5. Як підставу для переміщення автомобіля через митний кордон України гр. ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 надав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 11.07.2014 та доручення на право користування транспортним засобом від 26.01.2017, видане власником автомобіля ОСОБА_10 громадянину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., зареєстроване в реєстрі № О 389551/2017 та завірене підписом і печаткою нотаріуса «ОСОБА_7». Зазначений транспортний засіб було виведено зі смуги руху «зелений коридор» в смугу руху «червоний коридор». Під час митного контролю, при перевірці поданих гр. ОСОБА_6 документів, як підстави для переміщення через митний кордон України легкового автомобіля марки «Lancia Карра», р.н.з Республіки Словаччини НОМЕР_4, 1996 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, виникли сумніви щодо достовірності доручення на право користування транспортним засобом. У ході перевірки правомірності переміщення через митний кордон України автомобіля Управлінням протидії митним правопорушенням на адресу нотаріуса ОСОБА_7 (ОСОБА_7), з метою встановлення достовірності доручення на право користування автомобілем, направлений запит від 06.02.2017 № 07.70-20.1-8.21/958. 06 лютого 2017 року Управлінням ПМП Закарпатської митниці ДФС отримана офіційна відповідь нотаріальної контори «ОСОБА_7» вх. № 2740-кб-11-21, згідно з якою підпис за реєстраційним номером 389551/2017 не був завірений у Нотаріальній конторі 26.01.2017. Від надання будь-яких пояснень гр. ОСОБА_6 відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Опитаний гр. ОСОБА_5 зазначив, що домовився купити автомобіль марки «Lancia Kappa», р.н.з Республіки Словаччини НОМЕР_4, у ОСОБА_2. Із цією метою ОСОБА_2 запропонував йому поїхати разом із ним за кордон і завезти автомобіль на його ім'я, для чого ОСОБА_2 виготовив на його ім'я доручення на право користування автомобілем. Легковий автомобіль на митну територію України переміщував ОСОБА_2, і він же подавав до митного контролю всі документи, а він (ОСОБА_5.) у цей час знаходився в салоні автомобіля в якості пасажира. Під час виготовлення та оформлення доручення присутнім не був. Згідно мережі «Інтернет» вартість аналогічного автомобіля 1996 року випуску становить 600 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 05.02.17 складає 17500,52 гривень. Таким чином, орган доходів і зборів вважає, що гр. України ОСОБА_2 перемістив через митний кордон України легковий автомобіль марки «Lancia Kappa», р.н.з Республіки Словаччини НОМЕР_4, 1996 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, із приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів України, як підстави для його переміщення підробленого документа, а саме: доручення на право користування транспортним засобом від 26.01.2017, зареєстроване в реєстрі №О 389551/2017 та завірене підписом і печаткою нотаріуса «ОСОБА_7».

В апеляційній скарзі заступник начальника Закарпатської митниці ДФС України - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, вказує на те, що постанова судді є незаконною, у зв'язку з необ'єктивністю розгляду справи та невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам справи. Посилається на те, що органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення і постановою старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 18.10.2017 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не було встановлено особу на ім'я ОСОБА_1, який «зі слів ОСОБА_2» виготовляв довіреність, і від останнього не отримано відповідних показів (пояснень), які мають суттєве значення для з'ясування всіх обставин справи. Зазначають, що органом досудового розслідування не здійснювалось досудове розслідування кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут. Просить постанову скасувати, винести нову, якою матеріали справи про порушення митних правил № 0263/305000016/17 від 08.02.2017 в порядку ст. 253 КУпАП направити до Ужгородського РВП УВП ГУНП в Закарпатській області.

Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці ДФС України Селеша О.Я., який підтримав апеляційну скаргу, особи, щодо якої складено протокол про порушення митних правил - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які судове рішення вважали законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України із приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, одержаних незаконним шляхом, або таких що містять неправдиві відомості.

За змістом вказаної норми права, особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі; за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів ……

Отже, винність є обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення, яка виражає внутрішній психологічний зміст - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

У цій ознаці закріплений найважливіший конституційний принцип - принцип суб'єктивного ставлення до вчиненого, тобто відповідальність тільки при наявності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим із необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Судове рішення суду будь-якої інстанції повинно відповідати вимогам, встановленим законодавством: правосудність (тобто законність і обґрунтованість) судового рішення, його повнота, зрозумілість, справедливість, безумовність та безальтернативність.

Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України ). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а в ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд приходить до висновку про те, що суддею місцевого суду були дотримані вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права як при розгляді справи про порушення митних правил, так і при постановленні судового рішення.

Так, з матеріалів справи про порушення митних правил убачається, що як підставу для переміщення автомобіля «Lancia Kappa», реєстраційний номерний знак Республіки Словаччини НОМЕР_2, 1996 року випуску, VIN-код НОМЕР_1, через митний кордон України гр. ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 надав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 11.07.2014 та доручення на право користування транспортним засобом від 26.01.2017, видане власником автомобіля ОСОБА_10 громадянину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., зареєстроване в реєстрі № О 389551/2017 та завірене підписом і печаткою нотаріуса «ОСОБА_7».

Під час розгляду справи суд першої інстанції дав вірну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, протоколу про порушення митних правил, дорученні на право користування транспортним засобом від 26.01.2017 та іншим матеріалам справи. При цьому, суд першої інстанції дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, дослідив наявність вини в діях ОСОБА_8, як обов'язкової ознаки адміністративного правопорушення, належним чином вмотивувавши висновок про відсутність вини ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України правопорушення.

Так, у ході розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_3 пояснили, що ОСОБА_2 участі в оформленні доручення не приймав і не зобов'язаний був цього робити, оскільки таке доручення на право користування автомобілем марки «Lancia Kappa», реєстраційний номерний знак Республіки Словаччини НОМЕР_2, було видане власником автомобіля ОСОБА_10 громадянину ОСОБА_5, а під час перетину митного кордону ОСОБА_2 виконував лише функції водія, а тому, при проходженні митного контролю вчинив всі необхідні дії для додержання митних правил щодо переміщення транспортного засобу через митний кордон України, подавши посадовій особі органу доходів і зборів передбачений пакет документів, і при цьому, гр. ОСОБА_5 під час перетину кордону знаходився в автомобілі в якості пасажира.

Надані пояснення підтверджуються зазначеними вище матеріалами справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою офіційного підтвердження достовірності наданої ОСОБА_9 довіреності, за ініціативою Закарпатської митниці ДФС України до ОСОБА_7був направлений запит від 06.02.2017 (а. с. 15-16).

З перекладу отриманої від ОСОБА_7відповіді вбачається, що підпис на довіреності за реєстраційним номером 389551/2017 не був завірений у цій нотаріальній конторі 26.01.2018 (а. с. 9).

При оцінці вказаного документу, апеляційний суд враховує те, що матеріали справи про порушення митних правил містять лише копію відповіді нотаріуса, завірену інспектором ОСОБА_11., який склав протокол щодо ОСОБА_8. При цьому, на вказаній копії відповіді міститься також переклад на українську мову, який у свою чергу не завірений перекладачем і в якому не міститься даних про попередження перекладача про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад. Разом із тим, матеріали справи не містять оригіналу вказаної відповіді, на якому мають бути невід'ємні атрибути документу - підпис, відбиток печатки тощо. У зв'язку із цим, указана відповідь не може бути визнана допустимим доказом та взята до уваги при прийнятті судового рішення, вирішені питання щодо винуватості ОСОБА_8 у порушенні митних правил.

При оцінці доводів апеляційної скарги та зібраних у справі доказів, апеляційний суд приходить до висновку про те, що митний орган прийшов до переконання про підробку довіреності нотаріуса виключно на підставі зазначеної вище відповіді, яка апеляційним судом, з урахуванням наведеного вище, визнається як недопустимий доказ.

Інших достовірних доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_8, у справі не має.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доказів, які підтверджують, що громадянин ОСОБА_8, усвідомлював свої дії як протиправні, передбачав або повинен був, і міг передбачити порушення своїми діями встановленого порядку переміщення транспортного засобу через митний кордон України або можливість такого порушення, бажав, свідомо допускав його, або легковажно розраховував на його відвернення, у справі не встановлено. У матеріалах справи відсутні й докази, які б указували на те, що ОСОБА_8 передбачав можливості настання шкідливих наслідків, повинен був чи міг їх передбачити.

Аналізуючи суб'єктивну сторону діяння ОСОБА_8 апеляційний суд також приходить до висновку, що останній не був зобов'язаний передбачати те, що надана на ім'я ОСОБА_5 довіреність може бути підробленою, і не міг цього передбачити.

Матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_8 брав участь в оформленні довіреності на ОСОБА_5, а лише надав таку, під час переміщення транспортного засобу, водієм якого він був і в якому перебував ОСОБА_5, через митний кордон, тобто вчинив всі необхідні дії для додержання митних правил при переміщенні транспортного засобу через митний кордон України, подавши митному органу, передбачений законом та іншими нормативно-правовими актами пакет документів.

Надані пояснення ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_3, достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих доводів, у тому числі, представник митного органу не спростував твердження ОСОБА_8 про те, що останньому не було відомо про підробленість доручення на право керування транспортним засобом, не посилався на наявність інших, окрім наявних у справі, доказів у спростування цих тверджень, не заявляв клопотань про приєднання або витребування доказів, якими б були спростовані вказані вище твердження ОСОБА_8, а тому, вказані пояснення приймаються до уваги при постановленні судового рішення.

При прийнятті рішення апеляційний суд, з урахуванням наведеного вище, приходить до висновку і про те, що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження вини ОСОБА_8 у порушенні митних правил вичерпані.

При прийнятті рішення, окрім зазначеного вище, береться до уваги те, що згідно Закону України № 8397 від 15.04.2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання в сфері автомобільних перевезень" не вимагається оформляти нотаріальну довіреність на право керування транспортним засобом на території України при керуванні транспортним засобом не його власником, а вимагається тільки наявність технічного паспорта.

Доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення і постановою старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 18.10.2017 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не було встановлено особу на ім'я ОСОБА_1, який зі слів ОСОБА_2 виготовляв довіреність, і від останнього не отримано відповідних показів (пояснень), які мають суттєве значення для з'ясування всіх обставин справи, що органом досудового розслідування не здійснювалось досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, - апеляційний суд з урахуванням вищенаведеного відхиляє як такі, що не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_8 складу передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення.

Тому, доводи апеляційної скарги про скасування постанови суду першої інстанції та направлення матеріалів справи до Ужгородського РВП УВП ГУНП в Закарпатській області, як такі, що не свідчать про незаконність та необґрунтованість судового рішення, не можуть бути задоволені.

При розгляді справи та прийнятті судового рішення, апеляційний суд, врахувавши положення Конституції України, КУпАП та МК України, у тому числі про те, що тягар доведеності обґрунтованості висновків викладених у протоколі про порушення митних правил, покладається на митні органи, посадові особи яких проводили перевірку та склали протокол, а також принципи диспозитивності та змагальності, не перешкоджав учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

Крім того, при прийнятті рішення, апеляційний суд враховує і те, що митний органом не заявлялось і клопотань про повернення справи для проведення додаткової перевірки.

При дачі пояснень про приєднання до справи документів представник митного органу підтвердив, що в документах не містяться відомості, як б підтверджували, що громадянин ОСОБА_8, усвідомлював свої дії як протиправні, передбачав або повинен був, і міг передбачити порушення своїми діями встановленого порядку переміщення транспортного засобу через митний кордон України або можливість такого порушення, бажав, свідомо допускав його, або легковажно розраховував на його відвернення.

Наведене в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, необхідні для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат, а також належним чином вмотивував своє рішення, навівши у судовому рішенні мотиви, чому суд застосував встановлений ним правовий наслідок, дотримавшись вимог про те, що кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року). При цьому, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_8 складу передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 у порушенні митних правил, прийнявши законне та обґрунтоване судове рішення, викладені в якому висновки відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав заступник начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року, якою провадження у справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан