Постанова № 76334873, 06.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4868/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

за участю секретаря - Лемцьо І. В.,

представника відповідача - Копка О. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 803/376/18 (рішення ухвалене о 12:25 год. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Мачульського В. В., повний текст рішення виготовлено 17 травня 2018 року) за адміністративним позовом Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Цуманське лісове господарство» (далі - ДП «Цуманське лісове господарство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2017 року № 0011241401, № 0284301401, № 0283901401, № 0283911401, від 13 лютого 2018 року № 0001112200.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконні, оскільки прийняті на підставі акта, складеного за результатами незаконно проведеної перевірки; що висновки відповідача про порушення ним податкового законодавства є незаконні, оскільки зроблені без дослідження відповідних документів, пов'язаних з предметом перевірки, які не витребовувалися відповідачем та обґрунтовані посиланням на відсутність документів строк зберігання яких минув.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року вказаний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вказаного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що право позивача оскаржувати законність проведення перевірки могло бути реалізоване ним на етапі допуску до проведення такої, а оскільки позивач таким правом не скористався, він вправі посилатись лише на необґрунтованість висновків контролюючого органу, зроблених за результатами проведення вказаної перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином повідомлено про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 лютого 2017 року № 2491/03-20-14-01-09/00991491, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки позапланової виїзної перевірки ДП «Цуманське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2016 року, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2016 року, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2017 року № 0011241401, № 0284301401, № 0283901401, № 0283911401, від 13 лютого 2018 року № 0001112200.

Вказана перевірка проведена на підставі статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 19 серпня 2018 року у справі № 161/10578/16-к.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань за результатами зазначеної перевірки слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 153.3 статті 153, статті 164, статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, пункту 16-1 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, Закону України «Про управління об'єктами державної власності», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, заниження відрахувань частини чистого прибутку, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували правомірність формування ним кредиторської заборгованості на суму 1253539 грн, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та заниження відрахувань чистого прибутку (доходу); що ним несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки, яка призначена та проведена за відсутності для цього законних підстав.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1. Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Вказані правові норми дають підстави для висновку, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 826/1205/16).

Як видно з матеріалів справи ДП «Цуманське лісове господарство» допустило посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області до проведення податкової перевірки, за результатами якої податковим органом були складені вказані вище податкові повідомлення - рішення.

Оскільки допуск до податкової перевірки відбувся, процесуальні порушення допущені посадовими особами контролюючого органу під час її призначення не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень - рішень. Предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового законодавства.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини, всупереч вимогам частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування згаданих вище норм права, та зробив помилковий висновок про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень у зв'язку з порушенням процедури призначення податкової перевірки.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач не витребовував у нього відповідних документів, пов'язаних з предметом перевірки, то таке не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем вживалися заходи щодо отримання таких документів, зокрема, позивачем була отримана письмова вимога від 21 лютого 2018 року вхідний № 118, якою у нього витребовувалися вказані документи.

Щодо посилання позивача на помилковість висновку відповідача про безпідставне формування ним кредиторської заборгованості за 2016 рік на суму 1253539 грн, з огляду на відсутність документів, які були знищені після спливу 1095 - денного строку їх зберігання, то таке також не заслуговує на увагу, оскільки вказана заборгованість була наявна на момент проведення податкової перевірки та відображена в податковій звітності, а відтак позивач не вправі був знищувати підтверджуючі її документи, оскільки таке можливе після спливу 1095 днів з дня подання звітності, для складення якої використовувались зазначені документи.

Відтак викладене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 803/376/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.