Постанова № 76334802, 05.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2376/18 Головуючий у 1 інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Мєзєнцева Є.І. Борейко Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, в якому просив суд: скасувати наказ Міністерства юстиції України № 4503/7 від 29 листопада 2017 року "Про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" від 27 жовтня 2017 року № 27/10-17юр"; зобов'язати Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" від 27 жовтня 2017 року №27/10-17юр.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано наказ Міністерства юстиції України № 4503/7 від 29 листопада 2017 року "Про відмову у задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" від 27 жовтня 2017 року № 27/10-17юр". Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" від 27 жовтня 2017 року № 27/10-17юр. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Міністерство юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт мотивує свої вимоги тим, що за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" від 27 жовтня 2017 року було прийнято мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги у зв'язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, а також скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

27 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 жовтня 2017 року позивачем до Міністерства юстиції України було подано скаргу на дії та рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційної служби В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області" Фальченко Юрія Леонідовича № 27/10-17юр.

За наслідком розгляду вказаної скарги, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було складено висновок від 23 листопада 2017 року, яким вирішено відмовити у задоволенні такої скарги ПрАТ "Райз-Максимко", у зв'язку з тим, що вона оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, а також скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

На підставі вказаного висновку, 29 листопада 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 4503/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Райз-Максимко" з підстав, аналогічним тим, що зазначені у наведеному вище висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Позивач, вважаючи, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" N 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі - Закону N 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону N 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1128, затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту - Порядок N 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 5 Порядку № 1128 встановлено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу (п.7 Порядку № 1128).

У відповідності до п.12 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Частиною шостою статті 37 Закону N 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно частини 8 статті 37 Закону N 1952-IV, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.

Отже, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється спеціально створеними комісіями, які перед розглядом скарги по суті вивчають її і встановлюють, серед іншого, чи дотримано вимоги Законів щодо оформлення скарги та/або щодо документів, які долучаються до скарги, здійснюючи в результаті відповідні висновки, які, в свою чергу, слугують підставою для прийняття рішення суб'єктом розгляду скарги рішення у формі наказу про відмову у задоволенні скарги, у разі, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч.5 ст.37 Закону № 1952-IV.

Частиною 5 статті 37 Закону №1952-IV встановлено вимоги до скарги, яка подається особою, яка вважає, що її права порушено, на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України.

Так, скарга має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Отже, за приписами п.1 ч.8 ст.37 Закону № 1952-IV у задоволенні скарги може бути відмовлено, зокрема, якщо: у скарзі відсутнє викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

В даному випадку, підставою для відмови у задоволенні скарги ПрАТ "Райз-Максимко" від 27.10.2017 року визначено факт оформлення скарги без дотримання вимог, визначених ч.5 ст.37 Закону № 1952-IV, а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, а також, скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у скарзі ПрАТ "Райз-Максимко" від 27.10.2017 року обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, колегія суддів вважає оціночним судженням відповідача зі спірного питання з помилковим висновком.

Так, зі скарги позивача вбачається, що ПрАТ "Райз-Максимко", на підставі Договору оренди землі від 23.09.2009 р. № 319, укладеного з ОСОБА_6 та зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Охтнрському районі, про що 26.09.2012 р. у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 592030004003049, користується земельною ділянкою площею 3,5786 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області. Відповідно до пункту 8 Договору, договір укладено строком на 5 років.

Заявник зазначив, що вказаний Договір оренди земельної ділянки не був достроково розірваний чи визнаний судом недійсним, як і Державна реєстрація вказаного правочину не скасовувалася.

Проте, незважаючи на наявність чинного зареєстрованого за ПрАТ "Райз-Максимко" права оренди земельної ділянки, Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційної служби В'язівської сільської ради Охтирського району Сумської області Фальченко Ю.Л., всупереч положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 31.07.2017 р. повторно зареєстрував договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, які перебувають в користуванні ПрАТ "Райз-Максимко", з іншим орендарем - ФОП ОСОБА_7.

Позивач посилався на те, що державним реєстратором Фальченко Юрієм Леонідовичем протиправно зареєстровано договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, кадастровий номер НОМЕР_1, про що на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36463495 від 03.08.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право 21716577.

Так, із висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 23.11.2017 року вбачається, що скарга позивача оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився.

Так, згідно доданої до скарги позивача копії договору оренди землі № 319 від 23.09.2009 року вбачається, що після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк згідно чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу ст.37 Закону № 1952-IV вбачається, що на особу, яка звертається зі скаргою, покладається обов'язок наведення у скарзі обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Вказаний обов'язок позивачем виконано. Втім, це не звільняє відповідача, як орган що розглядає скаргу, від повноважень перевірити відповідну інформацію як станом на момент звернення особи зі скаргою, так і на момент її розгляду.

В даному випадку, відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у поданій позивачем скарзі обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, отже наведені відповідачем з цього приводу обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні скарги.

Крім цього, ч.5 ст.37 Закону № 1952-IV передбачено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

В оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованою іншу, визначену відповідачем в наказі від 29.11.2017 р. № 4503/7 підставу для відмови у задоволенні скарги позивача, додання до скарги копій документів, не засвідчених в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, до скарги додано такі документи: Копія договору оренди землі між ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО та ОСОБА_6 № 319 від 23.09.2009 р.; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 101623145 від 26.10.2017 р.; Копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2017 р. № НВ-5905609062017; копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПрАТ РАИЗ-МАКСИМКО; копія Довіреності представника (а. с. 49-73).

Як зазначає відповідач, що не спростовано наявними в матеріалах справи доказами, вказані документи не засвідчені.

Так, Відповідач з цього приводу посилається на Національний стандарт України ДТСУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, згідно якого, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпис посадової особи, яка підписує документ, чого позивачем дотримано не було.

Відповідно до п.1.1 вказаного ДТСУ 4163-2003, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів (п.1.2 ДТСУ 4163-2003).

Відповідно до п.4.4 ДТСУ 4163-2003, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Згідно п.1.4 р. І ДТСУ 4163-2003, цей стандарт не поширюється на процеси створювання та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.

При цьому, вимоги щодо відмітки про засвідчення копій наведені у п.5.27 ДТСУ 4163-2003, а не п.3.52, і саме згідно з п.5.27 ДТСУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Отже, аналіз положень ДТСУ 4163-2003 свідчить про необхідність дотримання його вимог організаціями, установами, підприємствами тощо, вимог щодо поширення його дії на фізичних осіб ДТСУ 4163-2003 не містить.

Тим більш, що з приписів ч.5 ст.37 Закону вбачається, що вимога про додання до скарги копій документів, які підтверджують факт порушення прав скаржника, не носить обовязкового характеру, оскільки такі засвідчені копії додаються до скарги лише за їх наявності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність відмови відповідача у задоволенні скарги ПАТ "Райз-Максимко" від 27.11.2017 р., у зв'язку з доданням до скарги копій документів, не засвідчених в установленому порядку.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність рішення відповідача, оформленого наказом Мінюсту № 4503/7 від 29.11.2017 р., про відмову в задоволенні скарги ПАТ "Райз-Максимко" від 27.11.2017 р.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Райз-Максимко" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Мєзєнцев Є.І.Повний текст постанови виготовлено 10.09.2018 року