Постанова № 76334508, 05.09.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1338/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "04" червня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів , -

суддя в 1-й інстанції - Махаринець Д.Є.,

час постановлення ухвали - не зазначено,

місце постановлення ухвали - м.Рівне,

дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2017 №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_2" та від 07.06.2017 №277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 позовну заяву залишено без руху. Позивачу недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше десяти днів з дня вручення ухвали.

У встановлений строк позивач подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій просила поновити строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2017 №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_2" та від 07.06.2017 №277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2017 №220/04/к та від 07.06.2017 №277/04/к. Позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказує, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 визнано неповажними причини пропуску звернення до суду, адміністративний позов повернуто позивачу, при цьому, суд дійшов передчасних висновків про наявність можливості дізнатись про наявність оспорюваних наказів. Вказує, що підставою поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом є те, що про оскаржувані накази їй стало відомо з відзиву Головного територіального управління юстиції у Рівненській області під час розгляду справи №817/724/18, в якому зазначено, що накази від 13.05.2017 №220/04/к та від 07.06.2017 №277/04/к є внутрішніми наказами, в зв'язку з чим позивача не було ознайомлено з останніми. Вважає, що вказаною ухвалою порушено право позивача на доступ до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2017 №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_2" та від 07.06.2017 №277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2".

Про оскаржувані накази їй стало відомо з відзиву Головного територіального управління юстиції у Рівненській області під час розгляду справи №817/724/18, в якому зазначено, що накази від 13.05.2017 №220/04/к та від 07.06.2017 №277/04/к є внутрішніми наказами, в зв'язку з чим позивача не було ознайомлено з останніми.

Як встановлено судом з оскаржуваних наказів ОСОБА_2 з 11.05.2017 по 07.06.2017 та з 08.06.2017 припинено виплату заробітної плати та надбавки за інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу, в період відсторонення від виконання своїх посадових обов'язків.

24.04.2018 в межах розгляду справи №817/724/18, після того як стало відомо про наявність оспорюваних наказів з поданого відзиву відповідача, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у даній справі. Однак, вказана заява повернута судом, оскільки подана з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 47КАС України.

14.05.2018 позивач звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2017 №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_2" та від 07.06.2017 №277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2"

При цьому оскаржуваною ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву повернуто , визнано неповажними підстави пропуску строку звернення з адміністративним позовом.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки позивач, не отримуючи заробітної плати з червня 2017 року, не вчиняла жодних дій для того, щоб встановити підстави невиплати належних їй коштів, хоча мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, могла ознайомитись зі змістом оскаржуваних наказів, а небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду .

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм випливає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Повернення позову відбувається після залишення позову без руху у разі якщо позовну заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Частинами 2 та 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як вбачається з матеріалів справи , 10.05.2017 Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області прийнято наказ "Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2", яким зокрема відсторонено ОСОБА_2 з 11.05.2017 від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.

13.05.2017 та 07.06.2017 в межах дисциплінарного провадження прйнято оскаржувані накази "Про оплату праці ОСОБА_2" та "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2"

Як на підставу пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що про оскаржувані накази їй стало відомо виключно із заперечення на відповідь Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та відзиву , які були подані у межах іншої адміністративної справи № 817/724/18. З вказаними наказами позивача ознайомлено не було.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено , що вказані накази є внутрішніми та прийняті для використання у бухгалтерії. Водночас відповідач зазначає , що після прийняття наказу "Про оплату праці ОСОБА_2" № 220/04/к від 13.05.2017 відділом персоналу ГТУЮ у Рівненській області на електронну адресу ОСОБА_2 16.05.2017 було надіслано зазначений наказ ГТУЮ у Рівненській області.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.

Отже, враховуючи передбачений обов'язок відповідача доводити до відома про прийняті ним накази, не можна стверджувати про обізнаність позивача про існування оскаржуваних наказів, а отже і про порушення свого права, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції про те, що позивач повинен був дізнатися про існування вказаних наказів на думку колегії суддів є передчасним.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З наведеного випливає, що законодавець передбачив можливість повернення позовної заяви як на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, так і залишення її без розгляду після прийняття рішення про відкриття провадження у справі, оскільки наведеному кореспондує забезпечення дотримання судом принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви, чим фактично позбавив останню можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив її права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "04" червня 2018 р. скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "05" вересня 2018 р.