Ухвала суду № 76334413, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6885/18

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Костів М. В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі № 803/1087/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року задоволено повністю адміністративний позов.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подало апеляційну скаргу.

Однак вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Адміністративний позов в даній справі містить вимоги майнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 704 грн 80 коп. (1762,00 грн. х 0,4 = 704,80 грн.).

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1057 грн 20 коп. (704,80 грн. х 150% = 1057,20 грн.).

Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунений шляхом надіслання до Львівського апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1057 грн 20 коп. за наступними реквізитами «Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Львівський апеляційний адміністративний суд».

Разом з апеляційною скаргою Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подало клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання мотивує тим, що є бюджетною організацією і у нього відсутні кошти на сплату судового збору. Також заявник наголошує, що згідно з нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" сплата судових витрат не повинна бути перешкодою в доступі до правосуддя.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правове положення передбачено ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 77, 133 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на зацікавлену сторону.

Однак, в матеріалах справи відсутні та апелянтом не надано суду належних доказів на підтвердження важкого майнового стану, що свідчив би про неможливість або утруднення в сплати судового збору.

Також звертаю увагу на те, що системний аналіз статей 8, 124, 126, 129 Конституції України у взаємозв'язку із приписами статей 77, 90, 133 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо відстрочення сплати судових витрат суд в кожному конкретному випадку з'ясовує наявність або відсутність підстав для такого відстрочення, враховуючи майновий стан сторони, а остання, в свою чергу, несе обов'язок доказування обставин, на які посилається як на підставу для відстрочення сплати судового збору. В будь-якому випадку, Кодексу адміністративного судочинства України передбачено виключно право, а не обов'язок суду, щодо зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

Крім того, вважаю, що зазначений вище розмір судового збору не є надмірним і таким, що позбавля апелянта можливості подати апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі 21-5496а15.

За таких обставин, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаного недоліку.

Також слід роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України така буде їй повернута.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі № 803/1087/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Волинській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Костів