Постанова № 76334326, 04.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1337/18

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

04 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (ухвалене 17 травня 2018 року, повний текст якого виготовлено 21 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року позов задоволено: визнано протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №Д-23099/0-13076/6-17 від 02.10.2017 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з часу набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі учасникам антитерористичної операції, може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за формулою), оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадаструза місцем розташування земельних ділянок. Листом №334/0-9446/6-17 від 11.07.2017, за результатами розгляду заяви позивача, повідомив, що у зв'язку з великим надходженням заяв від учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, відповідачем формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження. Про результати розгляду клопотання ОСОБА_2, його буде повідомлено додатково. Листом №Д-23099/0-13076/6-17 від 29.09.2017 повідомлено позивача, що надання йому земельної ділянки буде можливим тільки після включення останньої до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у поточному кварталі в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району. Вказав, що земельна ділянка, зазначена позивачем не відноситься до переліку земельних ділянок, які передбачаються для передачі громадянам в межах безоплатної приватизації в ІІІ кварталі 2017 року. Також стверджує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційними повноваженнями, і суд не може підміняти державний орган.

Крім того, відповідач зазначив, що земельна ділянка щодо якої звертався позивач включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами, наказом Головного управління від 02.10.2017 року № 198 «Про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах». Згідно ч.3 ст.136 ЗК України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Від позивача, відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 09.05.2015 ОСОБА_2 є учасником антитерористичної операції та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

13.06.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій, відповідно до вимог статей 118, 121 ЗК України, просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. До заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач подав: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копію посвідчення УБД.

Згідно викопіювання з публічної кадастрової карти, за бажаним місцем розташування земельної ділянки знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2.

Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.07.2017 №334/0-9446/6-17 повідомлено позивача, що у зв'язку із великим надходженням заяв від учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому, про результати розгляду клопотання ОСОБА_2 буде поінформовано додатково.

23.08.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому вказав на порушення відповідачем строку розгляду його заяви від 13.06.2017. Просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області або мотивовану відмову у наданні дозволу.

Згідно додатку до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.09.2017 №174 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО", земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 включена до переліку земельних ділянок, які зарезервовані для учасників АТО.

Листом №Д-23099/0-13076/6-17 від 29.09.2017 позивача повідомлено про те, що його заява від 13.06.2017 зареєстрована у системі електронного документообігу "Док Проф" Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 14.06.2017 за №334/0/223-17. Вказано, що зазначена заява з додатками до неї опрацьована відповідачем у встановлений законом строк, по ній прийнято рішення по суті (лист від 11.07.2017 №334/0-9446/6-17). Додатково повідомлено, що земельна ділянка, зазначена позивачем на викопіюванні з планово-картографічних матеріалів, включена до переліку земельних ділянок, що зарезервовані для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції. Повідомлено позивача, що надання йому земельної ділянки буде можливим тільки після включення останньої до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у поточному кварталі в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району.

Згідно додатку до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №198 від 02.10.2017 "Про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонуються до продажу на земельних торгах", земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 включена до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонуються до продажу на земельних торгах.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі судового розгляду спору відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваних відмов, а відтак належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати такий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, сформованого відповідачем відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Разом з тим, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, а перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

До того ж, як слідує зі змісту Стратегії, Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

Крім того, як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції як на час звернення позивача 13.06.2017 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, так і на час надання оскаржуваної відмови, оформленої листом №Д-23099/1-13076/6-17 від 29.09.2017, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, щодо якої звертався ОСОБА_2, не була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами. Отже, включення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами та звернення позивача не могли бути пов'язані в часовому вимірі між собою у розгляді для прийняття рішення.

Також відповідачем не надано доказів скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.09.2017 №174 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО", в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 до переліку земельних ділянок, які зарезервовані для учасників АТО.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція в висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 803/1183/17.

В обґрунтування неможливості зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати позивачу вказаний дозвіл відповідач посилається на постанову Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13, згідно якої суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Однак, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З огляду на протиправність відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також те, що відповідач неодноразово відмовляв позивачу у наданні вказаного дозволу за аналогічних підстав, суд вважає, що у разі повторного розгляду клопотання позивача не виключено прийняття протиправного рішення суб'єктом владних повноважень, що може призвести до необхідності повторного звернення до суду. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача видати зазначений дозвіл.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.