Постанова № 76334178, 05.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 487/5465/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Сухаревич З.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Кравець О.О.

суддів: Коваля М.П. , Домусчі С.Д.

за участю секретаря - Сторчак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2018р. по справі № 487/5465/17 прийнятою о 13.20 год. у складі судді Сухаревич З.М. за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17.10.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просив визнати незаконною бездіяльності з одночасним зобов'язанням перерахувати розмір його пенсії, стягнення суми недоотриманої пенсії.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2017 р. позов був задоволений частково: визнано незаконною діяльність посадових осіб Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2016 року, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23 грудня 2015 року, ст..ст.51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції", згідно наданої грошового забезпечення для перерахування пенсії ПС №02517- за вислугу років з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію з 01.01.2016 року, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23 грудня 2015 року, ст.ст.51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції", згідно наданої грошового забезпечення для перерахування пенсії ПС №02517- за вислугу років з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області в місячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням суду подати суду звіт про його виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року постанова Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2017 р. була залишена без змін.

27.03.2018 року представник Головного управління ПФУ України в Миколаївській області звернувся до суду зі звітом про виконання рішення суду в порядку ст. 283 КАС України.

10.04.2018 року ОСОБА_2 надав до суду клопотання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ України в Миколаївській області за невиконання рішення суду.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2018 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання рішення суду - відмовлено.

Встановлено Головному управлінню ПФУ України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 року протягом десяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, представник Головного управління ПФУ України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким затвердити звіт Головному управлінню.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що на виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 року ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, виплату перерахованого розміру пенсії за січень-березень 2018 року проведено, а виплата перерахованого розміру пенсії на виконання Постанови від 20.11.2017 року в повному обсязі буде проведена після відповідного бюджетного фінансування.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив її скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за невиконання рішення суду та прийняти нове, яким клопотання про накладення штрафу за невиконання рішення задовольнити, половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_2 , іншу половину -до Державного бюджету України відповідно до ч.3 ст.382 КАС України , встановити Головному управлінню ПФУ України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2017 року по справі протягом десяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовує тим що Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 року прийнято рішення про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 року; зобов'язано Головне управління ПФУ в Миколаївській області в місячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням суду подати суду звіт про його виконання. 27.02.2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом рішення Заводського районного суду м.Миколаєва залишено без змін. Таким чином , рішення суду набрало законної сили 27.02.2018 року , проте відповідачем законне рішення суду безпідставно не виконується.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції , доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ч.1,2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із наданого відповідачем звіту та доданого до нього розрахунку на доплату до отриманої позивачем пенсії за період часу з січня 2016 року по березень 2018 року не містить інформації про виплату пенсії позивачу за вказаний період, а тому рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2017 р. виконано лише частково, а саме в частині перерахунку пенсії.

Враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розгляд звіту щодо виконання судового рішення.

Посилання апелянта на те, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 має припинитися дія рішення суду від 20.11.2017, апеляційний суд не приймає з огляду на наступне.

Право на перерахунок пенсії позивача виникло на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».

Постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Крім того,постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 818/1076/18.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 прийнята після ухвалення Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2017 р., тому не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах.

Щодо накладання штрафу апеляційний суд зазначає наступне:

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що відповідач, з метою виконання судових рішень, звертався до розпорядника бюджетних коштів для додаткового фінансування перерахованих пенсій працівникам органів внутрішніх справ, однак кошти виділені не були.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу ,у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання рішення суду апеляційний суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_2, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 по справі №21-1044а15, від 20.10.2015 у справі №21-2630а15, від 02.02.2016 21-5118а15, а також у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а.

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи та вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI та п.63-65 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року,).

Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вже дав широке тлумачення вимогам статті 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо скарг про невиконання рішень національних судів у нещодавньому рішенні у справі Бурдова (N 2) (див. згадане вище рішення у справі Бурдова, п. 98-100), у відповідних пунктах якого зазначено: "98. Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп. 21-22).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції , щодо відмови у задоволенні клопотання про накладення штрафу за невиконання рішення суду .

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України ,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення , а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, так як судом 1-ої інстанції запроваджено засіб надання звіту про виконання судового рішення та встановлено додатковий нетривалий строк подання суб'єктом владних повноважень вказаного звіту , який прискорює і не допускає надмірно тривалого провадження у справі, повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права, судове рішення прийнятне та підписано суддею , яка зазначена у судовому рішенні .

В порядку ч.6 ст.139 КАС України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,22 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 243 , 308, 309, 310, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2018 р..-без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 06.07.2018 року.

Суддя-доповідач Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.